Свідомість та несвідоме

Поряд із свідомістю у «внутрішньому світі» людини існує рівень несвідомого. Сьогодні це визнала більшість вчених. Вважають, що несвідоме — це сукупність психічних явищ, станів, які, хоча і існують, але ніколи не усвідо­млюються.

До несвідомого належать сновидіння, гіпнотичні стани, явища сомнамбулізму, стани неосудності, а також інстинкти та запорогові відчуття. До структури несвідомого зараховуються також автоматизми та інтуїція, які можуть зароджуватися на рівні свідомості, а з часом поринати в сферу Несвідомого. Своєрідний ірраціональний, «залишок» завжди зберігається і в таких почуттях як віра, надія, любов. У глибинах несвідомого схований механізм протікання численних пара психологічних явищ (яснобачєння, телепатії тощо).

Концепція несвідомого розвивається багатьма напрямками сучасної філософії та психології, відбивається у практиці різних сучасних художніх течій, особливо в кіно. А початок свій вона бере з концепцій несвідомого Г.Лейбніца, який тлу­мачив його як нижчу форму душевної діяльності людини, що лежить за межами свідомих уявлень. На початку XIX ст. роз­почалося власне психологічне дослідження несвідомого. За концепцією Й.Ф.Гербарта несумісні ідеї можуть вступати між собою в боротьбу, в-результаті чого більш слабкі витісняються з свідомості, але продовжують на неї впливати; Дослідження в галузі психології дозволили зафіксувати психічну діяльність, що не усвідомлюється людиною. Ця лінія одержала розвиток в концепціях К.Маркса та З.Фрейда.

К.Маркс, діючи як «соціальний психоаналітик» (Е.Фромм), відкрив неусвідомлену мотивацію, детермінацію свідомості. Під прихованою зовнішньою детермінацією свідомості він ро­зумів соціальне несвідоме. Справа в тому, що свідомість «впле­тена* в матеріальні відносини людей, а вони складаються спо­собом, який не залежить від волі та свідомості окремих людей, і, більше того, навіть складають об'єктивну закономірність, від якої людина попадає в залежність. Така залежність людині не­зрозуміла, вона не бачить і не усвідомлює її. Незрозумілість для свідомості її залежності від зовнішніх детермінант висту­пає основою людського рабства. К.Маркс прагнув звільнити свідомість людини від диктату соціального несвідомого шля­хом усунення тих соціальних та економічних сил, які форму­ють невидимим і таємним для людей способом їх думки та пе­реживання. Тобто несвідоме, за Марксом, має суспільний ха­рактер, а тому його подолання може відбутися тільки в ході суспільних змін. Люди не можуть стати свободними від рабст­ва несвідомого поодинці: необхідним є звільнення всього суспільства.

З.Фрейд, як і К.Маркс, також вважав, що несвідоме є при­чиною і основою людського духовного рабства, але не соціаль­не, а індивідуальне несвідоме. Свідомість індивіда є рабом сво­го власного несвідомого, яке тисне на свідомість «тваринними інстинктами, викликаючи неусвідомлені переживання та ду­шевні хвороби. На відміну від Маркса Фрейд жорстко не пов'язує свободу людини з суспільними змінами. Він виходить з того, що в будь-якому суспільстві людину можна перетвори­ти в свободну, яка самостійно визначає свою долю, якщо зро­бити усвідомленим її індивідуальне несвідоме.

В цілому людина ще багато чого не знає про зміст, можли­вості, механізм функціонування людської психіки, а особливо несвідомого, про що свідчать практика психоаналізу і меди­тації (зокрема, йога). Але одне вже зрозуміло, що несвідоме містить у собі багаті можливості, які стимулюють раціональні аспекти людської життєдіяльності, розширюють поле творчих можливостей людини.

Несвідоме характеризується Фрейдом переважно негатив­но; в нього витісняється те, що суперечить нашим уявленням про належну поведінку, пристойність тощо, потім все це тисне на свідомість, вимагаючи реалізації, тому його треба постійно «приборкувати». Інший підхід виявив К.Г.Юнг. Він звернув увагу на сталі структури неусвідомлюваного, незалежні від індивідуального життєвого досвіду. Вони дістали в нього назву архетипів. Це форми колективного несвідомого, які відіграють у культурі конструктивну, організуючу роль. Завдяки архетипам здійснюється смисловий зв'язок епох і генерацій, підтри­мується духовна цілісність культури.

Але хоч би як витлумачувати несвідоме, позитивно чи не­гативно, воно є істотною складовою загальної системи людської психіки. Понад те, свідомість і несвідоме суттєво доповнюють одне одного. Наприклад, свідомість відзна­чається дискретністю. Сприйняття, думки ми можемо відрізняти між собою. А несвідоме, навпаки, є континуаль­ним. Тут панує безперервність потоку смислів. Акти свідо­мості підлягають контролю, перевірці, повторенню, коорди­новані в часі. Несвідоме ж позбавлене цих ознак. Свідоме найкраще виражається в вербальних формах, а несвідоме ви­являє себе переважно мовою символів.

Таким чином, розгляд людської психіки та свідомості в різних ЇЇ структурних аспектах переконує нас в тому, що це — цілісна система.