Еволюція філософії марксизму

Марксизм спочатку було створено в Німеччині. Але поступово він виходить за її межі, поширюється в інших країнах. Найближчі послідовники Маркса і Енгельса — А.Лабріола, Ф.Мерінг, К.Каутський, Г.Плеханов, П.Лафарг, А. Бебель в основному займалися проблемою систематизації, узагальнення і пропаганди марксизму. Погляди безпосередніх ідейних наступників марксизму формувалися в період віднос­ного соціального затишшя. Становлення наступного покоління марксистів проходило в обстановці загострення суперечностей між капіталістичними державами, які сприяли, виникненню першої світової війни. Це покоління репрезентують В.Ленін, Р.Люксембург, Л.Троцький, М.Бухарін, О.Бауер та ін. Вони відіграли активну роль — на перше місце вийшли питання практичної діяльності, які зумовили необхідність розвитку марксизму в нових історичних умовах.

Серед послідовників вчення К.Маркса і Ф.Енгельса особливе місце належить В. І. Леніну (1870—1924 рр.) В його працях філо­софські ідеї марксизму дістали подальший розвиток.

Основною філософською працею Леніна є книга «Ма­теріалізм та емпіріокритицизм» (1909 р.), у якій він розглядає те­орію пізнання марксизму, робить ряд принципових висновків гно­сеологічного характеру. Суб'єктивізму та агностицизму Ленін протиставив ідею про пізнання як діалектичне відображення дійсності. Ленін довів, що відображення є атрибутом матерії, одна з найзагальніших і суттєвих її характеристик. Пізнання світу, за В.Леніним, це відображення, відтворення властивостей об'єкта пізнання у свідомості людини. З іншого боку, В.Ленін трактує пізнання як складний, суперечливий процес, що функціонує за законами діалектики. Звідси виходить, що і процес пізнання, і його результат — знання, є діалектичними,

Діалектика цікавить Леніна у двох аспектах: як філософський метод, і як метод, що повинен використовуватися в політичній діяльності, практиці революційної боротьби проти царизму, при здійсненні соціалістичної революції і вирішенні її завдань. Пере­творивши діалектику на об'єкт соціального дослідження, Ленін у праці «Філософські зошити» висуває і обґрунтовує ідею про єдність діалектики, логіки і теорії пізнання, що дало йому змогу поставити питання про співвідношення об'єктивного і суб'єктив­ного у пізнанні.

Чільне місце у філософських працях Леніна належить про­блемі матерії. В кінці XIX — на початку XX ст. у фізиці було зроб­лено ряд наукових відкриттів, які не можна було пояснити з точ­ки зору принципів класичної механіки. Це, перш за все, відкриття електрона і радіоактивності. Виникає так звана криза в фізиці, що спонукала до виникнення «фізичного ідеалізму». Суть останньо­го зводиться до обґрунтування «зникнення матерії».

Проаналізувавши з позиції матеріалістичної діалектики ситу­ацію, що склалася у фізиці, піддавши гострій критиці «фізичний ідеалізм , Ленін розглядає матерію як філософську категорію для позначення об'єктивної реальності, яка дана у наших відчуттях, відображається нашими відчуттями і існує незалежно від них. Тобто, на думку Леніна, головними характеристиками матерії є її об'єктивність і здатність відображатись.

Розвиток Леніним матеріалістичної філософії в роки першої світової війни був викликаний необхідністю теоретичного осмис­лення імперіалістичної стадії в розвитку капіталізму. Саме в цей період Ленін розробляє питання соціальної філософії: соціальних перспектив розвитку імперіалізму, проблем національних відно­син, питань теорії і практики соціалістичної революції. Спираю­чись на відкриті ним закономірності розвитку імперіалізму, Ленін обґрунтував реальну можливість перемоги соціалізму спочатку в кількох або навіть в одній окремо взятій країні. Революція трактується Леніним як якісний стрибок, що забезпечує суспільству новий ступінь розвитку і передбачає суттєву зміну форм та характеристику власності на засоби виробництва, соціального, політичного і духовного життя суспільства, Розроб­ляючи теорію соціалістичної революції, Ленін велику увагу приділяє проблемі свідомості, суб'єктивному фактору. Ця про­блема в його працях виступає, насамперед, як проблема взаємозв'язку суспільної психології та ідеології. Увага акцен­тується на активному внесенні ідеології в стихійний рево­люційний рух трудящих. Після смерті В.І.Леніна це положення було догматизоване. В ленінських працях знайшло подальший розвиток вчення марксизму про класи і класову боротьбу, нового трактування набуває; держава. Ленін постійно підкреслював кла­совий характер держави, зробив висновок про необхідність зміни після перемоги соціалістичної революції старої державної маши­ни на принципово нову форму державного управління. При цьо­му Ленін вважав, що в майбутньому держава відімре.

Слід відмітити, що практичне втілення перетворення приват­нокапіталістичної власності на державну створило основу «адміністративного соціалізму» з усіма його вадами (що привело до посилення бюрократизм)г і узурпації влади). В останні роки життя Ленін віддає перевагу вже не державному, а самоврядному соціалізмові — як системі, що сама організується. В цей час Ленін інтенсивно розвиває ідею культурної революції і соціалізму як суспільства культурних кооператорів. Та ця ідея не знайшла по­дальшого розвитку після його смерті, після якої почалася ка­нонізація марксизму-ленінізму.

Ленінізм був підмінений сталінізмом. Філософія в 20-40 роки перетворюється на засіб обґрунтування політики. її розвиток зводився до коментування праць класиків марксизму-ленінізму, заборонявся критичний підхід до всіх його положень. Це, звичай­но, нанесло велику шкоду як самому марксизмові, так і його філо­софії. І хоча розвінчання культу особи Й. Сталіна благотворно вплинуло на стан філософської думки в СРСР, однак подальший час Частою і засилля бюрократизму негативно відбився на її роз­витку. По суті лише в кінці 80-х років у Радянському Союзі філо­софія була звільнена від ідеологічних обмежень і дістала мож­ливість творчо розвиватись, критично оцінювати дійсність та своє минуле.

Питання до теми.

1. Які ідеї є теоретичними джерелами філософи марксизму}

2. В чому суть матеріалістичного розуміння історії?

3. Які вихідні принципи філософії марксизму?

4. В чому полягає принципова новизна Марксового вчення про людину?

5. Що таке відчуження?

6. В чому полягає новітня марксистська історія суспільства?

7. Які особливості плюралізму філософії марксизму?

8. Внесок В. Леніна в розробку ідеї філософії марксизму.

9. Чи можливий в принципі комунізм? Якщо так якими засо­бами можна його досягти?

Література

1. Андрущенко В.А., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. — К., 1996. — С.54-72,

2. Бердяев Н.А. Истоки й смисл русского коммушзма. — М.,1990.

3. Бичко Г.В. Від сталінізму до гуманізму. — К.,1988.

4. Ленін В. І. Три джерела і три складові частини марксизму // Повне збір, творів. — Т.23.

5. Ленін В. І., Карл Маркс // Повне збір, творів. — Т.26.

6. Маркс К. Економічно-філософські рукописи 1844 року // Маркс К., Енгельс Ф., Твори. — 2-е вид. — Т. 13.

7. Маркс К. Критика Готської програми // Маркс К., Енгельс ф., Твори. — 2-е вид.¹—Т.19.

8. Маркс К. Тези про Фейєрбаха // Маркс К., Енгельс Ф., Твори. — 2-е вид. — Т.42.

9. Маркс К., Енгельс Ф. Німецька філософія // Маркс К., Енгельс Ф., Твори. — 2-е вид. — Т.2.

10. Енгельс Ф. Аюдвіг фейєрбах 1 кінець класичної німецької філософії // Маркс К., Енгельс ф., Твори. —- 2-е вид. —Т.21.