Основні ідеї філософії марксизму

Будучи спершу гегельянцем-ідеалістом, Маркс на початку 40-х років переходить на матеріалістичні позиції і головною темою його філософських роздумів стає людина. Людина, на думку Маркса, це біосоціальна істота, її основою є предметно-чуттєва, матеріально-виробнича практична діяль­ність. Практика в філософській концепції Маркса є процесом життєдіяльності людини, процесом суспільного виробництва і відтворення людини. Вона зв'язує людину з об'єктивним сві­том, природою, яка в процесі праці «олюднюється». Разом з тим Маркс звернув увагу на те, що процес «олюднення» приро­ди обертається «відчуженням»,, яке пов'язане з існуванням приватної власності, на основі якої здійснюється експлуатація людини людиною. Маркс стверджує, що засобом ліквідації відчуження є комунізм. Та комунізм» на думку Маркса, є метою вільних людей. Тоді людина стає найвищою цінністю суспіль­ства. Знищення експлуатації людини людиною здійснюється пролетарською революцією. Маркс вказував, що пролетарська революція знаменує собою глобальні зміни у всіх сферах суспільства, є початком ліквідації відчуження. Процес подо­лання відчуження, за Марксом, включатиме ряд етапів.

Спочатку скасовується приватна власність, але при цьому відчуження праці не зникає. Це етап примітивного комунізму. Пе­ретворюючи приватну власність на державну, він усіх робить робітниками. Заперечуючи особистість людини і світ культури, цей казармений, як називав його Маркс, комунізм як ідеал пропо­нує бідність, зрівнялівку, задоволення потреб за мінімумом.

Маркс вказував, що казармені методи скасування приватної власності лише дискредитують ідею справжнього комунізму.

Другий етап подолання відчуження здійснюється комунізмом політичного характеру. Він може бути демократичним або деспо­тичним. Все залежить від конкретних умов розвитку суспільства., Цей етап орієнтований на подолання самовідчуження людини, про­те побут ще не забезпечує задоволення потреб людини. На думку Маркса, тільки на етапі «комунізму, коли скасовується приватна власність винятково на засадах збереження і розвитку всього ба­гатства людської культури», відчуження буде повністю подолане.

К.Маркс подолав ряд недоліків, притаманних тодішній соціальній думці, і створив нову концепцію соціального буття. До Маркса мислителі розглядали історичні події виключно з так зва­них ідейних спонукальних мотивів діяльності людей. При цьому не ставилась мета вивчення причин, які визначають ці мотиви.

Другий суттєвий недолік домарксистської соціологічної дум­ки полягав у розриві між суспільством і навколишньою приро­дою. Не було розуміння, що людина в певному відношенні є хоч і специфічною, але все ж таки частиною єдиного матеріального світу. І закономірність, закони суспільного життя, будучи особ­ливими, специфічними, все ж є такими ж об'єктивними, як і зако­ни природи.

Третім недоліком, який подолав Маркс, було нехтування вирішальної ролі народних мас в історії, розгляд останніх як об'єкта, а не суб'єкта, як знаряддя історії, як пасивний її матеріал.

Слід відмітити і антиісторизм, метафізичність в поглядах на суспільство, притаманні домарксистській соціології.

З позиції філософського ідеалізму не можна було пояснити і зрозуміти дійсний хід світової історії і суспільного життя. З іншо­го боку, домарксистський філософський матеріалізм не зміг піднятися до наукового пояснення історії суспільства. Маркс і Ен­гельс, створивши вищу форму матеріалізму — діалектичний ма­теріалізм, зуміли послідовно розповсюдити діалектично матеріалістичний погляд на пізнання суспільства. Заслуга Маркса була в тому, що він серед різноманітних суспільних відносин виділив матеріальні, виробничі відносини як такі, що визначають всю структуру даного суспільства. Звідси виходить, що вироб­ництво матеріальних благ складає основу всякого суспільства. Без щоденного задоволення матеріальних потреб люди жити не змо­жуть, вони загинули б або опустилися до рівня тварин. Отже, роз­виток суспільства полягає, перш за все, в процесі виробництва, знаряддях праці, продуктивних сил в цілому, Саме в знаряддях праці, підкреслював Маркс, виявляється ступінь досягнення вла­ди людей над силами природи.

Ці ж знаряддя є показником тих суспільних відносин, при яких здійснюється матеріальна діяльність.

В своїй праці «До критики політичної економії» Маркс сфор­мулював основні положення матеріалістичного розуміння історії, вказуючи, що в суспільному виробництві свого життя люди всту­пають у відповідні, від їх волі незалежні відносини.— виробничі відносини, які відповідають певному етапові розвитку їх ма­теріальних продуктивних сил. Сукупність цих виробничих відно­син складає економічну структуру суспільства, реальний базис, завдяки якому складається правова та політична надбудова. Тому чи іншому базису відповідають певні форми суспільної свідомості. Спосіб матеріального виробництва обумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя. Не свідомість людей визна­чає їх буття, а навпаки, їх суспільне буття визначає їх свідомість. На певному етапі свого розвитку матеріальні продуктивні сили суспільства вступають у суперечність із існуючими виробничими відносинами. Із форми розвитку продуктивних сил виробничі відносини перетворюються в їх гальмо. Тоді наступає епоха соціальної революції. Маркс вказує в цій праці, що із зміною еко­номічної основи змінюється вся надбудова. Важливим поняттям соціальної філософії Маркса є поняття суспільно-економічної формації як сукупності історично визначених виробничих відно­син. Структура кожної суспільно-економічної формації визна­чається відповідним способом виробництва. Який спосіб вироб­ництва домінує на даному етапі історичного розвитку, таким і бу­де характер даного суспільства, його структура.

Категорія суспільно-економічної формації дозволила Марк­су розглядати суспільний організм хоч і схематично, та все ж у взаємозв’язку всіх своїх елементів в їх самоцінності: економіки, політики, науки та мистецтва,

З одного боку, ця категорія дозволяла виділити об'єктивний критерій для відмежування одного етапу суспільного розвитку від іншого, вичленити конкретно-історичні типи і форми способу ви­робництва, а також життя суспільства в цілому. З іншого боку, до­помагала у встановленні періодизації історії людства в рамках об'єктивної тенденції її історичного розвитку. В марксизмі кате­горія «суспільно-економічна формація» разом з іншими кате­горіями соціальної філософії, зокрема базису і надбудови, є пізнавально-світоглядним принципом, який конкретизує ма­теріалістичне розуміння історії.