47

Тема №6. Марксистська філософія

1. Історичні, теоретичні та природничонаукові передумови виникнення марксистської філософії.

Марксизм про відчуження людини та шляхи його подолання.

2. Марксистська концепція соціального буття.

3. Ленінський етап в розвитку марксистської філософії.

Історичні умови виникнення філософії марксизму

Філософія марксизму створена К.Марксом (1818-1883) і Ф.Енгельсом (1820-1895). її виникнення — закономір­ний результат розвитку матеріального і духовного життя суспіль­ства. Виникнення марксистської філософії було обумовлене певними історичними умовами, спиралось на свої теоретичні дже­рела і природничонаукові передумови.

Великий вплив на формування філософських поглядів К. Маркса і Ф. Енгельса справи.» я німецька класична філософія, особливо праці Гегеля і Фейєрбаха. Діалектичні ідеї» в перероб­леному вигляді сприяли формуванню матеріалістичної діалекти­ки. В своїй критиці ідеалістичних поглядів Гегеля Маркс спирався на всю матеріалістичну традицію і, перш за все, на матеріалізм Фейєрбаха. Матеріалістична діалектика Маркса є результатом суттєвої переробки ідеалістичної діалектики Гегеля і метафізич­ного матеріалізму Фейєрбаха.

Крім німецької класичної філософії теоретичною передумо­вою виникнення марксизму взагалі і марксистської філософії зокрема була теоретична спадщина представників англійської класичної буржуазної політичної економії та французького утопічного соціалізму.

Так, кращі представники англійської політичної економії А.Сміт і Д.Рікардо відкрили ряд законів буржуазного вироб­ництва, створили теорію трудової вартості, що сприяла створен­ню Марксом і Енгельсом соціальної філософії — історичного ма­теріалізму.

Суперечності між багатими і бідними, між експлуататорами і експлуатованими давно викликали гнівний протест в серцях благо­родних людей, які мріяли про соціальну справедливість. Яскравим проявом цього протесту в історії соціальної думки став утопічний соціалізм. Найбільш видатні його представники — Ш.Фур'є, Ф.Сен-Сімон і Р.Оуен — піддали глибокій і гострій критиці супе­речності капіталізму, висловили ряд геніальних здогадів про нове соціалістичне суспільство, зокрема про суспільну власність на за­соби виробництва, ліквідацію експлуатації людини людиною, пе­ретворення праці в джерела насолоди і ін. Одначе вони не вбачали реальної сили, яка б могла здійснити соціалістичні перетворення.

Велику роль у формуванні марксистського філософського вчення відіграв бурхливий розвиток природознавства. Особливе місце належить трьом великим науковим відкриттям першої по­ловини XIX ст., які дали можливість зробити ряд нових, принци­пово важливих філософських висновків, сприяли утвердженню діалектичного способу мислення. Це, перш за все, відкриття німецьким природознавцем Ю.Майєром закону перетворення і збереження енергії. В цьому законі основоположники марксизму побачили підтвердження принципів матеріальної єдності світу, вічності і нестворюваності матерії та руху, єдності різноманітних форм руху, їх взаємодію і взаємоперехід.

У-1828-1831 р. німецькими біологами Т.Шванномі Т.Шлейденом була створена клітинна теорія живої речовини, яка дозволи­ла зробити філософський висновок про внутрішню єдність живих організмів і про те, що основою цієї єдності є клітина*

На початку 40-х р. XIX ст. англійський природодослідник Ч.Дарвін створив еволюційну теорію розвитку живої природи. Вчення Дарвіна нанесло руйнівний удар по релігійних уявленнях про походження життя на планеті і виникнення людини, що спри­яло торжеству ідеї розвитку.

Таким чином, філософія марксизму виникла не на порожньо­му місці, а була обумовлена закономірним суспільним розвитком, Здобутками теорії в галузі суспільствознавства та природознавст­ва. Виникнення філософії марксизму свідчило про якісну зміну змісту соціальної ролі філософської думки у всій системі науко­вого знання і практичного перетворення дійсності.

Принципова відмінність філософії марксизму від найближ­чих його попередників полягає в тому, що К.Маркс і Ф.Енгельс зробили спробу:

1) поєднати матеріалізм і діалектику, критично переробивши діалектику Гегеля й антропологічний матеріалізм Л.Фейєрбаха;

2) застосувати матеріалістичну діалектику до пізнання сус­пільства;

3) визначити рушійну силу суспільного розвитку і заявити про готовність служити їй.