Соціальна філософія. Проблеми людини та суспільства

Соціальною філософією займалися-не всі філософи ХVІІ-ХVІІІ ст. Можна виділити погляди послідовника беконівської філософії Т.Гоббса (1588-1679 рр.)> У якого ро­зуміння людини, як і всього суспільства, доведене до ме­ханіцизму. Людина, держава (праця «Левіафан») -— то ніби штучно створені бездушні механізми. Таке тлумачення суспільної форми матерії зовсім виключає свободу волі, внаслідок чого філософ робить крок назад навіть порівняно з тим, що було досягнуто гуманістами епохи Відродження. Затев поясненні суті держави Т.Гоббс висловлює сильну ідею проте, що держава є продуктом суспільного договору і ство­рюється вона для того, щоб утвердити громадянський мир.Природне право людини — прагнути блага, і в цьому інтересидержави і моральні інтереси кожного мають співпадати.Людські чесноти і пороки залежать від ступеню розумностілюдини. Так «природний закон» покладається в основу мо­ралі.

Філософи-просвітники XVIII ст. вважали філософський розум базисною інстанцією при вирішенні самих складних зав­дань. Це строго відповідали центральному положенню філо­софії — принципу розуміючого суб'єкта. Через призму кри­тичного світла розуму розглядали вони і проблему людини. Зокрема Ф.Вольтер (1694-1778 рр.) та Ж.Ж.Руссо (1712-1778 рр.) вважали, що пригноблення свободної по природі лю­дини відбулось по причині невігластва частини населення внаслідок його обману та насилля над ним. А культивує не­уцтво, неосвіченість, оману серед людей релігійна догматика, християнство. Цьому також сприяє приватна власність та дер­жавний устрій. Виходячи з цього, Вольтер пропонує ввести в суспільство «природну релігію, принципи, спільні для всього людства. Головний принцип моралі сформульований ще муд­рецями древності: «Чини з іншими так, як ти хочеш, щоб чини­ли з тобою». Тут треба відмітити, що Вольтер не атеїст, а деїст, тобто він визнає Бога творцем світу, але заперечує його по­дальшу участь в його функціонуванні та розвитку.

В деяких суттєвих моментах позиція Вольтера та Руссо в поглядах на людину та суспільство повторюється в соціальній філософії інших французьких матеріалістів-просвітників — Ж.Ааметрі (1769-1751 рр.), П,Гольбаха (1723-1789 рр.), К.Гельвеція (1715-1771 рр.), Д.Дідро (1713-1784 рр.), хоча до­даються і деякі нові моменти. Людина у них є також частиною природи, і на неї повністю поширюються природні закони — як правило, закони механіки. Наприклад, проявом закону інерції в людському житті є прагнення кожної людини до самозбере­ження, яке вона намагається продовжити в безкінечності та вічності. А головним «двигуном», мотивом діяльності кожної людини є власний, особистий інтерес.

Отже, єдиний шлях до суспільства доброго, справедливо­го — це узгодження шляхом розумного законодавства, просвітництва та виховання особистих та суспільних інтересів. Необхідно, щоб суспільні інтереси стали для громадян особис­тими, щоб слулсіння суспільству стало вищим особистим інте­ресом і пануючою пристрастю. Така людина завжди буде доб­рочесною. Відносно суспільного устрою думки розходились, тому що, як вони вважали, не існує абсолютно розумної вла­ди — надмірна влада веде до деспотизму; надмірна свобода — до своєвілля, де деспотом може бути кожен; концентрована влада небезпечна, розділена — слабка. Але все-таки найкращи­ми з можливих соціальних устроїв французькі матеріалісти вважали просвічену монархію та демократичну республіку.

В поглядах на суспільство панував ідеалізм: думки правлять світом, і людина є продуктом зовнішнього середовища, дер­жавного виховання. В цьому розумінні навіть вбивця є не зло­чинцем, а жертвою неправильного суспільного виховання,

Таким чином, епоха Просвітництва породила культ розуму та соціоцентризму як світоглядну настанову.

Питання до теми.

1, Які спільні риси філософії Бекона таДекарта?

2. Які причини утвердження механістичного світогляду в філо­ софії Нового часу?

З.В чому полягає проблема методу в філософії Бєкона (Декарта ) ?

4. Які принципові зміни в філософській картині світу відбулися в Новий час}

5. В чому суть світогляду філософів ХУП-ХУІП ст., які стоя­ ли на позиціях пантеїзму, деїзму, атеїзму, матеріалізму?

6. В чому суть гносеологічних концепцій емпіризму та раціо­ налізму?

7'.Окресяіть характерні риси та сутність пантеїзму Б. Спінози.

Література

1. Бекон Ф. Сочинения в 2-х т. — М., 1972.

Вольтер. Философіские сочинения. — М., 1988. Ъ.ГусебВЛ. Західноєвропейська філософія ХУ-ХУШст., — К., 1995.

2. Лейбниц Г. Сочинения в 4-х т. — М., 1982.

3. Спиноза Б. Избранные произведения в 2-х томах — М., 1957.

4. ТатаркеСтч В.1. Історія філософії. Т. 2.— Львів, 1999.