Franko_kursova / вступ
.doc
ВСТУП
Культурно-цивілізаційні й громадсько-політичні ідеї І. Франка часто живили й навіть визначали зміст багатьох його художніх творів, і все-таки було б великим спрощенням розглядати його художні тексти як маніфестацію політичних ідей, а постаттю суспільного діяча підміняти складну й суперечливу іпостась Франка — митця. Таким чином, Франко свідомо спрощував власну творчість і принижував свою роль як митця, протиставляючи романтичній концепції письменника-генія позитивістське розуміння автора, суспільного діяча. Його міфологема каменярів стане підґрунтям культурно й національно значущої, цивілізаційної моделі творчості, у дзеркалі якої І. Франко запропонував майбутнім читачам оцінювати також і його власну постать.
Актуальність дослідження. Українська критика звичайно дотримувалася Франкового міфу про себе самого. Щоправда, в історії української літератури зіткнулися різні тлумачення його творчості. Зрештою, новаторський характер творчості Івана Франка усвідомлювався й ним самим, і його сучасниками. Багато його творів викликали жваву полеміку відразу по виході, набули широкого суспільного резонансу і часто зазнавали різкої критики, стимулювали формування нових літературних теорій і концепцій. Нового характеру надавали творам Франка насамперед поєднання літератури з журналістикою, а також значна соціологічна за ангажованість його творів. Прикметні інтерес до мікроскопічного психологічного аналізу, а також універсальність морального узагальнення. Такі ознаки нового стилю поєднувалися з відкритою теоретичною програмовістю творчості письменника. Загалом своєю творчістю Франко підключився до важливих процесів, які визначали характер розвитку тогочасної української літератури: секуляризації суспільно-літературної думки, формування жанру суспільного роману, переборення конвенційності шевченкового стилю, складання новітньої сугестивної поетики, поглиблення психологізму, розгортання естетики натуралістичного й постнатуралістичного плану. Особливість поетичної манери Франка виявилася не так у стилі, як у виборі та розробленні відомих літературних тем. Риси оригінальності вбачалися в певному нюансуванні класичних сюжетів, яким автор надавав елегійних і рефлексивних відтінків, у широкому використанні алегоричних і риторичних формул.
"Смерть Каїна" - один із найзагадковіших творів І. Франка. Глибокий знавець і сміливий інтерпретатор давньої символіки, поет розкриває свій творчий задум за допомогою складної символічної гри. Для осягнення поеми слід проаналізувати основні символи та спосіб їхнього переосмислення І. Франком.
Метою роботи є виявлення філософських проблем у поемі І. Франка «Смерть Каїна».
Об`єктом дослідження є різнобічна творчість І.Франка – як митця, теоретика й історика літератури, науковця, журналіста у складному процесі взаємодії з мистецькими та естетично-філософськими тенденціями кінця ХІХ – поч. ХХ ст.
Предметом дослідження є поема І.Франка “Смерть Каїна” – у всьому багатстві зв`язків із авторським біографічним, естетичним полем ідейно-філософських шукань доби.
З мети випливають наступні завдання дослідження:
- розкрити джерела написання і тематику поеми «Смерть Каїна»;
- з’ясувати філософську проблематику поеми;
- визначити місце роману в системі творів І. Франка.
У роботі використовуємо такі методи дослідження художнього твору:
- культурно-історичний метод;
- психологічний метод;
- біографічний метод;
- порівняльний метод.
За структурною будовою курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.
В процесі написання даної курсової роботи були використані праці В. Антофійчук, А. Нямцу, І. Бетко, О.І. Бурдега, С. Єфремова, О.С. Забужка, В. Захарчука, В.М. Лесина, О.С. Пулинця, В. Сулими та ряду інших вчених.