Роздiл 4 Операцiйнi системи

Розділ 4. Операційні системи

його вмісту на правій панелі. Подвійне клацання по папці правої панелі також приводить до її відкриття. Подвійне клацання на файлі дозволяє виконати дію, що пов’язана з даним файлом по замовченню.

4.3.2.Копіювання і перейменування об’єктів

Операції копіювання і перейменування об’єктів використовують у будь– якій операційній системі. У MS DOS використовують спеціальну програму –

Диспечер файлов.

У Windows–95 ці операції можна виконувати кількома способами. Найчастіше для цього використовують програму Проводник. Крім того, для цієї мети можна використати буфер обміну – деяку область пам’яті комп’ютера, призначену для тимчасового зберігання інформації. Буфер обміну використовують для обміну інформацією між відкритими додатками. Інформація у буфер записується за допомогою команди Копировать або Вырезать меню Правка, а зчитується з нього за допомогою команди Вставить цього самого меню. Команду Вырезать потрібно використовувати тільки в разі переміщення об’єктів. При копіюванні (переміщенні) об’єктів їх вміщують спочатку в буфер, а потім з нього вставляють в будь– яке нове місце. Дуже легко виконуються операції копіювання і переміщення з однієї відкритої папки до іншої (з вікна у вікно). У будь– якому випадку при виконанні цих операцій мають бути чітко визначені джерело та місце призначення. Нагадаємо, що при копіюванні на новому місці створюється тільки копія початкового об’єкта – на старому місці він залишається без змін. При переміщенні об’єкта він переноситься у нове місце, у повному розумінні цього слова.

Виконуючи ці операції, використовують метод перетягування значків (буксування) за допомогою вказівки миші, або використовують команди меню вікон Правка чи команди контекстного меню.

Розглянемо процес копіювання (переміщення) об’єктів за допомогою програми Проводник. Для запуску програми необхідно відкрити головне меню і вибрати Программы – Проводник. На робочому столі з’являється головне вікно цієї програми.

На лівій панелі вікна показано тільки дерево каталогів і може відображатися вміст папок робочого столу, дисків і папок, розміщених на них. Найменший елемент відображення ─ папка. Інші типи елементів ─ документи, програми, ярлики вибраної папки на лівій панелі ─ відображаються тільки на правій панелі. Таким чином, права панель завжди відображає вміст відкритої папки. Перед виконанням операції на правій панелі має бути видимим початковий об’єкт, а на лівій – місце призначення (папка, диск або робочий стіл).

Копіювання об’єкта виконують таким чином:

∙ на правій панелі вибрати об’єкт, який потрібно копіювати;

Розділ 4. Операційні системи

∙натиснути клавішу Ctrl і, не відпускаючи її сумістити вказівку миші з піктограмою вибраного об’єкта та натиснути ліву кнопку миші;

∙не відпускаючи ліву кнопку миші, а також клавішу Ctrl, перетягнути копію піктограми (з іменем ) вибраного об’єкта на ліву панель і сумістити її з піктограмою папки, де знаходиться місце призначення, та відпустити ліву кнопку миші;

∙відкрити папку і перевірити, чи знаходиться об’єкт на новому місці.

Якщо проходить операція переміщення, то замість клавіші Ctrl необхідно натиснути і утримувати клавішу Alt.

Допускається виконання операцій з групами об’єктів. Для цього їх необхідно вибрати (відмітити). Щоб відмітити групу файлів, розташованих у довільному порядку, необхідно клацнути по їх значках, утримуючи клавішу Ctrl, а якщо вони розміщені один за одним, – клавішу Shift (клацнути на першому та останньому).

Допускається виконання операцій копіювання і переміщення всередині одного вікна, якщо місцем призначення є папка або диск, у тому числі гнучкий.

Найпростіше виконують цю операцію між двома вікнами відкритих папок. Для відкриття вікон папок можна використати Провідник. У цьому випадку вказівка миші суміщається з піктограмою вибраної папки і натискується права кнопка миші. Після появи контекстного меню, у ньому слід вибрати команду Открыть. На екрані з’явиться вікно, відображає вміст вибраної папки. Можна відкрити будь– яку кількість вікон (папок), причому вони залишаються на робочому столі після закриття програми Провідник.

Особливості виконання операцій копіювання і переміщення:

∙якщо операція з об’єктами проводиться в межах одного і того самого диска, то в разі переміщення кнопку Alt можна не натискувати;

∙якщо проводиться копіювання об’єктів з диска на диск (папки розміщені на різних дисках),то можна ненатискувати клавішу Ctrl;

∙якщо при перетягуванні значків об’єктів утримувати не ліву, а праву кнопку миші, то після її відпускання на місці призначення з’являється контекстне меню, яке надає вибір – копіювати чи перемістити;

∙для відміни кількох останніх операцій (якщо вони проведені помилково) потрібно скористатися командою Отменить копіювання (переміщення) меню Правка або натиснути клавішу Ctrl+Z.

4.3.3.Пошук, знищення і відновлення об’єктів

4.3.3.1.Пошук файлів та папок

Досить часто виникає необхідність знайти деякий об’єкт, місце розташування якого невідоме, а іноді і ім’я якого відомо не зовсім точно. Для цього використовують операцію автоматичного пошуку, яка дозволяє швидко знайти об’єкт шляхом перегляду вмісту дисків і папок. Початковою

Розділ 4. Операційні системи

інформацією для пошуку об’єкта є його ім’я (або його частина). Значно прискорює процес пошуку знання приблизного місця знаходження і деяких інших характеристик, наприклад формат, час створення чи кількох слів його змісту і т.д.

Пошук об’єктів у Windows–9 х здійснюється за допомогою спеціальної програми, яка включається командою Поиск – Файлы и папки...головного меню. Після виконання команди на робочому столі з’являється діалогове вікно Найти: Все файлы, яке має три вкладинки.

Першу вкладинку Имя (ім’я) і Размещение (розташування) використовують для введення імені чи фрагмента імені об’єкта (поле Имя:), і назви диска чи папки (поле Папка). Установка прапорця у нижньому віконці вкладинки забезпечує пошук інформації не тільки в зазначеній папці, але й у всіх владених у неї папках. Використання кнопки Обзор (огляд) дозволяє прискорити установку імені диска чи папки в полі Папка шляхом переміщення по дереву каталогів (папок).

Друга вкладинка Дата изменения (дата зміни) дозволяє задати інтервал часу створення чи останньої зміни об’єкта. При виборі Все файлы фактор дати зміни практично виключається з умов пошуку. Якщо відомий приблизний час створення (зміни), то слід вибрати Найти все файлы созданные либо измененные, а нижче в полях введення необхідно ввести (установити) приблизне числове значення.

Третя вкладинка Дополнительно (додатково) призначена для введення деякої додаткової інформації. У списку Тип потрібно вибрати і установити із заданого переліку тип (формат) файлу або назву додатку, в якому він створений. В останньому рядку Искать текст (шукати текст) потрібно ввести деякий текст зі змісту файлу, якщо він відомий. Наступні поля використовують для надання приблизного (не більше і не менше) або точного розміру файлу в кілобайтах.

Після закінчення всіх установок на вкладинках, для початку процесу пошуку натискується кнопка Найти. Результати пошуку виводяться у додатковому нижньому полі цього самого діалогового вікна, яке з’являється після закінчення пошуку.

Результатом пошуку може бути ім’я одного об’єкта чи список файлів, який можна переглядати, використовується елементи прокрутки. Початкові умови пошуку установлюють натискуванням кнопки Сброс діалогового вікна.

Програма пошуку папок і файлів може викликатися також з вікна програми Провідник. Для цього необхідно відкрити меню Сервис і вибрати рядок Найти – Файлы и папки...

Вибираючи знайдений об’єкт і викликаючи контекстне меню, можна виконати з ним всі операції, передбачені меню: копіювати, переміщувати, знищити, перейменувати, переглянути його властивості, відправити в буфер або відкрити. В разі відкриття файлу типу Документ спочатку запускається програма, у якій він створений, після чого проходить його автоматичне

Розділ 4. Операційні системи

завантаження до неї. При відкритті файлу, який є програмою, відбувається її запуск.

4.3.3.2.Знищення об’єктів

Рано чи пізно доводиться знищувати непотрібні об’єкти. Для виключення випадкового знищення об’єктів у Windows–9 х використовують спеціальну папку, розміщену на робочому столі – Корзина (кошик). В разі знищення об’єкти не знищуються, а вміщуються в цю папку. Це дозволяє відновити за необхідності знищені об’єкти. Якщо очистити вміст Корзины, то відновлення стає неможливим.

Знищення об’єктів проходить таким чином:

∙вибрати об’єкт або групу об’єктів, які потрібно знищити;

∙відкрити меню Файл або викликати контекстне меню і клацнути вказівкою миші по команді Удалить (знищити);

∙після появи діалогового вікна. Потверждение удаления папки (підтвердження знищення папки) натиснути кнопку Да (Так) для

підтвердження знищення або Нет (Ні), якщо передумали знищувати об’єкт. Нагадаємо, що знищувані об’єкти при цьому вміщуються у папку

Корзина.

Можна знищувати відмічений об’єкт без використання меню, натискуванням клавіші Del або використовуючи метод перетягування об’єкта в кошик.

4.3.3.3.Відновлення знищуваних об’єктів

Одним із варіантів відновлення випадково знищених об’єктів є відміна операції знищення шляхом виконання команди Отменить (віжмінити) меню Правка того вікна, з якого виконувалась операція знищення. Те саме можна отримати, натиснувши клавіші Ctrl+Z. Однак найкращий спосіб відновлення – це використання Корзины. Якщо довго не очищувати кошик, є велика вірогідність знайти там випадково знищений об’єкт навіть через великий проміжок часу і відновити його.

Для відновлення об’єктів спочатку потрібно відкрити папку Кошик. Далі потрібно вибрати ті об’єкти, які необхідно відновити, відкрити меню Файл і вибрати рядок Восстановить (відновити). Вибрані об’єкти повертаються у те саме місце, звідки вони були знищені. Відмічені об’єкти можуть бути скопійовані з кошика у будь– яку папку звичайним способом, методом перетягування чи через буфер обміну. Також можна очистити Кошик.

4.4.Пакет офісних програм MS Office

Розділ 4. Операційні системи

4.4.1.Текстові редактори

Програми, за допомогою яких можна створювати та змінювати текст, називаються текстовими редакторами. У тих випадках, коли має значення не тільки зміст тексту, а і його зовнішній вигляд, використовують більш складні текстові редактори, які називаються текстовими процесорами. До них відносяться програми WordPad (Windows–9x) та Word for Windows (пакет офісних програм MS Office)

Майже всі текстові процесори можуть виконувати такі основні функції:

∙Відображати на екрані і друкувати символи різних накреслень і розмірів, зокрема із такими особливостями, як виділення фрагментів тексту напівжирним шрифтом, підкресленням або курсивом.

∙Виконувати пошук визначеної послідовності символів та її заміну. Ця властивість стане в пригоді, якщо, наприклад, потрібно замінити або виправити у великому документі якесь слово або групу слів.

∙Автоматично центрувати чи вирівнювати текст по лівому або правому краю, встановлювати інтервали між рядками тощо.

∙Автоматично друкувати номери сторінок у верхній чи нижній частині кожної сторінки;

∙Формувати та друкувати верхній і нижній колонтитули (колонтитул – спеціальний чи допоміжний текст у верхній чи нижній частині кожної сторінки).

∙Форматувати виноски й посилання. Якщо додаються нові виноски чи перекомпоновується текст, то програма автоматично переміщає виноски і змінює їхню нумерацію, коли це необхідно.

∙Розташовувати текст у двох чи більше колонках.

∙Виконувати пошук орфографічних помилок. Цей процес називається перевіркою орфографії, деякі програми навіть мають можливість автокорекції, тобто дозволяють автоматично виправляти помилки одночасно з набором тексту.

∙Знаходити синоніми для виділеного слова. Ця можливість дуже корисна в тому разі, якщо в тексті занадто часто вживається те саме слово.

∙Вводити спеціальні та математичні символи.

∙Створювати маркеровані та нумеровані списки.

∙Створювати спеціальні форми документів, наприклад для листів чи написів.

∙Вставляти в документ лінії, рамки, малюнки, таблиці тощо.

Після запуску текстового редактора на екрані з’являється вікно з пунктами меню, зміст яких багато в чому збігається з відповідними пунктами меню Windows. Вікно редактора з текстом зображене на рис.4.4.1.

Створення файла. Для створення файла потрібно вибрати в меню “ Файл” команду “ Создать” ( Створити), а потім вибрати тип файла, який потрібно створити. Після натискання кнопки “ ОК” можна починати введення тексту. При набиранні тексту не здійснюється перенесення слів і в кінці кожного рядка

Розділ 4. Операційні системи

не треба натискати на клавішу Enter. Редактор переводить курсор на новий рядок автоматично. Клавіша Enter натискується тільки в кінці абзацу. Для збереження набраного тексту на диску треба відкрити меню “ Файл” і вибрати команду “ Сохранить как...” ( Зберегти як...). При цьому з’явиться діалогове вікно, в якому треба вказати ім’я файла, а також каталогу (папки) та диска.

Рис.4.4.1. Вікно текстового редактора Word for Windows

Використання лінійки. Під меню редактора розміщені панелі інструментів та лінійка. Щоб лінійка та інші панелі інструментів були на екрані, потрібно вибрати відповідні команди меню “ Вид” ( Вигляд). На початку лінійки розміщені два вказівники. Верхній вказівник визначає величину абзацного відступу, а нижній – встановлює виступ лівого краю тексту. На правому кінці лінійки знаходиться ще один вказівник, за допомогою якого можна встановлювати виступи тексту справа.

Форматування тексту. Форматування буває кількох видів: визначення розміру рядка для всього тексту – вказуються межі (відступи); вибір символів як за розміром, так і за накресленням (шрифт). Панель форматування містить кнопки, що прискорюють форматування тексту, наприклад, що змінюють накреслення тексту чи стиль абзацу. Щоб відформатувати текст, потрібно спочатку його виділити, а потім натиснути відповідну кнопку на панелі форматування.

Розділ 4. Операційні системи

Розташування тексту на сторінці. Поля, тобто відстань від границь тексту до країв аркуша, вказуються в команді “ Параметры страницы” (Параметри сторінки) меню “ Файл”.

Зміна шрифтів. Текст виглядає красиво і з ним зручно працювати, коли окремі його фрагменти, наприклад заголовки, набрані різними за величиною та формою літерами. Для цього в текстовому редакторі є ряд можливостей. Щоб текст був набраний відповідним шрифтом, треба його попередньо виділити. Потім треба увійти до меню “ Формат”, вибрати відповідний пункт “ Шрифт” і клацнути по ньому. У діалоговому вікні вибирається шрифт, його накреслення і розмір у пунктах (1/72 дюйма), демонструється зразок рядка із символів обраного шрифту. Якщо одержаний варіант шрифту задовольняє користувача, то він повинен клацнути мишкою по кнопці “ ОК”, а якщо ні, йому слід продовжити комбінування чи скористатися кнопкою “ Отмена” ( Відміна) діалогового вікна команди.

Редагування тексту. Для внесення змін до тексту не за зовнішнім виглядом, а за змістом, використовуються команди меню “ Правка”. Для вилучення частини тексту її спочатку треба виділити, а потім виконати команду “ Вырезать” ( Вирізати) пункту “ Правка”. Фрагмент потрапляє до спеціального буфера, із якого його можна вставити в текст, починаючи з місця, яке вказується курсором. З використанням буфера також виконується команда “ Копировать” ( Копіювати), при цьому виділений текст залишається без змін.

Об’єднання кількох файлів. Для об’єднання текстів, які знаходяться в кількох файлах, також використовується буфер. Для цього потрібно:

1.помістити у вікно редактора текст із першого файла, виконавши команду “ Открыть… ” ( Відкрити...) з іменем цього файла, ім’я файла з’явиться в заголовку редактора;

2.виділити весь текст або частину тексту, що переноситься до іншого файла;

3.виконати команду “ Копировать” ( Копіювати) із меню “ Правка”;

4. помістити у вікно редактора текст з іншого файла, виконавши команду

“ Открыть… ” ( Відкрити...) з іменем цього файла;

5.підвести курсор– стрілку до місця, з якого починатиметься текст, що вставляється, і клацнути лівою кнопкою мишки;

6.виконати команду “ Вставить” ( Вставити) із меню “ Правка”.

Створення таблиць. Текст може містити таблиці – рівні стовпчики символів без рамок. Для одержання таблиці потрібно дотримуватися таких правил:

∙при набиранні рядків відокремлювати дані стовпців таблиці одним табулятором (натискати клавішу Таb у кінці кожного стовпчика);

∙виділити частину тексту, що містить таблицю;

Розділ 4. Операційні системи

∙встановити межі стовпчиків. Для цього необхідно встановити курсор мишки на лінійці, де визначається межа стовпчика, і клацнути лівою кнопкою, а потім клацанням по лінійці встановити потрібні позиції вирівнювання

стовпчиків (позиції табуляції чи табулятори). При цьому на лінійці з’являються позначки у вигляді кутів, за якими по лівому краю вирівнюються стовпчики. Рухаючи стрілку табуляції вздовж лінійки за допомогою мишки, можна перемістити весь стовпчик таблиці на нове місце. Табулятори можна також встановлювати або відміняти, використовуючи

команду “ Табуляция” ( Табуляція) із меню “ Формат”.

Вставляння об’єктів у текст. Система Windows дозволяє здійснювати обмін даними між різними програмами за допомогою буфера обміну (спеціальної області в пам’яті комп’ютера). Так, рисунок (зроблений у графічному редакторі) математичну формулу (зроблену у редакторі математичних формул) та інші, можна помістити в текст, підготовлений за допомогою текстового редактора.

Слід виділити об’єкт вставки або його фрагмент у вікні відповідної програми (редактора), після чого потрібно виконати такі дії:

∙виділений об’єкт копіюється до буфера за командою “ Копировать” (Копіювати) із меню “ Правка” ( або натисненням комбінації клавіш

Сtrl+С);

∙ курсор підводиться до місця вставляння об’єкта і виконується команда

“ Вставить” ( Вставити) із меню “ Правка”.

Об’єкт у тексті можна переміщувати вправо і вліво. Можна також змінювати його розміри. Для цього треба підвести до об’єкта курсор мишки і клацнути по ньому (відмітити). Потім, встановивши курсор на границі об’єкта і натиснувши ліву кнопку мишки, можна змінювати розмір рисунка.

4.4.2.Електронні таблиці

При розв’язанні задач обробки даних зручно подавати дані у вигляді таблиць, які складаються з рядків і стовпчиків. Деякі стовпчики можуть розраховуватися за формулами з використанням даних з інших стовпчиків. Часто потрібно обчислити суму чисел усього стовпчика. Подібні задачі зручно розв’язувати за допомогою програм, які називаються електронними таблицями. Сучасні електронні таблиці дозволяють також ілюструвати дані та результати їх обробки у вигляді графічних зображень – графіків, різнотипних діаграм тощо.

Існує кілька розповсюджених програм – електронних таблиць для персональних комп’ютерів. Одна з них, яка використовується із системою Windows, називається Ехсеl. Зручність подання даних, різноманітні можливості обчислень та графічного подання інформації в Ехсеl дозволяють користувачеві ефективно проводити кількісну та якісну оцінку даних і допомагають у прийнятті рішень. Вигляд вікна Ехсеl наведено на рис.4.5.1.

Розділ 4. Операційні системи

Рис.4.5. Вікно програми Excel

Етапами опрацювання таблиці є її створення, розрахунок рядків і стовпчиків, побудова графіків для ілюстрації даних, що є в таблиці.

Створення таблиці. При запуску програми обробки електронних таблиць на екрані з’являється вікно із заголовком “ Книга 1”, рядками меню, інформаційним рядком і таблицею під іменем “ Лист 1”. Ім’я файла “ Книга 1” може змінитись після виконання команди “ Сохранить как...” ( Зберегти як ...) меню “ Файл”, якщо вказується інше ім’я файла. Під інформаційним рядком розміщений рядок з іменами стовпчиків. Імена стовпчиків — букви латинського алфавіту. Зліва в таблиці вказані номери рядків. У деяких версіях системи Ехсеl кількість стовпчиків може сягати 256, а рядків — до 16000. На перетині рядків і стовпчиків знаходяться комірки таблиці. Кожна комірка має своє ім’я, яке складається з імені стовпчика та імені рядка. Це ім’я вказується в інформаційному рядку (якщо виділені комірки або вказівка– курсор знаходиться в комірці), який знаходиться відразу над таблицею.

Для занесення інформації в комірку до неї треба підвести курсор (стрілка повинна бути всередині комірки) і клацнути лівою кнопкою мишки. Переміщення по таблиці можна здійснювати також за допомогою клавіш управління курсором. Вибрана комірка відмічається рамкою, після чого до неї можна вводити текст або число. При потребі ширину стовпця можна збільшити за допомогою команди “ Ширина столбца” ( Щирина стовпчика) із меню “ Формат”, в діалоговому вікні якої вказується потрібний розмір.