18. Обмеження автономії України у складі Московської держави у XVII-XVIII ст.

8 січня 1654 р. Відбулась Переяславська рада, на якій гетьман, коз старшина і самі козаки визнали протекторат Московії над Україною. Хоча деякі козацькі полковники не визнали Переяславську раду, а саме: І.Богун та Нечай. Юридичний статус України у складі Московії було закріплено «Березневими статтями» («Статті Б.Хмельницького»). Згіно з цим докуметом гетьмана і старшину повинна обирати рада; укр адміністрація і судоустрій не підлягатимуть Москві; залишиться поділ на стани, коз військо становитиме 60 тис. чол. Україна матиме право вести переговори з іншими державами, українці визнали за Московією право тримати в Києві воєводу із залогою.

21 березня 1654 р укр посли подали рос правителеві нову редакцію проекту договору, що містив уже 11 статей (замість 23). Проте його зміст не змінився за рахунок об’єднання низки статей. Однак царський уряд, що проводив політику жорсткої централізації Росії, одразу ж почав обмежувати автономію України, скасовувати права її населення, хоча за «Березневими статтями» Україна вважалася окремою державою.

Наступним етапом відносин між Україною та Московією став Андрусівський договір (1677р.) , згідно з яким українсько-російський договір 1654 р. був фактично скасований, за яким головною умовою якого був захист України від ворогів і зобов’язування царського уряду ніколи не віддавати Україну Польщі. Такі обставини викликали обурення українського народу.

У м. Коломаку було підписано між представниками Московії і коз. старшиною «Коломацькі статті», за якими була обмежена економічна, зовнішня і соціальна політика України. Влада гетьмана зводилася до поліційних ф-цій: стежити і сприяти виконанню численних царських заборон. Укр купцям заборонялося торгувати в Московії та з Кримом, зберігалося обмеження коз війська (30 тис).

Після Полтавської битви 1709 р. укр автономність була приречена на знищеність. Лівобережну Україну стали називати Малоросією, а згодом утворено Малоросійську губернію. Росія дедалі відчутніше обмежувала укр самоврядування. Для цього 1722 р у Глухові було засновано Малоросійську колегію, яка контролювала діяльність гетьмани, старшини, відала фінансами. Розмір податків зріс у 6 разів.

1727 р. Малоросійську колегію було скасовано. А наступного року було прийнято конституцію Гетьманщини, яка обмежувала укр автономію. Запорізька Січ тепер підлягала рос адміністрації, а не гетьману.

19. Пилип Орлик та його Конституція

Пилип Орлик походив з родини чеських дворян. Освіту здобув у Віленській єзуїтській колегії, згодом - у Києво-Могилянській академії. За протекцією гетьмана І.Мазепи у 1706 р. був призначений генеральним писарем. Підтримавши антиросійський виступ, у 1709 р. разом із частиною гетьманського війська від’їжджає до Бендер, де, після смерті Мазепи, був обраний новим гетьманом.

Новообраний гетьман уклав зі своїми виборцями та за­порозькими козаками договір, який дістав назву «Консти­туція прав і вольностей Війська Запорозького » (Бендерська конституція).

У Конституції наголошува­лося на обмеженні самовладдя гетьмана. Обмеження гетьманських повноважень виявлялося в по­силенні впливу на внутрішню та зовнішню політику чле­нів загальної Ради, у посиленні ролі військового генераль­ного суду, який позбавляв гетьмана права «карати своєю приватною помстою та владою», у чіткому розмежуванні військового скарбу і особистих фінансів гетьмана та ін.

Конституція прокламувала розширення демократич­них засад у суспільстві. Йшлося про створення своєрідного козацького парламенту - загальної Ради. До складу цього представницького політичного органу мали входити вся старшина (генеральна, полкова, сотники), делегати Запо­розької Січі та представники від полків. Характерно, що загальна Рада мала бути не формальним, а робочим орга­ном. З цією метою планувалося збирати її тричі на рік ­на Різдво Христове, Воскресіння Христове та Покрову Пресвятої Богородиці.

Бендерська конституція мала на меті консолідацію ук­раїнського суспільства, про що свідчать зафіксовані в ній обмеження самовладдя гетьмана, розширення демокра­тичних засад у суспільстві, повернення Запорозькій Січі традиційних прав і вольностей та особливого статусу, під­твердження прав українських міст, обмеження соціальної експлуатації. Єдиний недемократичний пункт цього доку­мента, який стверджував виняткові права православ'я в Україні, також був спрямований на ідею суспільної єднос­ті. Отже, Конституція П. Орлика, створена на основі уза­гальнення попереднього історичного досвіду, була спробою сформувати надійне соціальне підґрунтя для реалізації на­ціонально-державницьких планів.

народну руську раду, проголосили приєднання Закарпаття до Чехословаччини. У складі Чехословаччини Закарпаття було окремим адміністративним краєм і спочатку називалося Підкарпатською Руссю, а згодом було перейменоване на Підкарпатський край. На Закарпатті ширилася укр. освіта й культура, у школах дозволялося вибирати мову навчання, активно діяли такі укр. організації, як «Просвіта» й «Пласт».