- •2. Боротьба українського народу проти загарбників на фронті і в тилу ворога (1941 – 1945 рр.)
- •3. Буржуазна революція 1848 р. Австрії та її вплив на західноукраїнські землі
- •6. Головні військові операції на Східному фронті і визволення України
- •7. Завершення Другої світової війни. Вклад українського народу у перемогу над ворогом.
- •10. Західноукраїнські землі в другій половині XIX – початку XX ст.: політичний і соціально-економічний розвиток.
- •11. Західноукраїнські землі в 1900-1914 рр.
- •12. Західноукраїнські землі у 1920-1930-х рр.
- •15. Ліквідація царизмом Запор Січі і доля коз.
- •16. Напад гітлер. Німеччини на срср. Події 1941р.
- •17. Неп і голод 1921-23рр.
- •23. Початок української революції (лютий-жовтень 1917р)
- •24. Проголошення і програма дій унр
- •20. Пожвавлення суспільно-політичних та національно-визвольних рухів у другій половині хіх ст.
- •21. Політика українізації
- •22. Початки національного відродження на західноукраїнських землях., „Руська трійця”
- •18. Обмеження автономії України у складі Московської держави у XVII-XVIII ст.
- •19. Пилип Орлик та його Конституція
- •13. Кирило-Мефодіївське товариство.
- •14. Колективізація с/г і голод 1932-1933 рр.
- •8. Зародження українського соціалізму
- •9. Західноукраїнська Народна Республіка.
- •4. Визвольні та національні рухи кінця хvііі початку хіх ст.
- •5. Гетьманування I. Мазепи.
- •25. Промисловий переворот та капіталістичні зрушення на укр. Землях у другій половині хіх ст.
- •26. Розвиток освіти, науки, культури Закарпаття XVIII – першої половини XIX ст.
- •27. Розвиток укр. Культури у XVIII першій половині XIX ст.
- •31.Соціально-економічний розвиток українських земель у 18ст.
- •35.Україна в роки Першої світової війни.
- •36.Українська держава гетьмана п.Скоро-падського.
- •39. Утворення срср та зміни держ-правового статусу урср
- •40. Утворення усрр.
- •2. Боротьба українського народу проти загарбників на фронті і в тилу ворога (1941 – 1945 рр.)
- •41. Фашистський окупаційний режим на Україні.
- •42. Характерні риси тоталітарного варіанту української культури 20-30рр.XX ст.
- •37. Українська Культура другої половини XIX - початок XX ст. : її визначні діячі.
- •38. Унр часів Директоріїю
- •34. Україна в роки першої російської революції 1905—1907 рр.
- •28. Руїна козацької державності після смерті б. Хмельницького
- •29.Соціалістична індустріалізація промисловості України
- •30. Соціально-економічний розвиток укр. Земель на початку хх ст. Столипінська реформа
37. Українська Культура другої половини XIX - початок XX ст. : її визначні діячі.
У другій половині XIX ст. українська культура розвивалася в надзвичайно складній і несприятливій ситуації.
Вирішальне значення для піднесення культурного рівня українців мала освіта. Розуміючи це, передові громадські діячі того часу створювали недільні школи, у яких безплатно навчаються неписьменні дорослі селяни й робітники. Перша така школа була відкрита в Києві в 1859 році.. За три роки в Україні створено 110 недільних шкіл.
Характерним для тих часів було піднесення музичної культури. Уже 1862 року С. Гулак-Артемовський створив першу українську оперу«Запорожець за Дунаєм». Велику популярність мали «Вечорниці» її. Ніщинського, «мера «Мазепа» П. Сокальського.
Інтенсивно розвивався побутовий живопис. У своїх картинах українські митці зображували реальну дійсність, простих людей, борців за свободу України.Значних успіхів на рубежі ХІХ-ХХ ст. досягли українські скульптори. З творів монументальної скульптури цього часу найвидатнішим є пам'ятник Богданові Хмельницькому в Києві, створений М. Мікешиним у 1888 році.
Незважаючи на штучні перепони та заборони, і далі розвивався український театр. Так. у 1864 році у Львові розпочала свою діяльність перша в Галичині українська професійна трупа — народний театр «Руська бесіда» на чолі з О. Бачинським
В історичній науці плідно працювали М. Костомаров, В. Антонович, О. Лазаревський та інші дослідники, що об'єктивно висвітлювали історію України, козацтва, проблеми походження українського народу. Величезне значення для розвитку освіти й науки на західноукраїнських землях мале засноване в 1892 році у Львові Наукове товариство ім. Шевченка.
На початку XX ст. гуманітарні науки збагатили національну культуру вагомим доробком. Провідне місце у вітчизняній історичній галузі в цей час упевнено посідав М. Грушевський, який написав «Нарис історії українського народу», «Ілюстровану історію України». Його заслугою було створення великої наукової школи істориків, до якої увійшли М. Кордуба. С. Томашівський, О. Терлецький, І. Крип'якевич та ін.
Помітний слід у розвитку етнографії та фольклору залишив у цей період послідовник І. Франка В. Гнатюк, плідно працював видатний філолог, сходознавець, історик А. Кримський. Значною подією в розвитку українського мовознавстві стало видання Українсько-російсьского словника В.Дубровського та Словаря української мови Б.Грінченка.
Починаючи з 80-х рр. у цій галузі плідно працював Б. Грінченко. Прозаїк, поет, драматург, перекладач, публіцист, критик, мовознавець, він усе своє свідоме життя присвятив розвитку української мови й літератури, піднесенню освітнього рівня народу.
Помітним явищем в історії вітчизняної культури цієї доби став літературний доробок письменників нового покоління, як-от: П. Махині, О, Чижика, С. Дальньої, А. Тесленка, С. Васильченка, Г. Хоткевича та ін. Вони зуміли показати весь драматизм людського існування в умовах загострення соціальної та національної боротьби на початку XX ст.
Розпочинається активна літературна діяльність Володимира Винниченка, який у своїх ранніх творах 1902-1906 рр. реалістично зображував життя бідноти, показував тодішні соціальні контрасти, різко критикував ліберальних панів, котрі удавали з себе щирих народолюбців.
Провідне місце в театральному житті України на початку XX ст. належало акторським колективам, які очолювали корифеї української сцени П. Саксаганський, І. Карпенко-Карий, М. Садовський. У 1907 році М. Садовський заснував у Києві перший український стаціонарний театр.
Під впливом Російської демократичної революції 1905-1907 рр. репертуар українського театру значно збагативсяє. В репертуарі театру все частіше з'являються п'єси Лесі Українки, І. Франка, Г. Хоткевича, Л. Яновської, у яких реалістично зображувалося минуле й сучасне українського народу.
Провідні українські композитори М. Лисенко, С. Людкевич, К. Стеценко та ін. у своїх музичних творах відображали проблеми, сповнені глибокого соціального й громадянського змісту. У 1904 році М. Лисенко заснував музично-драматичну школу, яка в 1913 році була реорганізована в консерваторію.