- •2. Боротьба українського народу проти загарбників на фронті і в тилу ворога (1941 – 1945 рр.)
- •3. Буржуазна революція 1848 р. Австрії та її вплив на західноукраїнські землі
- •6. Головні військові операції на Східному фронті і визволення України
- •7. Завершення Другої світової війни. Вклад українського народу у перемогу над ворогом.
- •10. Західноукраїнські землі в другій половині XIX – початку XX ст.: політичний і соціально-економічний розвиток.
- •11. Західноукраїнські землі в 1900-1914 рр.
- •12. Західноукраїнські землі у 1920-1930-х рр.
- •15. Ліквідація царизмом Запор Січі і доля коз.
- •16. Напад гітлер. Німеччини на срср. Події 1941р.
- •17. Неп і голод 1921-23рр.
- •23. Початок української революції (лютий-жовтень 1917р)
- •24. Проголошення і програма дій унр
- •20. Пожвавлення суспільно-політичних та національно-визвольних рухів у другій половині хіх ст.
- •21. Політика українізації
- •22. Початки національного відродження на західноукраїнських землях., „Руська трійця”
- •18. Обмеження автономії України у складі Московської держави у XVII-XVIII ст.
- •19. Пилип Орлик та його Конституція
- •13. Кирило-Мефодіївське товариство.
- •14. Колективізація с/г і голод 1932-1933 рр.
- •8. Зародження українського соціалізму
- •9. Західноукраїнська Народна Республіка.
- •4. Визвольні та національні рухи кінця хvііі початку хіх ст.
- •5. Гетьманування I. Мазепи.
- •25. Промисловий переворот та капіталістичні зрушення на укр. Землях у другій половині хіх ст.
- •26. Розвиток освіти, науки, культури Закарпаття XVIII – першої половини XIX ст.
- •27. Розвиток укр. Культури у XVIII першій половині XIX ст.
- •31.Соціально-економічний розвиток українських земель у 18ст.
- •35.Україна в роки Першої світової війни.
- •36.Українська держава гетьмана п.Скоро-падського.
- •39. Утворення срср та зміни держ-правового статусу урср
- •40. Утворення усрр.
- •2. Боротьба українського народу проти загарбників на фронті і в тилу ворога (1941 – 1945 рр.)
- •41. Фашистський окупаційний режим на Україні.
- •42. Характерні риси тоталітарного варіанту української культури 20-30рр.XX ст.
- •37. Українська Культура другої половини XIX - початок XX ст. : її визначні діячі.
- •38. Унр часів Директоріїю
- •34. Україна в роки першої російської революції 1905—1907 рр.
- •28. Руїна козацької державності після смерті б. Хмельницького
- •29.Соціалістична індустріалізація промисловості України
- •30. Соціально-економічний розвиток укр. Земель на початку хх ст. Столипінська реформа
41. Фашистський окупаційний режим на Україні.
Протягом одного року німецькі війська та їх союзники окупували територію України, де загарбники встановили «новий порядок». Окупаційна політика Німеччини здійснювалася згідно з планом «Ост». За цим документом:
- Україна розглядалась як «лебенсраум» — життєвий простір для німецького народу;
- призначенням України було постачання продуктів та сировини „ новій Європі „;
- народи, які населяли окуповані території , підлягали знищенню або виселенню, а та частина корінного населення, яка б вижила, мала перетворитися на рабів;
- після завершення війни на захоплені землі передбачалося переселити 8-9 млн. німецьких колоністів.
Особливістю німецького „нового порядку” став тотальний терор. На територіях, окупованих нацистами, знищено мільйони мирних. Жителі , створено 180 концтаборів смерті, 50 гетто. Найбільше загинуло мирних громадян — українців, євреїв, росіян та представників інших національностей За часи гітлерівської окупації на всій території України нацисти здійснювали політику «Юденфрай. Гітлерівський «новий порядок» передбачав онімечення місцевого українського населення. Була відновлена тільки початкова освіта. Багато вчителів зазнали репресій чи змушені були жебракувати. Тільки на Київщині загарбники закатували близько 200 учителів, жертвами гітлерівського геноциду стали 7 тис. представників інтелігенції Харкова.
За наказами німецьких комендантів усе населення України мусило здати місцевій владі запаси продуктів, одягу, цінні речі. На окупованих територіях була запроваджена комендантська година. Німецька адміністрація в грудні 1941 року вирішила збільшити обсяг продовольчого постачання рейху з України.
До березня 1943 року з України в Німеччину вивезено 5 950 тис. тонн пшениці, 1 372 тис. тонн картоплі, 2 120 тис. голів худоби, 49 тис. тонн масла, 220 тис. тонн цукру, 406 тис. голів овець. До рейху були відправлені 1 млн. фруктових дерев і навіть український чорнозем.
Нацисти грабували культурні цінності України. Наприклад, німці вивезли з Софійського собору в Києві фрески XII ст., дзвони Успенського собору Києво-Печерської лаври.
На загарбаних українських землях фашисти застосовували примусову працю на виробництві, зберігали сталінську колгоспну систему й навіть намагалися підтримати стаханівський рух. Серед інших заходів окупаційної влади була примусова мобілізація робочої сили до Німеччини, з України до Третього рейху вивезли близько 2,5 млн. осіб. Спочатку українців до Німеччини намагалися вербувати добровільно, місцеві колабораціоністські газети й німецькі засоби масової інформації друкували брехливі розповіді про райське життя в Німеччині.
42. Характерні риси тоталітарного варіанту української культури 20-30рр.XX ст.
На початку XX ст. панівні кола Росії та Австро-Угорщини й далі здійснювали політику колоніального гноблення українських земель. Освіта. У зазначений період унаслідок розвитку капіталізму й зростання потреб у кваліфікованих кадрах кількість навчальних закладів, і відповідно учнів та студентів у них, збільшилась. У підросійській Україні в 1914- 1915 навчальному році налічувалося 26 тис. загальноосвітніх шкіл, у яких навчалося 2,6 млн. учнів. Понад 17 тис. учнів опановували технічні спеціальності в училищах. У 27 вищих навчальних закладах освіту здобували 35,2 тис. студентівослих потреб населення в початковій освіті. Через це понад 70% українців не вміли читати й писати. Ще гіршим був стан з освітою на західноукраїнських землях. Тут зовсім неписьменним залишалося 70-75%, а в гірських районах навіть 90% населення. У 1911 році в Східній Галичині в 500 селах узагалі не було ніяких шкіл. У гімназіях навчалася невелика кількість українців, у закладах такого типу здебільшого викладали польською або німецькою мовами. Здобути вищу університетську освіту у Львові та Чернівцях могли лише діти багатих батьків, серед яких українців було дуже мало.
Наука .Усупереч усім труднощам, у зазначений період науковці в Україні досягли значних успіхів у розвитку природничих наук. У Харківському та Київському університетах працювали видатні математики Д. Граве, В. Стеклов, фізик Д. Рожанський, хіміки С. Реформатський, П. Осипов, біологи О. Сєверцов, С. Навашин, В. Арнольді та ін. На основі новітніх теоретичних знань під керівництвом професора М. Делоне активно діяло засноване в 1909 році Київське товариство повітроплавання.
На початку XX ст. гуманітарні науки збагатили національну культуру . Провідне місце у вітчизняній історичній галузі в цей час упевнено посідав М. Г шевський, який написав «Нарис історії українського народу», «Про старі часи на З раїні», «Ілюстровану історію України». Його заслугою було створення великої наукової школи істориків, до якої увійшли М. Кордуба. С. Томашівський, О. Терлецький, І. Крип'якевич та ін.
Помітний слід у розвитку українсько; етнографії та фольклору залишив у цей період послідовник І. Франка В. Гнатюк. плідно працював видатний філолог, сходознавець, історик А. Кримський. Значною подією в розвитку українського мовознавстві стало видання Українсько-російсьского словника В.Дубровського та Словаря української мови Б.Грінченка.
Літературa.Помітним явищем в історії вітчизняної культури цієї доби став літературний доробок письменників нового покоління, як-от: П. Махині, О, Чижика, С. Дальньої, А. Тесленка, С. Васильченка, Г. Хоткевича та ін. Вони зуміли показати весь драматизм людського існування в умовах загострення соціальної та національної боротьби на початку XX ст. У цей період в українську літературу впевнено ввійшов талановитий поет Олександр Олесь. Протягом 1907-1917 рр. з'явилося п'ять книг його поезій. Розпочинається активна літературна діяльність Володимира Винниченка, який у своїх ранніх творах 1902-1906 рр. реалістично зображував життя бідноти, показував тодішні соціальні контрасти, різко критикував ліберальних панів, котрі удавали з себе щирих народолюбців. Театр. Провідне місце в театральному житті України на початку XX ст. належало акторським колективам, які очолювали корифеї української сцени П. Саксаганський, І. Карпенко-Карий, М. Садовський. У 1907 році М. Садовський заснував у Києві перший український стаціонарний театр. У цей час у Львові й далі успішно працював єдиний український професійний театр «Руської бесіди».
Під впливом Російської демократичної революції 1905-1907 рр. репертуар українського театру значно збагативсяє. В репертуарі театру все частіше з'являються п'єси Лесі Українки, І. Франка, Г. Хоткевича, Л. Яновської, у яких реалістично зображувалося минуле й сучасне українського народу.