- •Національний технічний університет україни
- •Вступ до дисципліни
- •Терміни та визначення
- •Джерела небезпеки, небезпечні та шкідливі фактори
- •Системний аналіз в безпеці життєдіяльності
- •Ризик як кількісна оцінка небезпек. Застосування ризик орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей виникнення та розвитку нс
- •Приклад побудови дерева відмов
- •Аналіз ризику виникнення небезпек при експлуатації побутової праски
- •Природні загрози та характер їх проявів і дії на людей тварин, рослин та об‘єкти економіки
- •Геологічні процеси та явища
- •Метеорологічні явища
- •Гідрологічні стихійні лиха
- •Біологічні небезпеки
- •Природні пожежі
- •Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Хімічна безпека
- •Хімічна безпека
- •Аварії з викидом сильнодіючих отруйних речовин (сдор)
- •Пожежна безпека
- •Система попередження пожеж і вибухів
- •Основні заходи щодо попередження вибухів та пожеж
- •Радіаційна безпека Основні характеристики іонізуючого випрмінювання
- •Одиниці вимірювання радіоактивних випромінювань
- •Біологічна дія іонізуючого випромінювання
- •Радіаційна безпека
- •Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище
- •Соціально-політичні небезпеки, їхні види та характеристики. Соціальні та психологічні фактори ризику. Поведінкові реакції населення у нс
- •Конфлікти
- •Класифікація конфліктів
- •Тероризм
- •Економічні конфлікти
- •Організаційні конфлікти
- •Небезпеки, викликані залежностями
- •Сучасні інформаційні технології та їх вплив на людину
- •Алкоголізм
- •Тютюнокуріння
- •Наркоманія
- •Соціальні хвороби та епідемії
- •Бактеріальні інфекції
- •Снід — синдром набутого імунодефіциту
- •Екстремальні ситуації криміногенного характеру
- •Небезпеки сучасного урбанізованого середовища
- •Забруднення атмосфери міст
- •Забруднення міських приміщень
- •Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення міст
- •Тема 6. Менеджмент безпеки.Правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення та територій у надзвичайній ситуації Менеджмент безпеки
- •Загальні та допоміжні функції управління
- •Спеціальні функції управління
- •Декларування промислової безпеки
- •Ліцензування діяльності об’єкту підвищеної небезпеки
- •Страхування відповідальності за завдану шкоду внаслідок експлуатації небезпечного об’єкта
- •Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів
- •Паспорт потенційно небезпечного об'єкта
- •Декларація безпеки об'єкта (об'єктів) підвищеної небезпеки
- •Лекція №8 Основні принципи і положення захисту населення і територій у разі надзвичайної ситуації
- •Основні напрями, мета та завдання захисту населення і територій
- •Планування заходів захисту населення
- •Заходи захисту населення і територій, які проводять завчасно
- •Підтримання в постійній готовності системи оповіщення і зв’язку у надзвичайних ситуаціях
- •Підготовка населення до дій в умовах надзвичайної ситуації
- •Технологія прийняття управлінських рішень
- •Інформація про загрозу або виникнення надзвичайної ситуації, поведінка та дії в цих умовах
Біологічна дія іонізуючого випромінювання
Під впливом іонізуючого випромінювання живі клітини іонізуються і в організмі відбуваються 2 хаорактерні дії:
Пряма;
Непряма.
Пряма дія – підвищення енергії, іонізація кожної молекули, кожного атома. Це призводить до появи ультрафіолетового випромінювання цих атомів і молекул, в результаті чого в клітинах відбуваються складні фізико-хімічні процеси, які впливають на характер подальшої життєдіяльності організму.
Непряма дія – полягає у впливі випромінювання на молекули води, яка становить понад 70% маси організму людини. Це призводить до утворення вільних радикалів Н+ та ОН-, а в присутності кисню – пероксидних сполук – перекису водню, закису водню тощо. Останні вступають в хімічну взаємодію з молекулами білків та ферментів, руйнуючи їх, в результаті чого утворюються сполуки, невластиві живому організму. Це призводить до порушення обмінних процесів, пригноблення ферментних та інших функціональних систем, тобто порушення життєдіяльності всього організму.
Специфічність дії іонізуючого випромінювання зумовлюється не стільки кількістю переданою ним енергії, а формою, в якій ця енергія передається. Жоден інший вид енергії (теплова, електрична, звукова тощо), що поглинається біологічним об’єктом у тій самій кількості, не призводить до тих змін, які спричиняє іонізуюче випромінювання.
Специфічність його проявляється в тому, що:
органи чуття не реагують на випромінювання;
малі дози можуть підсумовуватися і накопичуватися в організмі (кумулятивний ефект);
випромінювання діє не тільки на даний живий організм, але і на його спадкоємців (чинить генетичний ефект);
різні органи мають різну чутливість до опромінення (найсильнішого впливу зазнають клітини червоного кісткового мозку, щитовидна залоза, легені, внутрішні органи, тобто ті, клітини яких мають високий рівень поділу).
Небезпека різних радіоактивних елементів для людини визначається спроможністю організму поглинати їх і накопичувати.
Радіоактивні ізотопи надходять всередину організму з пилом, повітрям, їжею або водою і поводять себе по-різному: деякі ізотопи розподіляються рівномірно в організмі людини (тритій, вуглець, залізо, полоній), деякі накопичуються в кістках (радій, фосфор, стронцій), інші залишаються в м'язах (калій, рубідій, цезій), накопичуються в щитовидній залозі (йод), у печінці, нирках, селезінці (рутеній, полоній, ніобій) тощо.
Ефекти, викликані дією іонізуючих випромінювань (радіації), систематизуються за видами ушкоджень і часом прояву. За видами ушкоджень їх поділяють на три групи: соматичні, соматико-стохатичні (випадкові, ймовірні), генетичні. За часом прояву виділяють дві групи — ранні (або гострі) і пізні. Ранні ураження бувають тільки соматичні. Це призводить до смерті або променевої хвороби, тобто дозахворювання, що виникає в результаті одержання підвищеної дози радіації.
Формами променевої хвороби є гостра та хронічна. Гостра форма виникає в результаті опромінення великими дозами за короткий проміжок часу. При дозах порядку тисяч рад ураження організму може бути миттєвим. Хронічна форма розвивається в результаті тривалого опромінення, що перевищує гранично допустимі дози (ГДД). Більш віддаленими наслідками променевого ураження можуть бути променеві катаракти, злоякісні пухлини та інше.
ГДД загального опромінення людини вважається доза, яка у світлі сучасних знань не повинна викликати значних ушкоджень організму протягом життя.
У Нормах радіаційної безпеки України НРБУ-97, введених 1998 р., як одиниця часу нормування введено рік, або поняття річної дози опромінення. Згідно цього документу опромінювані особи ділять на три категорії:
А - персонал – люди, які безпосередньо працюють з джерелами іонізуючого випромінювання;
Б - персонал – люди, безпосередньо не зайняті роботою з джерелами іонізуючого випромінювання, але можуть отримувати додаткове опромінення;
В - все населення України.
Ліміт дози (мЗв/рік – чисельник, бер/рік – знаменник), встановлений цим документом становить значеня, наведені в таблиці.
|
Категорія осіб, які зазнають опромінювання | ||
|
А |
Б |
В |
|
20/2* |
2/0,2 |
1/0,1 |
* у середньому за будь-які послідовні 5 років, але не більше 50 мЗв (5 бер) за окремиий рік.