
- •1 Природні умови та населення єгипту
- •3 Правління кіра і камбіза
- •4 Родовий лад в державах старод сходу
- •6 Старод вавилон
- •7Найдавніші держави шумеру і аккаду
- •8 Загальне і особливе
- •9 Значення общин
- •10Закони хамурапі
- •11Релігія персії
- •12 Особл рабської експлуатації
- •13Індська цивілізація
- •14 Пізнє царство єгипет
- •15Війна єгипту з хетами
- •16Старод індія
- •17Культура індії
- •18 Реформи дарія 1
- •19 Геродот
- •20 Закони ману
- •21 Варни
- •22 Реформи ван мана
- •23 Староассирійська держава
- •24 Середньоассирійські закони
- •25 Утворення та розвиток урарту
- •26 Піднесення урарту боротьба з ассирією
- •27 Перська культура
- •28 Культура народів східного середземноморя
- •29 Культура месопотамії
- •30 Фінікійська цивіл заснування карфагену
- •31 Політика карфагена
- •32 Записки сима цяня
- •33 Релігія китаю
- •34 Культура китаю
- •35 Держава шань інь
- •39 Природні умови і населення китаю
- •40 Соц економ відносини джоу
- •41 Конфуцій
- •43 Нововавилон
- •44 Царство давида
- •45 Джерела з іст індії
- •46 Чандрагупта і ашока
- •47 Маурї
- •50 Початок освоєння єгиптології
- •51 Джерела іст старод єгипту
- •52 Війна єгипту з хетами
- •53 Хетські закони
- •54 Нове царство
- •55 Повстання в єгипті
- •56 Стародавнє царство
- •57 Реформа ехнатона
- •58 Культура старод єгипту
- •59 Місце і значення єгипетської культ
- •60 Народ палестини проти ассирії
- •61 Вавилон при навуходоносорі 2
- •62 Зовнішня політика Дарія I
- •63 Авеста як джерело
- •64 Економічний лад ассирії
- •67 Елам та мідія
- •68 Індуїзм та буддизм
- •69 Деспотизм
- •70 Памятки писемності сс
39 Природні умови і населення китаю
Стародавні китайці заселяли землі між Хуанхе (Жовтою рікою) на півночі і Янцзи (Блакитною рікою) на півдні. На заході знаходились гори і пустелі Центральної Азії, на північному заході — степи, а на півдні—вкриті тропічними лісами гори Південної Азії. Великі річки Китаю не схожі на Інд і Ганг чи Тигр і Євфрат. Вони дуже бурхливі, часто раптово виходять з берегів. Освоєння цих земель людиною розпочалося близько 2000 р. до н. е. у середній течії Хуанхе. На цей же час припадають і перші згадки про китайських правителів, які будували канали і дамби.Китайці були мудрим і працьовитим народом. Вони першими навчилися виготовляти папір, фарфор і шовкові тканини. Каравани верблюдів, завантажені дорогоцінними шовками, йшли з Китаю на Захід, аж до Середземного моря. Щоб не заблукати в далеких подорожах, китайці користувалися ще одним своїм винаходом — компасом. Він був схожий на залізну ложку, що лежала на гладкій підставці. На цю підставку наносили рисочки, якими позначалися сторони світу. Ложці давали можливість вільно обертатися, слідкуючи, де вона зупиниться. її намагнічена ручка, як стрілка, завжди вказувала на південь. Ще у давнину китайці навчилися вирощувати чайні кущі. Напій із чайних листків пили як ліки, що проганяють втому і продовжують життя. Як і інші народи, китайці вірили у надприродні сили — богів, духів, драконів, що живуть у річках або горах. Але найвищим божеством для них було Небо, яке китайці вважали предком свого правителя, тому царя в Китаї величали Син Неба, а підпорядковані йому землі—Піднебесною.Природа відгородила Стародавній Китай від найближчих вогнищ цивілізації височенними непрохідними горами Тибету і велетенською мертвою пустинею Гобі, про яку стародавній автор писав: "Ні птаха не видно в повітрі, ні звіра на землі.Китай — країна гірська. Його західна частина, що займає 80 % території країни,— це гори й нагір’я, де затяжна й сувора зима та коротке й спекотне літо і де не вистачає опадів для розвитку землеробства. Східний Китай, навпаки, долинний, має значно м’якший клімат, багатшу флору та фауну. Типовий рельєф Східного Китаю — лісисті плоскогір’я та горбисті схили. Його територією протікають дві великі водні артерії — Хуанхе ("Жовта ріка") та Янцзи ("Голуба ріка"), в басейнах яких і народилася давньокитайська цивілізація.У Східному Китаї (його ще називають Великою Китайською рівниною) склалися дві природнокліматичні зони — північна та південна. Північна зона — це басейн річки Хуанхе з його лесовими ґрунтами, утвореними впродовж тисячоліть з жовтого пилу, що його заносили з монгольських степів північно-західні вітри. Ці ґрунти легкі, їх можна спушувати з допомогою звичайнісінької ломаки-копалки. При достатньому зволоженні вони досить родючі, проте за найменшої нестачі вологи від них годі було чекати хоч якогось урожаю. До середини І тис. до н. е. басейн Хуанхе являв собою вологі тропіки, тамтешнім селянам доводилося займатись не зрошенням полів, а їхнім осушенням з допомогою дренажних каналів. Цю територію вкривали широколисті ліси та бамбукові хащі, що впритул підступали до річкових заплав — вузьких смуг родючої землі. До речі, бамбук у Китаї, подібно до фінікової пальми у Вавилонії, мав універсальне застосування. У цій зоні були райські умови для мисливства. В ній водилися слони, носороги, буйволи, тигри, олені, антилопи, леопарди, тапіри, бамбукові пацюки, панди та інша звірина жаркого поясу.Отож природнокліматичні умови в басейні Хуанхе були для землеробського населення Китаю непростими. Історики вважають, що саме географічний фактор затримав появу цивілізації в цьому регіоні майже до середини II тис. до н. е., хоча займатися землеробством місцеве населення почало ще наприкінці V — на початку IV тис. до н. е.Дещо інші природнокліматичні умови склалися на півдні Китаю — від долини Янцзи до Південно-Китайського моря. Цю територію вкривала буйна тропічна та субтропічна рослинність. Повені в долині Янцзи були не менш грізні, ніж у долині Хуанхе. Переважав гористий рельєф з крутими схилами, що давав змогу займатися лише терас ним землеробством. Населенню доводилося розчищати непрохідні джунглі, боротися з хворобами, викликаними нездоровим кліматом (у регіоні лютувала жовта пропасниця). Все це затримало появу цивілізованого суспільства в басейні Янцзи ще на довше, ніж у басейні Хуанхе. Однак китайці зрештою освоїли й цю мало-гостинну територію.Південніше лежав басейн третьої великої ріки Китаю — Сіцзян, але його вкривали такі непролазні джунглі, що населення зуміло розчистити їх лише в середні віки.Сировинних ресурсів у країні не бракувало. Багаті поклади мінералів, олова, мідної та залізної руди, наявність промислової деревини давали можливість населенню розвивати всі потрібні ремесла.