5. Договори давньоруських князів із Візантією

Договори давньоруських князів із Візантією – це найдавніші міжнародно-правові документи, які разом з «Руською Правдою», княжими уставами та уставними грамотами є найважливішими писаними першоджерелами давньоруського права 10 ст.

У зовнішньополітичній сфері активність Давньоруської держави була зосереджена на традиційному для русичів візантійському напрямі. Під 907p. автор "Повісті минулих літ "

подає розповідь про новий похід руського

війська під Константинополь й про укладення

нового русько-візантійського договору.

Похід і цього разу відбувався в скрутні для

Візантії часи: напередодні нападу Олегової раті

значна частина сил імперії була зайнята

боротьбою з арабами. Напружені відносини

Візантії зберігалися й з Болгарією. Ці обставини

спонукали візантійський уряд вступити в

переговори з русами.

Під стінами візантійської столиці було до

сягнуто угоди про припинення військових дій.

До Константинополя відправилося Олегове

посольство в складі п'яти осіб. Договір віднов-лював відносини "миру й любови" між Візан-тією і Руссю. Було розглянуто й питання про

данину, яке для варварських дружин було го-ловною метою війни й постійним предметом

їхніх мирних переговорів і договорів з

імперією.

У 911 р. між Руссю й Візантією було укла-дено договір, який розвивав і деталізував по-ложення угоди 907 р., укладеної усно, як і у

860Р. Договір 911 р. Мав двосторонній характер.

Його було записано на "двою харатью", тобто

двома грамотами. Одна грамота завірена

візантійським імператором і передана руським

послам. На іншій "харатьї" клялися руські

посли. Цю грамоту було передано візантійським

імператорам. Як і 907 р. союзні зобов'язання

Руси були оплачені візантійсь

ким золотом у вигляді данини та іншими тор-гово-політичними пільгами. Договори 907 й 911

pp., відомі за давньоруськими перекладами,

записаними до "Повісті минулих літ ", є

першими дипломатичними актами Києво-руської держави, тексти яких відомі науці.

Статті договору 911 встановлювали норми стосовно доведення факту злочину, покарання за удар мечем або застосування ін. зброї, вбивства злодія на місці злочину та заборони такого вбивства після того, як злодій опинився у руках потерпілого, недопущення самоуправства.

Цей документ величезної історичної ваги важко переоцінити. Він являє світові русів уже не дикими варварами, а людьми, які мали свої закони, що захищали особисту безпеку, власність, право спадковості, силу заповітів. Мали вони й розвинену зовнішню торгівлю.

Договір Олега 911 року являє собою класичний взірець першого писемного документа раннього середньовіччя, який дає змогу зробити висновки і про стан та рівень політико-дипломатичного мислення того періоду, і про конкретні досягнення Київської держави за рахунок зважених дипломатичних кроків.