Основні форми порожнин, які створюються за допомогою шаровидного (кулястого) бору.

 

                  фісурні - вводять перпендикулярно до дна (жувальна поверхня) і переміщують по периметру порожнини, спилюючи нависаючі краї боковими ріжучими гранями.

Основні форми порожнин, які створюються за допомогою фісурного бору.

Якщо каріозна порожнина розташована на контактній поверхні до неї створюють підхід через одну із поверхонь зуба (жувальну, язикову, піднебінну поверхні та інколи на вестибулярну) Наслідком даної маніпуляції має утворитися порожнина із нависаючими стінками.

Розширення проводять до появи практично здорових твердих тканин зуба в межах проекції каріозної порожнини на поверхню коронки і при цьому проводять: висічення уражених фіссур, вирівнювання емалевого краю, заокруглення гострих кутів по периметру порожнини. Найкраще використовувати фісурні бори.

2. Висічення (некректомія) нежиттєздатних твердих тканин зуба.

Передбачає кінцеве видалення всіх нежиттєздатних тканин і продуктів їх розпаду. Проводиться за допомогою:

       різного розміру екскаваторів, які використовують першими і які мають бути гострими. Екскавацію дентину проводять почергово починаючи від кожної із стінок важелеподібними рухами. В плащовому дентині напрям вертикальний, в біля пульпарного– горизонтальний.

       різних борів – шаровидні, фісурні, оберненоконусні – для видалення інфільтрованого і більш щільного дентину. При хронічному глибокому карієсі некректомію проводять великим шаровидним бором. А при гострому глибокому залишають навіть шар розм’якшеного дентину при умові наступного ремінералізуючого лікування.

3. Формування порожнини.

Передбачає створення такої форми каріозної порожнини, яка була б спроможна довгий час утримувати пломбувальний матеріал і зберігати пломбу.

 

Матеріал	Вимоги до порожнини
Цемент склоіономерний	Грушоподібна форма, допускаються нависаючі краї при малій хронічній порожнині.
Цемент силікатний	Чітко сформовані прямі кути, ретенційні пункти.
Амальгама	Чітко сформовані прямі кути, ретенційні пункти.
Хімічного твердіння	Грушоподібна форма, допускаються нависаючі краї при малій хронічній порожнині.
Фотополімери	Більш складна конфігурація порожнини, внутрішні кути і контури мають бути згладжені і заокруглені

 Оптимальною вважається порожнина із плоским дном і перпендикулярними до неї стінками. В залежності від каріозного процесу порожнина може мати овальну, трикутну, хрестоподібну, циліндричну форму. Для фіксації пломби на стінках порожнини створюють ретенційні пункти у вигляді борозни, заглиблення, насічок. При малих і широких порожнинах допускається нахил під кутом 80-85º відносно дна.

Вид карієсу	Вимоги до порожнини
Хронічний поверхневий	Дві порожнини на жувальній поверхні
Гострий поверхневий	Дві порожнини об’єднують в одну
Глибокий	Дно має конфігурацію пульпи і її рогів

                                                                                        

4. Обробка (фінірування) емалевого краю каріозної порожнини. Передбачає видалення тріщин, нерівностей та нез'єднаних з дентином частин емалі. Під фотополімери проводять заокруглення чи висічення нависаючого краю емалі  під кутом 45º (фальц, скос). Це роблять фінірами і карборундовими головками.

Концепція мінімально інвазивного лікування карієсу зубів стає стандартом сучасної стоматології. На сьогодні лікарі мають необхідні пломбувальні матеріали,з адгезивноютехнологією для заповнення дуже малих дефектів зубних тканин. Розроблені відповідні класифікації для адекватної оцінки стадії і розміру каріозного ураження., що є немаловажливим.

У стоматології основний обсяг оперативних втручань припадає на препарування твердих тканин зубів з приводу каріозних ускладнень. До теперішнього часу карієс залишається одним з найпоширеніших захворювань людини. У деяких регіонах ураженість населення становить 100%. Ще порівняно недавно класифікація, препарування та пломбування каріозних порожнин проводилося згідно з класичними принципами запропонованими Блеком більше ста років тому, ще в кінці 19-го століття. Класифікація Блека, його підходи до лікування карієсу відображали рівень знань того часу і рівень технічного та матеріального забезпечення. Основним принципом було "розширення ради попередження". У подальшому, підходи Блека багато критикувалися і змінювалися, в основному, у бік більш щадного відношення до тканин. Проте ця критика не знаходила реального відображення в житті, поки в розпорядженні стоматологів в 60-х роках минулого століття не опинилися композитні матеріали і адгезивні технології, а також нових даних про будову твердих тканин зубів і процесах ремінералізації. Ось тоді питання зміни підходів до лікування карієсу стали дійсно актуальними.