1.Реформи Людовіка іх у феодальній Франції: зміст та наслідки.

Велику роль у підвищенні авторитету королівської влади та зміцнення центральної адміністрації зіграли реформи короля Людовика IX (1226-1270 рр.).

Насамперед необхідно відзначити подальше вдосконалення центрального управління: з королівської курії, що представляла раніше з'їзд феодалів, починають виділятися спеціалізовані центральні відомства. Мала королівська рада стала постійним дорадчим органом при королі, рахункова палата відала королівськими фінансами. У 1260 році на базі королівської курії було створено спеціальний судовий орган - парламент, який збирався на сесії в Парижі чотири рази на рік і став вищим судом у Франції. Він складався з призначаються королем духівників, лицарів, легетів - випускників юридичних факультетів університетів,які активно підтримували королівську владу.

Людовик IX заборонив судові поєдинки і взагалі приватні війни на території королівського домену. Спори сторін повинні були розглядатися в королівському суді. Рішення будь-якого феодального суду могло бути оскаржене в королівському суді. Парламент став вищою інстанцією по судових справах усього королівства. Найбільш важливі кримінальні справи були віднесені до компетенції виключно королівських судів, до складу яких входили головним чином легісти.

Для контролю діяльності місцевої адміністрації була заснована посада королівських ревізорів.

Важливе місце займала військова реформа: створення міської міліції, загонів найманців. В результаті король у меншій мірі став залежати від феодального ополчення, більш ефективно використовував збройні сили в боротьбі з непокірними васалами.

Прагнучи приборкати феодальну міжусобицю, Людовик IX заборонив приватні війни в королівському домені. Людовик IX ввів у васальних герцогствах і графствах так звані "сорок днів короля", які були спрямовані на обмеження міжусобних воєн. Протягом 40 днів конфліктуючі сторони могли звернутися до короля, як до верховного арбітру, з тим, щоб вирішити спір мирними засобами.

Нарешті, слід сказати і про монетну реформу. Людовик IX ввів у своєму домені нову монету, забезпечену золотом; при цьому було наказано, щоб нова монета була допущена до обігу і на території васальних герцогств і графств поряд з місцевими монетами. Королівська монета, будучи більш повноцінною в порівнянні з місцевою залізною, витіснила з обігу інші гроші, що сприяло відомому економічному згуртуванню Франції.

Реформами Людовик IX активно проводив політику з подолання феодальної роздробленості, реформи сприяли територіальному об'єднанню країни і консолідації основної маси феодалів і міського населення навколо короля. Таким чином, зміни в суспільному та державному ладі заклали основу для подальшого виникнення у Франції станово-представницької монархії.

2. Право Арабського халіфату: джерела права, особливості правового регулювання.

+семінарський матеріал.

3. Реформи Карла Мартелла у Франкській державі.

Щоб створити кінноту, а також зміцнити соціальну базу своєї влади, Карл Мартелл секуляризував ряд церковних і монастирських земельних володінь і передав їх представникам світської знаті. Останні мали роздати ці землі у вигляді бенефіціїв на умовах несення військової служби можливо більшій кількості осіб, які повинні були бути на коні і при відповідному озброєнню.

Реформою Карла Мартелла селяни були майже відсторонені від військової служби. Базою для створення нового професійного кінного війська послужили великі землевласники, середні і дрібні феодали. До Карла Мартелла переважною формою королівських земельних подарувань були дарування землі на праві аллода. Такі дарування швидко зменшували фонд королівських земель і разом з тим не встановлювали ніякого нового зв'язку між королем і феодалами. Карл Мартелл ввів абсолютно нову систему дарування землі у вигляді бенефіціїв на умовах переважного несення військової служби. Бенефіції надавалися в довічне користування на умовах виконання певної служби. Бенефіціарій зазвичай отримував землю разом з людьми, які проживали на ній і які на його користь платили оброк і виконували панщинну роботу.

Слід зазначити, що реформа Карла Мартелла посилила центральну владу. Прошарок середніх і дрібних феодалів, який зміцнився завдяки їй, склав на певний час опору каролінгської династії.

За прикладом короля інші великі магнати теж стали практикувати роздачу бенефіцій, що сприяло створенню ієрархічної структури феодального суспільства і земельної власності.