3.Психологічний аналіз стилів педагогічного спілкування.

Об’єктом психологічного і соц-психологічного аналізу спілкування стало тільки в 19ст.Леонтьєв вважав спілкув.- одним з видів діяльності, Ломов і Ананьєв вважають, що спілкув.-це специфічна форма людської активності поряд з діяльністю та пізнанням.

Спілкування- це сукупність зв’язків і взаємозв’язків, що виникають між людьми у процесі спільної діяльності. Спілкув. Здійснюється на 3 рівнях:комунікація(обмін інформацією), інтеракція(обмін діями), перцепція(взаємосприйняття й взаємооцінка).

Стиль-це сукупність характерних і часто повторюваних рис людини, які виявляються у її мисленні, поведінці та спілкув.Стиль спілкування формується у процесі засвоєння соц.дійсності і передбачає як пристосуванн ядо неї, так і її революційну зміну. Прийнято виділяти 5 стилів спілкування:стиль конкуренції, стиль ухилення(основна мета – відмова від негайного розв’язання конфлікту), стиль пристосування(відмова від власних інтересів), стиль компромісу(стиль поступливості з 2 боків), стиль співпраці.

Пристосування буває сприятливе, коли людина поступає свідомо, вибирає даний стиль як найбільш прийнятний у цій ситуації.. Несприятливий вид пристосування: обставини заставляють поступатися. В принципі педагогічне спілкування є когнітивним, тому, що передбачає обмін знаннями.

Отже, педагогіка, психологія та риторика спрямов. на формування особистісного начала в людини.

4.Формування світогляду і розвиток самосвідомості студента.

Розвиток людини – це процес становлення й формування її особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих факторів, серед яких цілеспрямоване виховання і навчання відіграє провідну роль. Напрямки розвитку:анатомо-фізіологічний, психічний(розумовий розвиток, формув.психічних рис), соціальний(набуття соціальних якостей, необхідних в суспільстві).Фактори розвитку:спадковість, середовище, виховання.

Особистість – людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно значущого, та індивідуального-неповторного. Формування особистості – це становлення людини як соц.істоти, яке проходить у результаті впливу середовища і виховання на внутрішні сили розвитку.Поняття розвитку і формування особистості дуже близькі.Можна виділити 3 форми формування особистості: стихійне, цілеспрямоване й само формування. До закономірностей розвитку особистості належать:1)розвиток особистості має наслідувальний характер2)особистість розвив. під впливом средовища3)людська особистість розвив. внаслідок впливу на всі сторони її психіки4)людина розвивається в діяльності5)зміна особистості вимагає зміни ставлення до неї. Самовиховання- систематична і свідома діяльність людини, спрямована на вироблення і вдосконалення своїх позитивних якостей і подолання негативних- умова розвитку людини. (Самосвідомість – людина розуміє свій вільний, власний вибір, критично сприймає й відтворює дійсність)

5.Психологічна структура діяльності студента

Діяльність – важлива форма прояву активного ставлення людини до оточуючої дійсності.

Діяльність – спосіб буття людини у світі, її здатність вносити в дійсність зміни. Основними компонентами діяльності є :1)суб’єкт з його потребами 2)мета, відповідно до якої предмет перетворення на об’єкт, на який спрямовано діяльність 3)засіб реалізації мети 4)результат діяльності.

На анатомо-фізіологічний, психічний і соціальний розвиток особистості впливають такі види діяльності:ігрова, навчальна, трудова, спортивна, художня й громадська.

Діяльність належить до закономірностей розвитку особистості. У діяльності формується свідомість людини.