1. Сутність і особливості національного виховання

В Україні, як і в інших країнах, історично склалася своя система виховання, яка максимально враховує національні риси і самобутність українського народу. Поняття «національне виховання» рівнозначне державному, і найбільш відповідає потребам відродження України. Воно однаково стосується як українців так і представників інших народів, що проживають в Україні.

Національне виховання – це створена впродовж віків самим народом система поглядів, переконань, ідей, ідеалів, традицій, звичаїв, покликаних формувати світоглядну свідомість та ціннісні орієнтації молоді. Актуальність створення системи національного виховання в умовах України визначається потребами суспільства у всебічній активізації інтелектуального і духовного потенціалу національних та загальнолюдських цінностей. Дана концепція має на меті визначення стратегії розвитку наскрізної системи виховання молодого покоління України, наповнення виховання гуманітарним змістом.

2.Принципи національного виховання

• Народність – єдність загальнолюдського і національного.

• Природовідповідність виховання – врахування природи людини.

• Культуровідповідність виховання – єдність з історією народу, його культурними традиціями.

• Гуманізація виховання – виховання гуманної особистості.

• Безперервність виховання – досягнення цілісності і наступності у вихованні.

• Інтеграція – єдність педагогічних вимог школи, сім’ї і громадськості.

Національне виховання є найважливішим фактором цілісного формування особистості.

3. Основні виховні завдання вищих навчальних закладів

• Підготовка свідомої національної інтелігенції.

• Виховання майбутніх спеціалістів авторитетними, високоосвіченими людьми.

• Становлення чіткої громадянської позиції.

• Пропаганда здорового способу життя.

Основні шляхи реалізації концепції національного виховання

• Якісне оновлення змісту, форм, і методів виховання.

• Розробка та застосування оригінальних педагогічних технологій, нових підходів, виховних систем.

• Гуманізація і гуманітаризація виховання.

• Об’єднання зусиль державних і громадських інституцій у вихованні молоді.

• Активізація виховної роботи в поза навчальний час.

• Створення відповідної матеріальної бази.

• Створення широкої мережі психологічної служби.

• Науково-методичне забезпечення процесу національного виховання.

№ 27

Критерії майстерності педагога

Педагогічна майстерність – це комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі.

До таких важливих властивостей належать гуманістична спрямованість діяльності педагога, його професійна компетентність, педагогічні здібності і педагогічна техніка. Вони мають такі особливості:

1. педагогічна майстерність у структурі особистості – це система, здатна до самоорганізації, системотвірним чинником є гуманістична спрямованість;

2. підвалиною професійної майстерності є професійна компетентність;

3. педагогічні здібності забезпечують швидкість самовдосконалення;

4. техніка, що спирається на знання і здібності, дає змогу виявити внутрішній потенціал педагога.

Усі складники педагогічної майстерності взаємопов’язані, їм властивий саморозвиток, а не лише зростання під впливом зовнішніх чинників. Елементи педагогічної майстерності дають змогу з’ясувати системність цього явища в педагогічній діяльності. Високий рівень майстерності надає нової якості всій роботі педагога.

Критеріями майстерності педагога є доцільність ( за спрямованістю), продуктивність (за результатами), діалогічність (за характером стосунків з студентами), оптимальність у виборі засобів, творчість (за змістом діяльності).

В оволодінні майстерністю можна виокремити кілька рівнів:

• елементарний рівень

• базовий рівень

• досконалий рівень

• творчий рівень

№ 28