- •1.Основні завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні
- •2. Предмет і основні категорії психології вищої школи
- •3. Зв¢язок психології вищої школи з іншими науками.
- •4. Методологія, принципи та меоди психологічного дослідження.
- •6.Суперечливості та кризи студ віку
- •5. Психологічна характеристика студентства.
- •7. Адаптація студента до навчання у вищій школі
- •8.Професійне становлення особистості
- •9. Психологічні особливості студентської групи та її структура.
- •10. Проблема керівництва та лідерства у групі, функції студентського лідера
- •11. Психологічні засади управління навчальним процесом у вищій школі
- •12. Психологічні особливості розвивального навчання у вищій школі.
- •13. Проблемне навчання та психологічне обгрунтування його ефективного застосування у вищих навчальних закладах.
- •15. Проблеми потреб і мотивів особистості студента та їх формування у навчально-виховному процесі
- •16. Психологічні особливості провідної діяльності студентів
- •18. Особливості формування професійної самосвідомості студентів
- •22. Педагогічний професіоналізм діяльності викладача
- •24. Умови розвитку творчих засад у діяльносі викладача вищої школи.
- •25. Соціально-психологічні особливості готовності випускників вищої школи до практичної професійної діяльності
- •21. Психологічний аналіз конфліктів у педагогічній взаємодії. Шляхи запобігання та стратегії вирішення
- •20. Навчальна активність студентів: сутність
- •23.Завдання і зміст діяльності викладача вищої школи.
- •19. Психологія педагогічної взаємодії викладача зі студентами.
- •17. Вплив навчальної діяльності на формування особистості студентів.
- •14. Пошуково-дослідницький характер навчальної діяльності студентів.
23.Завдання і зміст діяльності викладача вищої школи.
Педагог- це фахівець, який має спеціальну підготовку і професійно провадить навчально-виховну роботу в різних освітньо-виховних системах. Педагогічна діяльність - це діяльність викпадача вищої школи в навчально-виховному процесі, спрямована на формування і розвиток особистості вихованців. Викладач вищої школи повинен зробити вихованця центральною постаттю цього процесу, його активним, свідомим, повноправним та самостійним учасником. Завдання вихователя полягає в тому, щоб формувати у вихованця мотивацію, навички та вміння самовдосконалення, озброїти його ефективною методикою, прищепити почуття суб'єктності в педагогічному процесі. Впоратися з цим складним завданням може тільки справжній майстер своєї справи. Безперечно, для цього викладач вищої школи повинен досконало володіти технологією і процедурою вивчення індивідуально-психічних особливостей студентів, вмінням ставити обґрунтований діагноз на основі цих досліджень. Отже, він водночас повинен бути психологом-дослідником і мати для цього відповідні навички та вміння. Окрім цього, така робота потребує від нього високих духовних якостей. Діяльність вихователя, першою чергою, пов'язана з людським чинником і передбачає наявність комунікативно-стимулювального компонента. Для його ефективної реалізації викладач вищої школи повинен мати такі особистісні якості:- бути людиною доброю, любити студентів такими, якими вони є; це - головний мотив педагогічної діяльності;- вміти емпатувати вихованцям;- бути оптимістом;- персоніфікувати людину майбутнього;- бути творчою людиною тощо. аступний напрям діяльності викладача вищої школи - аналітично-оцінковий, зміст якого полягає в аналізі як власних дій, так і дій студентів, виявленні їхніх позитивних сторін і недоліків, порівнянні отриманих результатів із запланованими тощо. За допомогою аналітично-оцінкової діяльності відбувається зворотний зв'язок, тобто своєчасно визначаються конкретні результати навчально-виховної роботи й вносяться необхідні корективи. Цей вид діяльності дуже відповідальний; її об'єктивність свідчить про зрілість викладача вищої школи- Іще один вид діяльності -дослідницько-творчий, що має пронизувати всі попередні види діяльності та своєчасно наповнювати їх новим змістом. Діяльність викладача вищої школи базується на дослідницьких даних, які, з одного боку, стосуються визначення індивідуально-психічних особливостей студентів, їхніх нахилів, життєвих настанов, а з іншого -з'ясування рівня опанування ними знань, навичок і вмінь, духовного, інтелектуального і фізичного розвитку. Основною функцією викладача вищої школи, на думку І. П. Підласого, є управління процесами навчання, виховання, розвитку і формування особистості студента. Основні функції викладача вищої школи - цілепокпадання, діагностування, прогнозування, проектування, планування, інформування, організація, оцінка і контроль, коригування, аналіз і дослідження.
19. Психологія педагогічної взаємодії викладача зі студентами.
Приципи взаємодії викладача і студента:1)діалогізація (дискусія),2). Проблематизація(систематичне включення проблемних ситуацій);3)персоналізація(особисте спілкування студента і викладача не підлягає рольовому);4). Індивідуалізація і диференціація навчання. Компетентність- тип організації який дає можливість приймати ефективні рішення в певній проф.діяльності. Інтелектуальна творчість та самореалізація. Щоб спілкування було конструктивним (а не деструктивним) на кожному етапі, викладачеві треба володіти психолого-педагогічною шультурою спілкування, а саме:• знати психологію студентського віку та особливості конкретної студентської аудиторії;• об'єктивно оцінювати поведінкові реакції, комунікативну активність окремих студентів, адекватно емоційно відгукуватися на них;• вміти швидко організувати аудиторію і привернути її увагу до змісту заняття (прийоми самопрезентації і динамічного впливу), залучати до активної роботи всіх студентів;• вибирати такий спосіб своєї поведінки, який найкраще б відповідав особливостям і психічному стану студентів;• володіти прийомами стимулювання інтелектуальної ініціати ви й пізнавальної активності студентів, організації діалогічної взаємодії;• своєчасно коригувати свій комунікативний задум відповідно до реальних умов педагогічної взаємодії;• аналізувати процес спілкування, встановлювати співвідношення мети, засобів і результатів комунікативної взаємодії.Важливою умовою ділових взаємин викладача зі студентами є сприятливі особисті стосунки членів студентської групи. Тому треба намагатися налагодити добрі контакти з групою, привертати прихильність групи до себе, створювати й підтримувати добрий настрій, коригувати ділові й міжособистісні стосунки в групі. Треба навчитися діяти швидко й упевнено. Психологічно виправданим і повноцінним міжособистісне педагогічне спілкування будується за принципом суб'єкт - суб'єктної взаємодії:
1) сприймання співрозмовника як індивідуальності зі своїми потребами та інтересами;
2) виявлення зацікавленості в партнері, співпереживання (емпатія) його успіхам або невдачам;
3) визнання права партнера на незгоду, на свою думку, на право вибору поведінки та на відповідальність за свій вибір.
