18. Особливості формування професійної самосвідомості студентів

Психологічний зміст процесу професійного самовизначення полягає не лише у формуванні спрямованості на вибір конкретної професії, але й у пошуку суб"єктивних причин свого вибору. Через те невід"ємним компонентом професійного самовизначення є професійна самосвідомість, під якою розуміють усвідомлення особистістю себе як суб"єкта майбутньої професійної діяльності. Формою прояву професійної самосвідомості молоді є переважно усвідомлення своєї соціальної позиції, своїх інтересів, нахилів, здібностей, характерологічних особливостей, рівня своєї загальної та спеціальної готовності. При цьому усвідомлення своїх психічних особливостей нерозривно пов"язано з певним ставленням до себе, з самооцінкою. Тому самосвідомість - це не лише пізнання себе, але й емоційне відношення до себе, інтегральним результатом якого є самоповага. Професійне самосвідомість характеризує певний рівень самовизначення особистості. Особа, самовизначилася в професійному плані, - індивід, який усвідомлює свої життєві цілі, плани, пов'язані з самореалізацією у професійній сфері, професійні наміри (що він хоче), свої особистісні та фізичні якості (що він представляє собою як професіонал), свої можливості, здібності, дарування (що він може, межі його самовдосконалення), вимоги, пропоновані діяльністю, професійною групою (що від нього вимагають). В.Н. Козіев розглядає професійне самосвідомість педагога як складний особистісний механізм, який грає активну регулюючу роль у діяльності вчителя, за допомогою якого можливо активну саморозвиток, свідоме формування у самого себе професійно значущих якостей особистості, професійної майстерності. Тільки в тому випадку, коли педагог знає, з одного боку, якими якостями він повинен володіти, а з іншого - якою мірою у нього розвинені ці якості, він може свідомо прагнути до формування і розвитку даних якостей у себе. Необхідно: →формувати позитивне ставлення студентів до майбутньої професії; →розкривати сутнісні аспекти педагогічної діяльності, що відображають її мотиваційний потенціал, високу суспільну значимість; стимулювати пізнавальну активність студентів, спрямовану на усвідомлення психологічних особливостей власної особистості і діяльності; →формувати у студентів усвідомлену потребу в постійному, систематичному самопізнанні, рефлексії та професійному розвитку; →формувати у студентів перцептивно-рефлексивні і гностичні уміння і навички, сприяють створенню адекватного "образу професійного Я"; →використовувати різні форми психологічного тренінгу для позитивного розвитку і зміцнення Я-концепції майбутніх вчителів.

22. Педагогічний професіоналізм діяльності викладача

Професіоналізм - це творче оволодіння спеціальністю, вміння домагатися найвищого результату розв'язання завдань професійної діяльності з найменшими витратами та в найкоротші терміни.Професіоналізм діяльності - висока професійна кваліфікація і компетентність, володіння ефективними професійними вміннями і навичками, алгоритмами і способами успішного розв'язання професійних завдань, у тому числі й творчих. Професіоналізм діяльності забезпечує виконання відповідних функцій педагогічної діяльності на рівні досконалості, упевнене володіння сучасними дидактичними технологіями вищої школи. Професіоналізм викладача як особистості - це якісна характеристика суб'єкта праці, яка відображає високий рівень розвитку професійно-важливих і особистісно-ділових якостей, які забезпечують ефективність педагогічної діяльності. Так, рівень продуктивності діяльності викладача залежить від професійно-педагогічної спрямованості -сукупності стійких мотивів, що орієнтують діяльність особистості (інтереси, нахили, переконання, ідеали - ціннісні орієнтації, які виражають світогляд людини). Вона має такі різновиди:1) справжня педагогічна спрямованість полягає в стійкій мотивації стосовно розвитку особистості студента як професіонала засобами свого навчального предмету, зважаючи на формування потреби студента в знаннях, носієм яких є педагог;2) формально-педагогічна спрямованість пов'язана з потребою виконувати навчальні плани і програми. Ця робота, як домінуюча, затьмарює собою студента, його потреби і можливості (формально-бюрократичний стиль керівництва);3) хибно-педагогічна спрямованість - спрямованість на самого себе, своє самовираження і кар'єру. У таких викладачів продуктивність праці студентів досить низька. Викладачів із такою спрямованістю мало, але вони, на жаль, є. Індивідуальність викладача насамперед виявляється в його зовнішності, яка спрямована на інших людей, і його іміджі. Імідж набуває рис символу даної особистості, стає рисою характеру людини і формує ставлення до неї з боку оточення. Виразність, спосіб і сила виявлення переживань і почуттів визначається як експресивність. Функції артистизму викладача такі:• мотиваційна (викликає інтерес до особистості);• мобілізаційна (викликає налаштування на позитивну домінанту);• атракційна (приваблює, притягує);• стимулююча (викликає активну роботу);• фасилітаторська (полегшує взаємодію, сприяє організації уваги, виявляє схильність до вивчення предмету). Зовнішня складова іміджу викладача не повинна розходитися з внутрішньою - рівнем духовного розвитку, який виявляється у системі цінностей (загальнолюдських, національних, громадянських та ін), до яких належать і педагогічні цінності:

1. Безумовна пріоритетна цінність - людина, її життя, фізичне і психічне здоров'я. Для педагога _ це любов (а не емоція) до дитини (учня, студента), віра в її розсудливість, благородство та надія на її майбутнє, прояв емпатії як здатності перейматися її переживаннями та співчувати їй.

2. Цінності знання - орієнтація на систематичне поповнення і вдосконалення професійних знаньяк умови педагогічного (професійного) зростання: «Учитель живе доти, доки він учиться. Як тільки він перестає вчитися, у ньому вмирає вчитель» _ говорив К. Д. Ушинський.

3. Ціннісно-мотиваційна настанова на власну творчість розвиток своїх потенційних можливостей, прагнення до самореалізації та саморозвитку - це цінність особцстісного зростання в професійній сфері.

Реалізація принципу Ціннісних орієнтацій у роботі педагога означає:• одухотворювати (олюднювати) довкілля;• узагальнювати факт до обсягу явища;• виявляти закономірність явища;• закономірність трактувати як норму життя.

До характеристики особистості викладача належать і моральні якості:

1. Загальногромадянські риси: громадянська активність із метою розбудови Української держави; національна самосвідомість, патріотизм і толерантність щодо інших народів і культур; володіння українською мовою як державною; соціальний оптимізм; гуманізм - визнання суверенності особистості та недоторканості її гідності, віра в невичерпність людської доброзичливості; відповідальність і працелюбність.

2. Конкретні моральні якості репрезентують совість, моральну волю, організованість, скромність та оптимізм (віра в людей), великодушність (терпимість до вад людей, уміння пробачати образи, не бути злопам'ятним), справедливість і об'єктивність (об'єктивне оцінювання ділових якостей і дій студентів), самоконтроль, дисциплінованість і вимогливість.

3. Високоморальні якості, що виявляються в культурі спілкування та педагогічній взаємодії: тактовність, коректність, відкритість до спілкування, чесність і щирість стосунків, доброзичливість (але не поблажливість), толерантність, витримка, принциповість і стійкість переконань), професійна чесність (, позитивна «Я-концепція». Для прикладу розглянемо деякі особливості педагогічної діяльності викладача залежно від його «Я-концепції».