Тема 5 Довідково-інформаційні документи: Прес-реліз, звіт, рапорт

Прес-реліз– це коротке повідомлення для преси про певну важливу подію. Різновиди:

1) стандартний прес-реліз – призначений для інформування про планові події, що репрезентують звичайний ритм господарської діяльності підприємства. Він також поділяється на два різновиди:

• стандарт-реліз, що знайомить ЗМІ з повсякденними подіями;

• стандарт-реліз, що знайомить ЗМІ з подіями, які відбуваються періодично;

2) спеціальний прес-реліз, призначений для інформування про незаплановані події, що мають інколи раптовий чи критичний характер.

Реквізити:

1. Повна назва організації, підприємства.

2. Назва документа.

3. Дата документа.

4. Дата опублікування.

5. Номер документа.

6. Вказівка на місце складання документа.

7. Заголовок до тексту.

8. Лід-абзац (не повинен дублювати заголовок) – це початкова фраза, яка повинна бути викладом усього прес-релізу, наприклад: На ринку відео прокату в Україні з'явилися стрічки вітчизняного кінематографа.

9. Основний текст.

10. Довідкова інформація.

11. Відмітка про наявність додатка.

12. Контактна інформація.

13. Відмітка про виконавця документа.

Звіт - це письмове повідомлення про виконання певної роботи (завдань, доручень за певний проміжок часу).

Звіти бувають статистичні (цифрові) й текстові. Статистичні звіти оформлюються на спеціально виготовлених друкарським способом бланках. Текстові звіти здебільшого виконуються довільно, але існують усталені вимоги до їх оформлення.

Реквізити:

1. Назва виду документа.

1. Заголовок (вказують установу, напрям діяльності, звітний пе­ріод).

3. Текст, який має такі частини: вступ (вказують коло завдань, які були поставлені перед установою (особою) за звітний період); основна частина (опис та аналіз виконаної роботи); висновки (пропозиції, зауваження, плани на майбутнє).

4. Підпис керівника установи або особи, відповідальної за скла­дання звіту.

3. Дата.

4. Печатка.

Звіт повинен мати композиційну чіткість, логічну послідовність у викладі, обґрунтованість висновків і пропозицій, стислість, точ­ність формулювань. Текст звіту великий за обсягом звіт поділяють на частини, кожна з яких має свій заголовок (наприклад, навчально-методична діяльність, науково-дослідна діяльність, організаційно-виховна робота).

Звіти про виконання одноразових завдань і доручень не затверджу­ються й адресуються керівникові, від якого отримано завдання. Текст такого звіту починають словами: Відповідно до Вашого доручення від..., За Вашим завданням...).

Печатка, штамп установи й підпис керівника мають бути лише у зовнішніх звітах.

Рапорт (франц. – повідомлення) діловий документ, що містить звіт про виконання завдань, взятих на себе зобов'язань. Реквізити звіту аналогічні реквізитам доповідної записки.

Тема 6 Українська термінологія у професійному спілкуванні

1.Термін та його ознаки. Термінологія як система.

2.Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.

3.Способи творення термінів.

4. Проблеми сучасного термінознавства.

Термін (від латин. межа, кінець) - це слово або слово­сполучення, яке позначає поняття певної галузі знань чи діяльності людини.

Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва має свою тер­мінологію. Виокремлюють такі основні групи термінологічної лексики: математичну (ділене, дільник, косинус, логарифм, частка), фізичну (молекула, коливання, статика, індукція), мовознавчу (фонема, афікс, парадигма, синтаксис, метатеза), літературознавчу (лейтмотив, верлібр, хорей, сюжет, фабула, анапест), філософську (діалектика, гносеологія, абсолют, апріорі, інтенція), фінансову (банк, кредит, лізинг, своп, баланс), хімічну (кисень, іонізація, оксиди, хімічна реак­ція), біологічну (рецептор, клітина, гомеостаз, мезодерма), музичну (октава, квінтет, акорд, гармоніка), спортивну (ферзевий гамбіт, гросмейстер, аут, тайм, сет, раунд) тощо.

Серед системи термінів кожної галузі вирізняють дві складові - термінологію і терміносистему.

Термінологія - 1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство); 2) су­купність термінів певної мови або певної галузі. Наприклад, можемо говорити про англійську, польську, російську, українську та інші тер­мінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, хімічну, технічну тощо.

Галузеві термінології, тобто сукупність термінів конкретних галузей), називають терміносистемами, або термінологічними системами.

Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків, які надають сукупності термінів системного характеру:

• логічними (якщо між поняттями певної галузі науки існують сис­темні логічні зв'язки - а вони є в кожній науці,- то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов'язаними);

• мовними (хоча терміни позначають наукові поняття, вони за­ лишаються одиницями природної людської мови, а відповідно їм властиві всі ті зв'язки, які характерні для загальновживаних слів - синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, гра­матичні, родо-видові тощо).

Термінологія - це не хаотична сукупність слів, а організована на ло­гічному й мовному рівні система спеціальних назв.

Науку, що вивчає термінологію, називають термінознавством. Біля витоків творення української термінології стояли науковці І. Верхратський, В. Левицький, О. Курило, О. Огоновський, І. Пулюй та інші. Вони доклали багато зусиль до вироблення фахової термінології з різних наукових і тех­нічних ділянок, прагнули до того, щоб термінологія була «всеукраїнська і поєднувала елементи власне національного і міжнародного».

Незважаючи на відмінності й багатогранність сучасних галузей наукового знання і властивих їм понять, існує низка спільних ознак, які визначають суть терміна як особливої мовної одиниці.