Валеологія тести (валеологія 3 курс)
.doc
-
Деонтологія – це вчення про:
А - обов’язок;
-
До лікаря звернувся хворий з нагноєнням рани, що розташована на задній поверхні шиї. Яку пов’язку потрібно накласти?
Д - хрестоподібну.
-
У хворого має місце післяопераційна рана надчеревної ділянки. Яку пов’язку використати для попередження інфікування рани?
В – клейова;
-
У хворого обширні кусані рани правого передпліччя. Яка пов’язка найбільш зручна?
В - спіральна з перегибом бинтова;
-
Під час швидкої ходьби у хворої підвернулася ступня. Накладанням якої пов’язки можна полегшити її стан?
В – колосовидна;
-
У хворого має місце рана верхньої третини лівого стегна, в області великого вертлуга. Яку пов’язку необхідно йому накласти?
Г – колосовидна;
-
Хлопчик упав лицем на землю і зразу з’явилася кровотеча з носа. Яку пов’язку потрібно накласти для надання першої допомоги потерпілому?
В – пращевидна;
-
У потерпілого мають місце п’ять ран в області волосистої частини голови. Яку пов’язку йому необхідно накласти?
Д - чепець.
-
У потерпілого перелом нижньої щелепи. Яку бинтову пов’язку необхідно накласти при наданні невідкладної допомоги?
Б – пращевидна;
-
У хворої вскрито гнійний мастіт правої молочної залози. Яку пов’язку краще всього застосувати?
Д - давляча на молочну залозу.
-
Хворому з вивихом плеча необхідно надати першу медичну допомогу. Яку пов’язку йому необхідно накласти?
Б – косиночна;
-
Найбільш грубою помилкою при накладанні повязки на ділянку шиї є
В – туга;
-
Лейкопластирна повязка не використовується при:
Д – кінцевому гемостазі (зупинки кровотеч).
-
Повязка типу «лицарська рукавичка» накладується у випадку:
А – ураження шкіри всіх пальців;
-
Після вправлення вивиху плеча для імобілізації кінцівки використовують наступну повязку:
Б – Вельпо;
-
Повязка Дезо використовується при переломі:
В – ключиці;
-
Якою бинтовою повязкою фіксується перевязочний матеріал на куксі кінцівки?
В – поворотною;
-
Яка повязка використовується на область надколінника?
Б – черепашача;
-
Перевязочний матеріал на грудній клітці фіксується повязкою:
Д – спіральною.
-
Який самий суттєвий недолік пращевидної повязки?
В – немає герметичності рани;
-
Для підтримання калитки після операції використовується повязка:
Г – суспензорій;
-
На конусоподібні ділянки тіла накладається повязка:
Д – спіральна з перегибом.
-
Пращевидна повязка не використовується для фіксації перевязувального матеріалу в ділянці:
В – вушної раковини;
-
Перевязувальний матеріал повинен відповідати всім вимогам, крім:
Г – подразнюючої дії на тканини;
-
Повзучою називається повязка, наступні тури якої:
Г – між сусідніми турами проміжок на ширину бинта;
-
Коли накладається оклюзійна повязка?
Б – при відкритому пневмотораксі;
-
Якщо лейкопластир погано приклеюється до шкіри, то його полоски протираються:
В – ефіром;
30. Для зняття повязки, яка присохла до рани використовують:
Д – перекись водню. 1.Що необхідно для діагностики отруєння?
Д.Все вищеперераховане.
2.Назвіть шляхи проникнення токсичної речовини в організм.
Д.Все вище перераховане.
3.Де можливі отруєння чадним газом?
Д.Перші три відповіді вірні.
4.Які елементи крові уражаються у першу чергу при отруєнні чадним газом?
А.Еритроцити.
5.Які ранні симптоми отруєння чадним газом?
Е.Все вище перераховане.
6.Які сиптоми виникають при тривалому вдиханні чадного газу?
Д.Все вище перераховане.
7.Яка причина смерті хворих, що отруїлися чадним газом?
А.Параліч дихального центру.
8.У чому полягає невідкладна долікарська допомога потерпілому з отруєнням чадним газом?
А.Негайно перенести хворого із забрудненого приміщення.
Г. При різкому пригніченні або зупинці дихання провес¬тиочати штучне дихання, закритий масаж серця.
Д. Одночасно викликати лікаря чи яко¬мога швидше транспор¬тувати потерпілого у лікарню.
9.Як можуть проникнути в організм кислоти і луги?
А.Через шкіру (у такому випадку виникають хімічні опіки шкіри),
Б.Через шлунково-кишковий тракт (розвива¬ються хімічні опіки слизової оболонки ротової
10.Клінічні прояви отруєння оцтовою кислотами.
А.На слизовій ротової порожнини виникають опіки, що супроводжуються сильним болем при ковтанні.
Б.Біль за грудиною, у череві, блювання, часто з домішками крові.
11.У чому полягає невідкладна долікарська допомога потерпілим з отруєнням кислотою?
А.Необхідно промити ротову порожнину 2% розчином питтєвої соди (але не ковтати!).
Д.Одночасно слід негайно транспортувати хворого у лікарню.
12.У випадку отруєння якою кислотою та її похідними протипоказано вживання молока, масла та жирів?
Д.Всіми вищевказаними кислотами.
13.Чим слід проводити промивання шлунку при отруєнні лугами?
А. Теплою водою з додаванням у неї трохи лимонної або оцтової кислоти.
14.Який об’єм рідини необхідний для промивання шлунку при отруєнні лугами?
Г.4-5 л.
15.Що дають хворому пити у разі неможливості промивання шлунку при отруєнні лугами?
А.Обволікаючі засоби або 2-3% р-н лимонної кислоти (лимонний сок).
16.При споживанні яких продуктів виникають харчові отруєння?
А.Недоброякісних (інфікованих) продуктів харчування тваринного походження (м’ясо, риба,
17.Коли виникають перші симптоми харчового отруєння?
А.Через 2-4 год після вживання недоброякісного продукта. Інколи – через більший проміжок часу (20-24 год).
18.Загальні ознаки харчового отруєння.
А.Загальна слабість, нудота, багаторазове блювання, колікоподібний біль у животі, частий рідкий стілець, інколи з домішками слизу, прожилками крові.
19.У чому полягає невідкладна долікарська допомога при харчовому отруєнні?
А.Промивання шлунку слабим розчином марганцево кислого калію, після чого дати потерпілому адсорбенти, провести очисну клізму.
20.Техніка проведення промивання шлунку.
А.Промивання шлунку проводять водою темпера¬турою 18-200 С, за допомогою шлункового зонду або шляхом штучного викликання блювоти (дають 3-5 л води, з послідуючим подразненням кореня язика).
21.Яку кількість карболену слід дати хворому після промивання шлунку?
А.Карболен дають із розрахунку 0,5 г на 10 кг ваги хворого.
22.Клінічні прояви фосфорорганічними сполуками.
А.Появляються кашель, задуха, звуження зіниць, головний біль, слюнотеча, підвищена пітливість, сонливість, спітана свідомість,
23.Перша долікарська допомога при отруєнні фосфорорга¬нічними сполуками.
В.Далі дають випити 2% розчин питної соди з добавленням 2-3 ложок активованого вугілля,
24.Причини розвитку ботулізму.
А.Споживання консервованої їжі ( м’яса, в’яленої риби), що містить клостридії ботулізму.
25.Клінічні прояви ботулізму.
Б.Іноді блювання, поносу звичайно немає, болі в животі, слабість у руках і ногах, розлад ру¬хів, порушення функції очних м'язів, птоз.
26.Тривалість інкубаційного періоду при ботулізмі.
Г. В середньому 24-36 год.
27.Від чого залежить тривалість інкубаційного періоду?
Д.Все вище згадане.
28.Чим відмінне отруєння метиловим спиртом від отруєння етиловим спиртом?
А.При отруєнні метиловим спиртом спостерігають швидкий розвиток важких розладів зору.
29.Ознаки отруєння алкоголем?
А.Запах алкоголя з роту, нудота, блювання.
Б. Порушення кординації рухів.
30.У чому полягає невідкладна долікарська допомога при алкогольному спянінні?
А.Провести промивання шлунку, після чого дати адсорбенти (карболен) хворому.
В.Транспортувати хворого у лікувальний заклад.
31.Максимальний об’єм, що можна одномоментно ввести при постановці лікувальної клізми.
Д.250 мл.
32. Алкоголь метаболізується в:
В. Печінці.
33. Найбільша концентрація алкоголю в мозку:
В. В мозочку.
34. Летальна доза метилового спирту становить:
Г. 7-10 г/кг.
35. Першими симптомами отруєння метиловим спиртом є:
А. Погіршення зору, трата зору.
36. При отруєнні метиловим спиртом треба негайно:
Г. Промити шлунок.
37. Лікування алкогольної інтоксикації слід починати з:
А. Виділення алкоголю зі шлунка.
38. У тяжких випадках інтоксикації алкоголем :
В. Хворим дають 40% розчин глюкози.
39. До отрут, що вибірково уражають печінку і нирки належать:
А. Тетрахлоретан.
Б. Чотирихлористий вуглець.
40. Отрути, що паралізують дихальні ферменти:
В. Ціаніди.
41. До отрут, що пригнічують дихальний центр, належать:
Г. Група опію.
42. Отрути, що перетворюють гемоглобін на метгемоглобін:
Б. Ртуть.
43. До гемолітичних отрут належать:
В. Зміїна отрута.
44. До ниркових отрут належать:
В. Свинець.
45. До судомних отрут належать:
Г. Коразол.
46. У випадку отруєння оксидом вуглецю смерть наступає від:
Г. Паралічу дихання.
47. Хронічне отруєння СО супроводжується:
Д. Збудженням нервової системи.
48. У випадку отруєння тетраетилсвинцем:
Б. У разі одужання хворий переходить у затяжний психотичний стан.
49. При хронічній інтоксикації пестицидами спостерігається:
Г. Підвищення кров»яного тиску.
Д. Фібриляція серцевого м»язу.
50. До біологічних отруєть належать:
А. Харчові отруєння грибами, ягодами, рослинами.
Б. Токсичні ефекти контактів з отруйними тваринами (змії, комахи, риби) та рослинами.
51. До хімічних отруєнь належать:
Г. Інтоксикація лікарськими речовинами.
Д. Отруєння металами.
52. Відключення свідомості і занурення у фантастичні бачення найастіше бувають під час отруєння:
Г. Ефіром.
53. Галюцинації найчастіше зустрічаються при отруєннях:
Д. Ні одна відповідь не правильна.
54. Атропін міститься в листках і коренях таких рослин:
Г. Дурман.
55. Ознаками отруєння олеандром звичайним є:
А. Галюцинації.
56. При отруєнні болиголовом спостерігається:
А. Часте болюче сечовипускання.
57. При отруєнні вовчою ягодою необхідно:
А. Промити шлунок.
58. Після отруєння шампіньонами найдоцільніше зробити:
Б. Промити шлунок і кишечник.
59. До грибів, що впливають на нервові центри, належать:
В. Мухомор.
Г. Бліда поганка.
60. Перші ознаки отруєння мухоморами виявляються через:
В. 1-2 години.
61. Ознаки отруєння блідою поганкою проявляються через:
В. 8-72 години.
62. Отруєння блідою поганкою успішно лікують за допомогою:
А. Пеніциліну.
63. При отруєнні блідою поганкою відбувається переродження:
В. Печінки.
64. Ознаки отруєння блідою поганкою стають вираженими після того, як токсини досягнуть:
А. Кровоносної системи.
65. Через неправильне приготування може наступити отруєння такими грибами:
В. Сироїжками.
66. У випадках отруєння з пероральним прийманням отрути:
А. Проводиться промивання шлунку через зонд.
67. У випадку інгаляційного отруєння:
А. Виносять з ураженої атмосфери.
Б. Забезпечують інгаляцію кисню.
1.Причини кровотеч:
Д.Все вище перераховане.
2.Види кровотеч залежно від величини пошкодженої судини:
А.Артеріальна.
Б.Венозна.
В.Капілярна.
3.Види кровотеч залежно від того, куди витікає кров:
Г.Внутрішня.
Д.Зовнішня.
4.Величина крововтрати, що загрожує смертю для дорослого складає:
А.2-2,5 л.
5.Найбільш чутливі до крововтрати є:
А.Діти.
Б.Люди похилого віку.
В.Голодні, виснажені люди
6.Що впливає на величину кровотечі?
Д.Все вище перераховане.
7.Ознаки артеріальної кровотечі.
Б.Кров витікає темно-червоного кольору, повільно, пульсуючим струменем.
8.Ознаки венозної кровотечі.
В.Кров витікає темно-червоного кольору, в незначній кількості.
9.Ознаки капілярної кровотечі.
А.Кров витікає яскраво-червоного кольору, швидко, пульсуючим струменем.
10. Причини паренхіматозної кровотечі.
А.Пошкодження внутрішніх органів (легенів, печінки, селезінки, нирок).
11.Ознаки зовнішньої кровотечі.
Б.Кров поступає у просвіт порожнинного органу (шлунок, кишечник тощо), які мають сполучення із зовнішнім середовищем.
Д.Кров поступає у черевну порожнину.
12.Ознаки внутрішньої кровотечі.
Д.Кров поступає у закриті порожнини (при розриві внутрішніх органів).
13.Способи тимчасової зупинки кровотеч.
Д.Все вище перераховане.
14.Невідкладна долікарська допомога при артеріальній кровотечі.
А.Пальцеве притиснення артерії до кістки вище місця пошкодження.
Б.Накладення жгута, закрутки.
15.Невідкладна долікарська допомога при венозній кровотечі.
В.Накладення тугої давлячої пов’язки.
Г.Фіксація кінцівки у положенні максимального зігнення або розігнення кінцівки в суглобі.
16.Невідкладна долікарська допомога при капілярній кровотечі.
В.Накладення тугої давлячої пов’язки і підняти пошкоджену кінцівку вище рівня туловища.
17.Можливі ускладнення артеріальної кровотечі.
А.Колапс.
Б.Шок.
В.Клінічна смерть.
Д.Анемія.
18.Загальні ознаки внутрішніх кровотеч.
Д.Все вище перераховане.
19. Показання до проведення накладання жгута.
Б.Венозна кровотеча.
20.Особливості транспортування хворих з легеневою кровотечею.
А.У напівсидячому положенні.
21.Джут слід накладати на:
А.Плече, стегно.
22. Джгут не можна накладати на:
А. Верхню третину плеча.
23. На внутрішній поверхні середньої третини правого плеча є різана рана, краї її зіяють, кровотеча із глибини рани бє пульсуючим струменем, кров червоного кольору. Яка це кровотеча і які методи тимчасової зупинки її можна використати в даному випадку?
Д - артеріальна кровотеча, зупинка кровотечі - туге накладання дджгута проксимальніше рани.
24. У хворого на наружній поверхні нижньої третини лівої гомілки рвана рана розмірами 5х7см, краї її помірно кровоточать, кров темного кольору, витікає повільною струєю. Яка це кровотеча і який спосіб слід використати для тимчасової зупинки кровотечі?
Б - венозна кровотеча, зупинка кровотечі - давляча асептична пов’язка на рану;
25. У хворого травматична ампутація на рівні нижньої третини правої гомілки, пульсуюча кровотеча, кровить вся поверхня рани. Які методи тимчасової зупинки кровотечі слід використати в даному випадку?
Д - артеріальна кровотеча, зупинка кровотечі - накладання джгута на рівні середньої третини стегна.
26. Чому потрібно дотримуватися принципу заготовки і використання препаратів крові «один донор - один хворий»?
В - зменшення можливості сенсебілізації організму реціпієнта чужо¬рід¬ними агентами;
27.Хворий переніс гостру шлункову кровотечу. Консервативними методами кровотечу було зупинено, але в подальшому у хворого виявлено анемія. В лікарні є консервована кров, еритроцитарна маса, відмиті еритроцити. Що найбільш показано для переливання даному хворому?
Б - еритроцитарна маса;
28.Для відновлення крововтрати використана кров, яка була тер¬мі¬ново доставлена зі станції переливання крові. Макроскопічну оцін¬¬ку придатності провести неможливо через зміщення шарів. Як виз¬на¬чи¬ти придатність такої крові для трансфузії?
A - визначення групової, індивідуальної, біологічної сумісності крові донора і плазми хворого, наявність гемолізу;
29.У хворго при виявлений чорний стілець. Для якої локалізації джерела кровотечі є характерним цей симптом?
В – верхній відділ шлунково-кишкового тракту;
30. У перші години при важкій кровотечі величину крововтрати найбільш точно відображає слідуючий показник:
Д – зміна показників гемодинаміки (артеріальний тиск, пульс).
31. При якій кровотечі найбільш часто застосовується перев’язка на її протязі?
Д – вторинна пізня.
32. В якому з перерахованих випадків можливий розвиток повітряної емболії?
Б – поранення підключичної вени;
33. Кріохірургія відноситься до:
Б – фізичних методів зупинки кровотечі;
34. Лазерна фотокоагуляція відноситься до:
В – фізичних методів зупинки кровотечі;
35. Емболізація судин відноситься до:
А – механічних методів зупинки кровотечі;
36. Діатермокоагуляція відноситься до:
Б – фізичних методів зупинки кровотечі;
37. Фібриноген відноситься до:
Д – біологічних методів зупинки кровотечі.
38. Віск відноситься до:
В – хімічних методів зупинки кровотечі;
39. Процес згортування крові складається з:
Б – 3 фаз;
40. Хворому в стані клінічної смерті проводяться заходи екстренної реаніма¬ції. Яка ознака свідчить про ефективність реанімації?
Г - набухання вен шиї;
41. Найефективніший шлях введення адреналіну при серцево-легеневій реанімації:
Г - внутрішньосерцево;
42. Ознаками клінічної смерті є:
В - зупинка дихання, відсутність свідомості;
43. Покращенню периферичного кровообігу сприяють:
Д –переливання крові.
1. Які з лікарських засобів відносяться до твердих лікарських форм?
А. Драже.
2. Які із зазначених засобів застосовують методом втирання в шкіру хворого?
Е. Все вище перераховане.
3. Які з перерахованих засобів відносяться до рідких лікарських форм?
Е Жодна з перерахованих форм.
4. Якщо у хворого на шкірі мають місце мілкі висипання, почервоніння, які лікарські форми не слід застосовувати для лікування?
Е. Все перераховане.
5. Який спосіб введення лікарського засобу застосуємо, якщо порушено акт ковтання або пацієнт психічно хворий ?
А. Мікстури.
С. Лікувальну клізму.
Д. Ін‘ єкції.
6. Які ознаки придатності твердих лікарських форм?
Д. Все перераховане.
7. Як довго настоюємо відвари?
С. 45 хвилин.
8.Які шляхи введення лікарських форм в організм ви знаєте?
Е.Всі вище згадані способи.
9. Який з перерахованих шляхів введення ліків протипоказаний, якщо у хворого виявлено множинні гнійничкові висипи по тілу?
С.Через слизові оболонки, шкіру.
10. Який спосіб введення ліків протипоказаний при травмі ротової порожнини?
А.Через ротову порожнину.
11.На що слід звернути увагу перед початком прийому нових ліків?
Е.Все вище згадане.
12. Скільки водної витяжки (настою) лікарських рослин міститься в 1 столовій ложці?
В. 15 мл.
13. До твердих лікарських форм належать:
А. Таблетки.
В. Драже.
14. Для зовнішнього, внутрішнього та інєкційного застосування використовують:
В. Порошки.
15. Екстракти – це:
А. Тверда лікарська форма, яка отримана шляхом подрібнення лікарського засобу, який має властивість розсипчастості.
16. Тверда дозована лікарська форма, отримана пресуванням лікарських речовин або суміші лікарських і допоміжних речовин, призначених для внутрішнього або інєкційного (після розчинення) застосування.
С. Лікарська форма, що містить концентровану витяжку із лікарської рослинної сировини,
17. Таблетки – це:
В. Тверда дозована лікарська форма, отримана пресуванням лікарських речовин або суміші лікарських і допоміжних речовин, призначених для внутрішнього або інєкційного (після розчинення) застосування.
18. Порошки – це:
А. Тверда лікарська форма, яка отримана шляхом подрібнення лікарського засобу, який має властивість розсипчастості.
19. Драже – це:
Д. Тверда дозована лікарська форма для внутрішнього застосування, яка отримується шляхом нашарування лікарських засобів і допоміжних речовин на гранули.
20. Рідка лікарська форма, отримана при повному розчиненні лікарських речовин у розчиннику або при змішуванні рідких речовин – це:
С. Розчини.
21. Настоянки – це:
А. Лікарська форма, яка є спиртовою, спиртово-ефірною, спиртово-водяною прозорою витяжкою із лікарської рослинної сировини, призначеної для внутрішнього чи зовнішнього використання.
22. Екстракти – це:
В. Лікарська форма, що містить концентровану витяжку із лікарської рослинної сировини, призначена для внутрішнього і зовнішнього використання.
23. Настої – це:
С. Водяна витяжка із лікарської рослинної сировини. Їх готують із мяких частин рослини (листки, трава, квітки).
24. Відвари – це:
Д. Настій, що відрізняється режимом екстракції (довша витримка, ніж у настою).
25. Емульсії – це:
Е. Рідка лікарська форма, що становить суміш взаємно нерозчинених у воді рідин масла і води.
26. Суспензії – це:
Є. Лікарський засіб, що складається із розчинника і частинок мілко подрібненої лікарської сировини, що знаходиться у завислому стані.
27. Мазь – це:
А. Мяка лікарська форма, яка отримана шляхом змішування порошкоподібного лікарського засобу з мазевою основою (вазелін, ланолін, свинячий очищений смалець та ін.).
28. Паста – це:
В. Щільна мазь тістоподібної консистенції з вмістом порошкоподібних речовин не менше 25%.
29. Свічка – це:
С. Дозо¬вана лікарська форма, яка при температурі тіла розплавляється і вивільняє діючі лікарські речовини.
30. При підшкірному введенні голку тримають до поверхні шкіри під кутом:
А. 30.
31. При внутрішньо-мязевому введенні голку тримають до поверхні шкіри під кутом:
С. 90.
32. При внутрішньо-шкірному введенні голку тримають до поверхні шкіри під кутом:
Е. Гострим.’
33.Що розуміють під терміном “токсикоманія”?
В. Патологічна пристрасть до різних лікарських засобів та хімічних речовин.
34.Який спосіб введення лікарських речовин називається парентеральним?
В. Будь-який спосіб введення лікарських препаратів поза шлунковий тракт.