- •Методичний посібник для самостійної роботи по вивченню методик маніпуляцій, які необхідно засвоїти студенту з офтальмології ужгород 2000
- •1. Дослідження центрального зору
- •Об'єктивний метод визначення гостроти зору
- •2. Визначення кольоровідчуття
- •3. Дослідження периферичного зору
- •4. Методи дослідження бінокулярного зору
- •5. Визначення величини кута косоокості за методом гіршберга
- •6. Суб'єктивний метод визначення рефракції
- •7. Об'єктивні методи визначення рефракції
- •8. Визначення дистанції між зіницями
- •9. Визначення вида і сили оптичного скла методом нейтралізації
- •10. Підбір і виписка рецептів на коригуючі окуляри
- •11. Екзофтальмометрія
- •12. Методи зовнішнього огляду додаткового апарату ока. Методика вивертання нижньої і верхньої повіки у дорослих і дітей
- •Огляд кон'юнктиви відділу нижньої повіки
- •Огляд кон'юнктиви відділу верхньої повіки
- •13. Методи дослідження сльозних шляхів
- •14. Техніка взяття мазка і посіва з кон'юнктивальної порожнини
- •15. Техніка інстиляції очних крапель
- •16. Закладування мазі, очної лікувальної плівки (олп)
- •17. Масаж повік та Змащування країв повік брилліантовим зеленим
- •18. Перивазальна блокада
- •19. Зворотня офтальмоскопія
- •20. Пряма офтальмоскопія
- •21. Визначення чутливості рогової оболонки. Альгезіметрія
- •22. Метод бокового (фокального) освітлення (простий і комбінований, з бінокулярною лупою)
- •23. Біомікроскопія
- •24. Методика термокоагуляції гнійної виразки рогівки
- •25. Дослідження внутрішніх середовищ ока в світлі, що проходить
- •26. Пальпаторний метод визначення внутріочного тиску (вот)
- •27. Методика тонометрії по маклакову
- •28. Метод еластотонометрії по філатову-кальфа
- •29. Гоніоскопія по вургафту
- •30. Методика виявлення внутрішньоочного стороннього тіла на лікарняній ділянці і його рентгенлокалізація методом комберга-балтіна
- •31. Видалення стороннього тіла рогівки й кон'юнктиви
- •32. Техніка накладання монокулярної і бінокулярної повязки
- •33. Реакція зіниць на світло, акомодацію і конвергенцію
- •34. Методика застосування п’явок на шкірі скроні. (гірудотерапія)
20. Пряма офтальмоскопія
Цей спосіб дає змогу бачити очне дно крізь зіницю досліджуваного ока, оптична система якого служить в цей момент як би збільшуючим склом, і це дозволяє бачити очне дно збільшеним приблизно в 13-16 разів. Дослідження проводять в затемненій кімнаті за допомогою ручного електричного офтальмоскопу, і як правило, після розширення зіниці досліджуваного ока.
Лікар повинен наблизитися з офтальмоскопом до досліджуваного ока і направити в нього пучок світла на відстані 0,5-2 см. Для досягнення чіткої карини очного дна, необхідне розслаблення акомодації ока дослідника і досліджуваного і відповідне співвідношення між їх рефракціями. Це співвідношення повинне бути таким, щоби забезпечити з'єднання променів, які виходять з досліджуваного ока, на сітківці ока дослідника. Сучасні прилади для прямої офтальмоскопії є рефракційними офтальмоскопами, які обладнані диском з оптичними лінзами різної сили. Шляхом обертання диску в хід променів під час обстеження емпірично вводять таку лінзу, при якій очне дно стає чітко видимим.
Використовуючи світлофільтри, можна побачити очне дно в різних кольорах (офтальмохромоскопія). Офтальмодинамометрія дозволяє визначити тиск в судинах сітківки. Найінформативнішим дослідженням є флюоресцентна ангіографія судин очного дна. Очне дно можна побачити за допомогою щілинної лампи, електроофтальмоскопу з волоконною оптикою, ретінофота.
21. Визначення чутливості рогової оболонки. Альгезіметрія
Для орієнтовного визначення чутливості рогової оболонки необхідно виконати такі вказівки :
Посадити хворого перед собою
Узяти в праву руку волосок Фрея (або тоненький гнотик вати) і у пяти крапках, які відповідають розташуванню 6, 9, 12 i 3 годинам, а також в центрі торкнутися рогової оболонки
Оцінити знаком “+” наявність, а знаком “-“ відсутність чутливості
Відзначити на схемі чутливість рогівки досліджуваного.
АЛЬГЕЗІМЕТРІЯ
Для більш інформативного, кількісного дослідження застосовують альгезіметри різних конструкцій (Радзіховського, Добромислова). При цьому досліджується чутливість в 9 або 13 крапках рогівки.
22. Метод бокового (фокального) освітлення (простий і комбінований, з бінокулярною лупою)
Посадити хворого в затемненій кімнаті. Поставити настільну лампу ліворуч і попереду хворого на відстані 50 – 60 см на рівні його очей. Сісти напроти хворого, відвести свої коліна праворуч від нього. Голову хворого злегка повернути в бік джерела світла. Взяти лупу +13,0 чи +20,0 Дптр у праву руку і розташувати її перпендикулярно до променів на відстані 5 см від ока, фокусуючи промені на тій ділянці оболонки ока, яка підлягає огляду :
1) оглянути рогову оболонку, встановити її розмір, форму, прозорість, дзеркальність. Слід урахувати, що незважаючи на прозорість, рогівка при бічному освітленні має вигляд димчастої. Поверхня її гладка, дзеркальна, волога; власних судин рогівка не має;
2) при дослідженні склери звернути увагу на її колір, хід, розташування, кровонаповнення судин. У нормі склера білого кольору, крайову петлясту сітку не видно. Продивляються лише одиничні судини кон'юнктиви, які надають склері блиску;
3) оглянути передню камеру, яку виразно видно крізь рогівку. Виявити її глибину (відстань між рефлексами на рогівці й райдужці). Середня глибина її 3-3,5 мм. Волога настільки прозора, що передня камера уявляється порожньою.
Це простий метод бокового освітлення. Для кращого бачення мілких деталей при цьому можна скористатися двома лупами, або бінокулярною лупою, яку одячгають на голову. Передній відрізок ока розглядають через цю лупу при одночасному боковому освітленні. Це – комбінований метод.