
- •Методичний посібник для самостійної роботи по вивченню методик маніпуляцій, які необхідно засвоїти студенту з офтальмології ужгород 2000
- •1. Дослідження центрального зору
- •Об'єктивний метод визначення гостроти зору
- •2. Визначення кольоровідчуття
- •3. Дослідження периферичного зору
- •4. Методи дослідження бінокулярного зору
- •5. Визначення величини кута косоокості за методом гіршберга
- •6. Суб'єктивний метод визначення рефракції
- •7. Об'єктивні методи визначення рефракції
- •8. Визначення дистанції між зіницями
- •9. Визначення вида і сили оптичного скла методом нейтралізації
- •10. Підбір і виписка рецептів на коригуючі окуляри
- •11. Екзофтальмометрія
- •12. Методи зовнішнього огляду додаткового апарату ока. Методика вивертання нижньої і верхньої повіки у дорослих і дітей
- •Огляд кон'юнктиви відділу нижньої повіки
- •Огляд кон'юнктиви відділу верхньої повіки
- •13. Методи дослідження сльозних шляхів
- •14. Техніка взяття мазка і посіва з кон'юнктивальної порожнини
- •15. Техніка інстиляції очних крапель
- •16. Закладування мазі, очної лікувальної плівки (олп)
- •17. Масаж повік та Змащування країв повік брилліантовим зеленим
- •18. Перивазальна блокада
- •19. Зворотня офтальмоскопія
- •20. Пряма офтальмоскопія
- •21. Визначення чутливості рогової оболонки. Альгезіметрія
- •22. Метод бокового (фокального) освітлення (простий і комбінований, з бінокулярною лупою)
- •23. Біомікроскопія
- •24. Методика термокоагуляції гнійної виразки рогівки
- •25. Дослідження внутрішніх середовищ ока в світлі, що проходить
- •26. Пальпаторний метод визначення внутріочного тиску (вот)
- •27. Методика тонометрії по маклакову
- •28. Метод еластотонометрії по філатову-кальфа
- •29. Гоніоскопія по вургафту
- •30. Методика виявлення внутрішньоочного стороннього тіла на лікарняній ділянці і його рентгенлокалізація методом комберга-балтіна
- •31. Видалення стороннього тіла рогівки й кон'юнктиви
- •32. Техніка накладання монокулярної і бінокулярної повязки
- •33. Реакція зіниць на світло, акомодацію і конвергенцію
- •34. Методика застосування п’явок на шкірі скроні. (гірудотерапія)
26. Пальпаторний метод визначення внутріочного тиску (вот)
Це оріентировочний метод визначення внутріочного тиска, який може бути використаний лікарем будь-якого профілю.
Хворого просять подивитися вниз. Вказівні пальці обох рук розташовують на очному яблуці хворого і через верхню повіку кожним пальцем по черзі натискають на нього, не віднімаючи пальці від повіки. Про стан внутріочного тиску (ВОТ) судять по щільності і піддатливості склери і, в залежності від цього ВОТ позначають як :
ТN – нормальний тиск
Т+1 – око помірно щільне
Т+2 – око тверде, як дошка
Т+3 – око тверде, як камінь
Т-1 - око м’якіше від норми
Т-2 – око м’яке, як тряпка
Т-3 – око дуже м’яке, немає тонуса.
27. Методика тонометрії по маклакову
Інструментальний метод вимірювання ВОТ проводиться тонометрами двух типів: апланаційними (тонометрія сплющуванням) та імпресійними (тонометрія вдавлюванням). Точнішим визнаний апланаційний метод (тонометр Маклакова, реактотонометр Дашевського, тонометр Фіка-Лівшица, індикатор ВОТ Буніна, еластотонометр Філатова-Кальфа, тонометр Гольдмана, та ін.), порівняно з імпресійним (тонометр Шіотца).
В Україні найчастіше вимірювання ВОТ проводять за допомогою апланаційного тонометра Маклакова. Це пустотілий металевий циліндр із свинцевим шариком всередині. Вага тонометру 10г. Основою його служить пластинка з молочного скла. Перед використанням ці пластинки змащують тонким шаром фарби (її виготовляють таким чином: 2г бісмаркбраун або колларгола ретельно розтирають з 30 краплями води та 30 краплями гліцерину). В досліджуване око дворазово через 1-2 хв закапують по 1-2 краплі 0,5% розчину дікаїну.
Хворий лежить на канапі або ліжку. Його просять підняти руку і фіксувати оком палець своєї руки, щоби надати погляду вертикальне положення, а іншою рукою відтягнути нижню повіку. Лікар підтримує тонометр за допомогою спеціальної ручки і опускає його на центр рогівки. Як тільки тонометр розходиться з ручкою, його знімають. В момент, коли тонометр не підтримується ручкою, він давить всією вагою на рогівку, яка від цього сплющується тим більше, чим меньше внутріочний тиск. В місті контакту окрашеної пластинки з рогівкою краска залишається на останній. По величині незафарбованого кружка і судять про стан внутріочного тиску.
Пластинку тонометра прикладують до зволоженої спиртом бумаги, на якій дістають відбиток кружка сплющування. Діаметр цього кружка вимірюють за допомогою спеціальної лінійки в міліметрах ртутного стовбця тиску.
Нормальним рахують внутріочний тиск в межах від 16 до 27 мм рт ст.
Для отримання даних про коливання внутріочного тиску звертаються до добової тонометрії : проводять дослідження 2 рази на добу ( в 7 годин ранку в ліжку і в 19 годин ) на протязі декількох днів. Фізіологічним вважають коливання ВОТ в межах 2-4 мм рт ст., при чому більший тиск спостерігається вранці.
Доцільно вимірювання ВОТ через 2 або 3 години (восьми- або шестикратна добова тонометрія), а також проведення різних навантажних або розвантажних тонометричних проб.
Найточнішим методом дослідження ВОТ є тонографія, яка проводиться електронними тонографами, або еластотонометром Філатова-Кальфа із спеціальними розрахунками. При цьому визначаються такі важливі показники :
Ро – справжній внутрішньоочний тиск (не більше 22 мм рт.ст. в нормі);
С – коефіціент легкості відтоку внутрішньоочної рідини (0,15-0,31 в нормі);
F – хвилинний об"єм виробки внутрішньоочної рідини;
Ро/С – коефіціент Бекера (в нормі не перевищує 100).