4.Вимоги до структури

Загальний обсяг курсової роботи повинний бути 30-35 сторінок комп’ютерного тексту.

Структура курсової роботи має, як правило, включає :

1. титульний аркуш

2. зміст

3. вступ

4. основна частина (рекомендовано - три розділи)

5. висновки

6. список використаних джерел

7. додатки (при необхідності)

Вступ (обсяг 1-1,5 стор.) розкриває сутність і стан вивченості проблеми, обґрунтовується

• актуальність теми,

• мети дослідження,

• об'єкт та предмет дослідження,

• структуру роботи.

Найбільш прийнятною є така структура роботи, що передбачає 3 розділи:

• теоретичні питання, пов'язані з об'єктом дослідження;

• аналіз предмета дослідження;

• пропозиції щодо вдосконалення діяльності суб'єктів економічної діяльності за напрямком обраного предмета дослідження.

У висновках (обсяг 1-1,5 стор.) підводиться результат усієї роботи, відзначається її практичне значення.

5.Оформлення курсової роботи

▬ робота друкується на комп’ютері з використанням шрифтів текстового редактора Word (Times New Roman) розміру 14 через 1.5 міжрядкові інтервали з однієї сторони стандартного аркуша білого паперу формату А 4 (210х297 мм).

Розміщуючи текст необхідно дотримуватися таких полів :

• розташування – книжне,

• ліве – 30 мм.,

• верхнє і нижнє – по 20 мм,

• а праве – 10 мм.

• вирівнювання тексту роботи – по ширині.

▬ Текст основної частини поділяється на розділи, підрозділи.

Заголовки структурних частин роботи „ЗМІСТ”, „ВСТУП”, „РОЗДІЛ”, „ВИСНОВКИ”, „СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, „ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично щодо тексту.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу.

Крапку в кінці заголовку не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше позицій, то їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в добір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом дорівнює 3-4 інтервали.

Кожну структурну частину роботи потрібно починати з нової сторінки.

▬ Нумерація роботи повинна бути наскрізною.

Вона виконується арабськими цифрами без знака №. .

Номер на сторінках проставляється у правому верхньому куті без риски і крапки в кінці.

▬ Зміст розміщується на окремих сторінках. Навпроти кожної назви частини роботи вказують номер сторінки, на якій ця частина починається.

▬ При наявності в роботі значного цифрового матеріалу його варто подати у вигляді таблиці.

Таблиці нумеруються послідовно у межах розділу.

Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці. Таблиці розміщують у роботі одразу ж після першого згадування про них у тексті або на наступній сторінці.

Наприклад:

"Таблиця 1.2." (друга таблиця першого розділу).

При переносі частини таблиці на іншу сторінку слово "Таблиця" і номер її вказуються один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Продовження табл." і вказують номер таблиці.

Наприклад:

"Продовження табл. 1.2.".

Примітки до тексту та таблиць, в яких вказуються довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одній сторінці декілька, то після слова "Примітки" ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1. ...

2. ...

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова "Примітка" ставлять крапку.

Ілюстрації позначаються словом "Рис." і нумеруються послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу та порядкового номера ілюстрації між якими ставиться крапка.

Наприклад:

Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу)

Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщуються послідовно під ілюстрацією.

▬ Посилання в тексті можуть бути посторінковими чи наскрізними.

У наскрізних посиланнях перші цифри, у квадратних дужках, відповідають порядковому номеру праці, використаної студентом, що наведена у списку літератури, другі – вказують сторінки видання, інформація яких була використана в процесі написання роботи.

▬ Важливим етапом процесу виконання курсової роботи є складання списку використаних джерел. Бібліографічний апарат в курсовій роботі -це ключ до джерел, якими користувався студент при її написанні. Крім того, такий апарат в певній мірі є виразом наукової етики та культури наукової праці. Саме по ньому можна судити про ступінь обізнаності студента в літературі з досліджуваної проблеми. Ця структурна частина наукового дослідження має назву "Список використаних джерел". Інші назви такі як "Література", "Бібліографія" вживати курсових роботах не рекомендується.

Список використаних джерел розпочинається переліком нормативно-правових актів, використаних студентом при виконанні курсової роботи.

Нормативний матеріал у списку використаних джерел розміщується у наступній послідовності:

1. Конституція України.

2. Закони України. Постанови Верховної Ради України.

3. Укази та розпорядження Президента України.

4. Акти Кабінету Міністрів України.

5. Акти Конституційного Суду України.

6. Міжнародні договори України, що набрали чинності.

7. Нормативні акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

У списку використаних джерел повинна наводитись повна офіційна назва нормативно-правового акту, вид нормативного акту, дата, номер, офіційний друкований орган, в якому його публіковано, дата (номер) публікації.

Після списку використаних нормативно-правових актів розміщується список використаної літератури. Основні елементи: інформація про автора (-ів), назву твору, вид видання, за потреби - про перевидання чи переклад, місце видання, видавця, рік видання та обсяг публікації.

Для курсових робіт доцільним є алфавітно-нумераційний порядок запису літературних джерел. Записи розташовують в алфавітному порядку за прізвищами авторів або перших слів назв творів, записаних не на автора. Авторів, які мають однакові прізвища записують в алфавітному порядку їхніх ініціалів. Праці одного автора записують за алфавітом перших букв назв його праць. Праці одного автора з однаковою назвою записують за хронологією.

Спочатку подають літературу видану кирилицею, після неї - видану латинкою і далі - мовами з особливою графікою (за алфавітом назв мов -арабською, вірменською, грузинською, єврейською, китайською, японською тощо). Звичайно публікації мовами з особливою графікою подають в українській транслітерації або в перекладі запису українською мовою. Порядок такої подачі зазначено нижче.

Список використаної літератури виданої різними мовами, які послуговуються кирилицею подається відповідно до зведеного кириличного алфавіту, а потім мовами з латинською графікою.

Список використаних джерел завершує список використаних джерел, що опубліко­ва­них у всесвітній комп’ютерній мережі Internet.

Приклади:

Статті у періодичних електронних виданнях

Черняк Л. Ю., Основные теории государственного суверенитета // Сибирский юридический весник [online]. – 2005. - № 1. - [Цит. 2006, 1 січня]. - Доступний з: <http://www.law.isu.ru/ru/science/vestnik/20054/chernyak.html>

Нормативно-правові акти

Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР [Цит. 2001, 5 січня]. – Доступний з: <http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi>.

Кожне включене в такий список джерело повинно мати відображення в курсовій роботі. Якщо студент робить посилання на які-небудь запозичені факти або цитує роботи інших авторів, то він повинен обов'язково вказати в посиланні, звідки взяті наведені матеріали. Не слід включати в список використаних джерел ті роботи, на які нема посилань в тексті курсової роботи і які фактично не були використані. Не рекомендується включати в цей список енциклопедії, довідники, науково-популярні книжки, газети. Якщо є необхідність у використанні таких видань, то слід навести їх в підрядкових посиланнях у тексті курсової роботи.

▬ Заключною частиною курсової роботи є висновки. Висновки - це послідовний, логічний виклад отриманих результатів та їх співвідношення з загальною метою та конкретними завданнями, поставленими та сформульованими у вступі.

Висновки бувають двох видів - висновки до розділів і загальні висновки. Висновки до розділів можуть містити пронумероване викладення результатів дослідження, одержаних у відповідному розділі.

Загальні висновки мають містити стисле викладення теоретичних і практичних результатів, отриманих автором роботи особисто в ході дослідження, а також обґрунтування перспектив проведення подальших досліджень у даній галузі (посилання на інших авторів, їх цитування, а також наведення загальновідомих істин не допускаються). У першій частині висновків коротко оцінюють стан досліджуваного у курсовій роботі питання. Далі у висновках розкривають методи вирішення поставленої в курсовій роботі наукової проблеми, їх практичний аналіз, порівняння з відомими розв'язаннями.

У деяких випадках виникає необхідність вказати шляхи продовження досліджуваної теми, форми та методи її подальшого вивчення, а також конкретні завдання, які майбутнім дослідникам права доведеться вирішувати в першу чергу. Висновки можуть включати і практичні пропозиції, що підвищує цінність теоретичних матеріалів.

▬ Додатки оформляються як продовження роботи після списку використаних джерел.

Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки.

Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово „Додаток” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки потрібно позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Й, О, Ч, Ь, наприклад: Додаток А; Додаток Б...

При великому об'ємі або форматі додатки оформляються у вигляді самостійного блоку в спеціальній папці (або книзі), на лицьовій стороні якого дають заголовок "Додатки" і потім повторяють всі елементи титульної сторінки курсової роботи.

Зв'язок основного тексту з додатками здійснюється через посилання, які вживаються із словом "дивись"; воно, як правило, скорочується і ставиться разом з шифром в круглі лапки по формі: (див. додаток 3).

Текст кожного додатка за потреби може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) та крапку, наприклад, А.2 -другий розділ додатка А; В.3.1 - підрозділ 3.1 додатка В.

▬ Викладення матеріалу курсової роботи ведеться від першої особи в множині ("ми", "на нашу думку" тощо). У роботі допускається використання тільки загальновизначених скорочень, наприклад, "т.ін.", "і т.д.". Перед тим як передати роботу керівнику необхідно особисто ретельно звірити прізвище, ініціали, дати, цитати, цифри.

За результати курсової роботи та достовірність усіх даних відповідальність несе студент-автор роботи та науковий керівник.