Тема 4. Форми державного устрою План

1. Унітарна держава.

2. Федерація.

3. Конфедерація.

4. Квазіконфедерація.

1.Форма державного устрою - це територіальна організація держави. Вона характеризується рівнем згуртованості держави, обсягом прав складових його частин, системою відносин і зв'язків між центром і регіонами.

Виділяються чотири основні форми державного устрою:

• унітарна держава;

• федерація;

• конфедерація;

• квазіконфедерація.

Унітарна держава має цілісну територію, і її частини не мають власної державності.

Ознаки унітарної держави наступні:

• цілісна, компактна територія;

• як правило, єдиний національний склад;

• наявність єдиної загальнодержавної конституції і єдиного загальнодержавного законодавства;

• поділ тільки на адміністративно-територіальні одиниці;

• сильні повноваження центральної влади.

Унітарними державами, наприклад, є Швеція, Фінляндія, Латвія, Естонія, Франція, Польща, Чехія і т.д. Як правило, це невеликі країни.

Крім унітарних держав у "чистому вигляді" зустрічаються їхні особливі різновиди:

• унітарні держави з автономіями;

• децентралізовані унітарні держави.

Автономія - це особливе утворення в рамках унітарної держави, що має внутрішнє самоврядування і статус, відмінний від інших адміністративно-територіальних одиниць.

Автономії можуть бути:

• адміністративними (побудовані виключно на засадах самовря­дування);

• політичними (що мають нехай невеликі, але ознаки держави).

Прикладом адміністративних автономій є автономії (райони, повіти, волості, тобто трьох рівнів) у рамках унітарного Китаю (КНР).

Прикладом політичної автономії може служити Палестинська автономія в рамках Ізраїлю.

Децентралізована унітарна держава відрізняється тим, що всі її вищі адміністративно-територіальні одиниці є автономіями. Так, в Італії всі 20 областей автономні, хоча вона не федерація, а унітарна держава. Унітарна Іспанія також розділена на 17 автономних співтовариств і тому вважається децентралізованою державою.

2. Федерація - така форма державного устрою, при якій частини єдиної держави мають ознаки державності.

Можна виділити наступні типові ознаки федерації:

• як правило, федерація - велика по території держава, часто багатонаціональна;

• така держава має свою федеральну конституцію, вищі державні органи, символіку;

• у той же час частини федерації (територіальні одиниці) також мають власні конституції, свої державні органи, символіку;

• часто федерація має двопалатний парламент, "верхня" палата якого (наприклад, сенат) представляє інтереси регіонів;

• повноваження між центром і регіонами чітко розподілені;

• у деяких країнах (Бразилія, ФРН) центральна влада має право на федеральне втручання;

• проте, федерація - міцне утворення: її члени не є державами і звичайно не мають права ацессії (виходу з федерації). Прикладами федерацій є: США, ФРН, Швейцарія, Югославія, Росія, Бразилія, Аргентина, Індія й ін.

3. Якщо федерація - це союзна держава, то конфедерація - це союз держав. При конфедеративних зв'язках частини конфедерації продовжують бути суверенними державами, але між ними існує тісна єдність.

Конфедерація - це неміцне утворення. Вона створюється, як правило, або з метою подальшої інтеграції і трансформації у федерацію, або з метою "м'якого" розводу складових частин федерації.

Прикладом конфедерації були:

• Швейцарія до 1848 р., потім перетворилася у федерацію;

• OAP - Об'єднана Арабська Республіка - конфедерація Сирії j Єгипту, створена в 1958 р. з ініціативи Г.А. Насера (президента Єгипту) як перший крок до загальноарабського об'єднання; розпалася через З роки, у 1961 р.;

• Сенегамбія - конфедерація Сенегалу і Гамбії, що знаходиться усередині його території; існувала 7 років (1982 -1989 рр.), після чого в 1989 р. розпалася.

4. Особливу увагу варто приділити квазіконфедераціям, оскільки на їх існування раніше мало зверталося уваги. Квазіконфедерація - це:

• по-перше, більш тісний союз, ніж конфедерація, і менш тісний, чим федерація;

• по-друге, союз між нерівними і часто віддаленими один від одного частинами. Квазіконфедеративні відносини звичайно існують: ^:

• між колишньою метрополією і її колишніми колоніями, що уже не колонії, але і не держави, бажають зберегти економічний і політико-правовий зв'язок з метрополією, але в той же час мати суверенітет;

• у силу давніх історичних традицій.

Як приклади квазіконфедерацій (точніше - квазіконфедеративних відносин) можна привести:

• Данію і Фарерські острови (розташовані відповідно в океані і по іншу сторону Атлантики), Гренландію;

• Голландію і Нідерландські Антильські острови (Кюрасао, Бокайро - у Карибському морі);

• США і Пуерто-Рико (держава, яка вільно приєдналася);

• Великобританію й острови Протоки, острів Мэн (які мають свої парламенти і вікову державність).