2. Конституційно-правовий статус людини і громадянина.

На практиці права британців регламентуються як статутним правом «Велика Хартія Вольностей», 1215 р., Білль про права, 1689 р., Акт про права людини, 1998 р. тощо, так і прецедентним правом та конституційними угодами.

Не існує загальновизнаної класифікації прав та свобод на конституційні та галузеві.

До середини 20 ст. в основу регламентації питань громадянства була покладена доктрина загального права про вірно підданство.

На сучасному етапі питання громадянства регламентуються в Акті про громадянство 1981 року.

Відповідно до цього акту громадянами Великобританії є: 1) громадяни Об’єднаного королівства Великобританії та 2) громадяни британських залежних територій.

Громадянами Великобританії є особи, народжені в Королівстві від громадян Великобританії чи осіб, які постійно проживають на її території; а так само народжена за межами королівства, але хоча б від одного з батьків – громадян Великобританії.

Особа, яка народилася у Великобританії, але не є її громадянином може бути зареєстрована як громадянин Великобританії, якщо в період неповноліття особи її батько чи мати стають громадянами Великобританії або влаштовуються на постійне місце проживання у Великобританії; або якщо встановлено, що ця особа протягом перших десяти років свого життя число днів, протягом яких вона була відсутня у державі не перевищує 90 днів кожного року.

3. Партійна система.

У Великобританії двопартійна політична система, в якій діє дві політичні партії – консервативна та лейбористська, яка зайняла місце лібералів.

В Парламенті немає фракцій, офіційно визнано поділ Парламенту на «Уряд ЇЇ Величності» та «Опозицію ЇЇ Величності».

Структуру консервативної партії складають:

• парламентська частина (відіграє керівну роль), яку очолює лідер партії, при ньому діє центральний апарат, як дорадчий орган і він призначає членів Центрального бюро, які працюють під контролем лідера;

• місцеві асоціації у виборчих округах;

• щорічна партійна конференція.

Лейбористська партія організована у зв’язку із рухом трудящих (вона є більш децентралізована, порівняно із Консервативною партією). В її склад в якості колективних членів входять профспілки. ЇЇ структуру також складають парламентська частина, позапарламентська та щорічна конференція. Саме парламентська частина обирає лідера партії.

Лідер партії, яка перемогла на виборах стає прем’єр-міністром, очолює уряд.

• Особливістю парламентської організації політичних партій є те, що їх діяльність регламентується не правовими нормами, а статутами самих партій, окремі правила яких часто включають в число норм британської конституції. Але фінансовий бік функціонування політичних партій регулюються законами (Актом про внески компаній на політичні цілі 1967 року, Актом про профспілки, 1984 року).

• Дві партії є формально рівними по відношенню до апарату держави, хоча на практиці домінує думка, що консервативна партія, її політична платформа та ідеологія підтримується більшістю керівного персоналу – апарату держави Їй також надає перевагу королівський двір. В палаті Лордів значна кількість спадкових перів також вважають себе прибічниками консерваторів, серед її прибічників також і керівники силових структур.