2. Основні характеристики професійного (організованого) злочинця.

Російський кримінолог О.І. Гуров визначає такі типи учасників організованих злочинних об’єднань:

- лідери організованих злочинних груп і співтовариств;

- “злодії в законі”, “авторитети”;

- фахівці з різних галузей професійних знань;

- рядові учасники організованих злочинних груп і співтовариств;

- корумповані посадові особи.

У злочинному світі існує жорстка стратифікація або ієрархія. Найвище місце тут посідають лідери злочинних співтовариств.

Лідери злочинних груп і співтовариств поділяють на:

- керівників організованих злочинних груп (співтовариств) у сфері економіки, 80% яких належать до числа посадових осіб підприємств, установ чи організацій, елітних прошарків приватних підприємців;

- керівників бандитських, рекетирських груп з числа “злодіїв в законі”, інших “авторитетів”;

- керівників – “перевертнів” із числа співробітників правоохоронних і контролюючих органів.

Усім лідерам притаманні авторитарність, жорстокість, готовність іти на все заради досягнення мети, організаційні здібності, уміння підкорити собі інших, впевненість у власній перевазі, мотивація панування, нездатність до співпереживання та толерантності, ставлення до людей як до знаряддя для досягнення мети.

Тенденція до об’єднання загально кримінальних організованих структур і структур, що діють у сфері економіки, приводить до створення змішаних груп (співтовариств), лідерами яких можуть бути особи з кожною із названих характеристик. Відбувається також еволюція або трансформація лідерів бандитських структур, які займалися вимаганням, у напрямі проникнення до легального бізнесу.

“Злодії в законі” – особи, які дістали цей статус на спеціальній злодійській сходці. Щоб отримати цей титул, претендент мусив мати кілька “ходок” (судимостей), добре знати блатний жаргон (“феню”), а також чітко дотримуватися злодійських “законів”, бути їх провідником серед “вихованців” (підлітків, яким передаються секрети кримінальної майстерності). При цьому він не повинен був служити в Збройних силах, міліції чи інших державних органах.

На початку 90-х років минулого століття середній стаж перебування в “зоні” для злодіїв у законі становив 13-15 років. Сьогодні дослідження показують, що зменшується не тільки тюремний стаж, а й кількість “злодіїв у законі”, які мали судимість. Спостерігається тенденція до відмови від норми, що забороняє їм працювати або спілкуватися з державними структурами. Це пояснюється тим, що виникла необхідність налагодження корумпованих зв’язків з чиновниками всіх рівнів. Тепер “злодії в законі” навіть прагнуть увійти в депутатський корпус, аби ще більше законспірувати злочинну діяльність та ускладнити боротьбу з ними правоохоронних органів.

“Злодії в законі”, інші “авторитети” здійснюють:

- інформаційний зв’язок та іншу координуючу діяльність щодо організованих структур, які діють на певній території або у сфері злочинного бізнесу;

- організаційну і правову допомогу таким структурам на їх прохання;

- збереження та поповнення спільних (“общаковських”) коштів;

- розв’язання корпоративних суперечок і конфліктів тощо.

Трохи нижчий щабель ієрархії професійних злочинців посідають “авторитети”, які теж мають досить вагомий статус у злочинному світі. Як правило, їм доручається виконувати адміністративні функції в межах якогось виду кримінальної діяльності. Вони відносно автономні й мають підпорядковані їм злочинні групи. Саме із середовище “авторитетів” рекрутують нових “злодіїв у законі”.

Найнижчу сходинку у цій ієрархії займають “шестірки”, які покликані виконувати доручення “авторитетів”. На волі “шестірки” можуть очолювати невеликі групи, але зобов’язані підкорятися “бригадиру”. А місцях позбавлення волі вони складають безпосередню свиту “злодіїв у законі”. Там же перебувають і “мужики”, які складають основний контингент засуджених. Для “мужиків” характерні такі риси: прагнення бути незалежними; підтримання неформальних норм поведінки, що склалися в колонії; звернення до “злодіїв у законі” в разі порушення їх прав іншими засудженими; ухилення від прибирання місць загального користування; володіння недозволеними режимом предметами.

Серед засуджених є й категорія осіб, що мають явно виражений маргінальний характер – це “ображені” або “опущені”. до них належать ті, з якими за якусь провину був вчинений акт мужолозтва. Зауважимо, що під таку санкцію не підпадають “злодії в законі”, для яких за серйозні порушенні передбачена смертна кара. До “ображених” відносяться і засуджені за розтління чи зґвалтування неповнолітніх (їх “опускають” одразу ж, як стане відомо про такий злочин), а також пасивні гомосексуалісти.

Статус професійних злочинців не є незмінним. Так, професійний злодій може стати “авторитетом”, а потім за якусь провину, наприклад, співробітництво з правоохоронними органами, бути опущеним до становища “ображеного”.

До професійних злочинців відносять: злочинців з політичної еліти, професійних злодіїв, шахраїв, фальшивомонетників, грабіжників, вимагателів, найманих вбивць.

Найбільшу занепокоєність сьогодні викликають наймані вбивці. Їх можна класифікувати на шість груп:

Безробітні – люди соціального “дна” – готові виконати замовлення за мізерну плату;

Бійці – члени кримінальних угрупувань, які знищують потенційні жертви за наказом “авторитетів”. Їх гонорар не перевищує 1-2 тис. доларів;

Колишні спортсмени (охоронці) – проходять курс спеціальної підготовки для вчинення вбивств на замовлення. Їх гонорар від 2 до 5 тис. доларів;

“Профі” – бувші спецназівці, десантники, морські піхотинці – найманці, які працюють за викликом. Їх гонорар від 10 тис. доларів;

“Суперпрофі” – еліта найманців з колишніх офіцерів силових структур і розвідувальних органів. Їх гонорар від 50 тис. доларів. Працюють, як правило. в одиночку.

Злочинна корпорація – угрупування, що складається із організатора, кілерів, торговців зброєю тощо.

Кишенькові крадії поділяються за місцем вчинення злочинів на 7 основних спеціальностей: “риночники” – ті, що “працюють” на ринках; “кроти” – в метрополітені; “майданщики” – на залізничному транспорті; “маршрутники” – на всіх видах міського транспорту; “магазинники” – в магазинах; “театральники” – в театрах; “вуличники” – на вулицях і майданах.

За способом вчинення крадіжок виділяють теж 7 спеціалізацій:

“технарі” – вчиняють крадіжку за допомогою спеціальних технічних засобів

“ширмачі” – викрадають, прикриваючи свої руки різними предметами (плащами, сумками, букетами квітів);

“риболови” – здійснюють крадіжку за допомогою спеціальних гачків;

“хірурги” – орудують пінцетами;

“щипачі” – крадуть із сумок за допомогою їх розрізання;

“трясуни” – виштовхують предмет крадіжки різким рухом;

“сумочники” – дістають із сумок, не використовуючи будь-який інструмент.

На сьогоднішній час налічується більше 100 кримінальних спеціальностей тільки в середовищі злочинців, якими займається карний розшук. При чому зберігаються практично всі види спеціалізацій минулих десятиліть і напрацьовуються зовсім нові, обумовлені сучасними соціально-економічними, правовими та іншими формами.

Одним із типів учасників злочинних груп є фахівці в таких галузях професійних знань, як виготовлення і переобладнання зброї, вибухових пристроїв; зв’язку; транспортних засобів; комп’ютерних технологій; біохімії, фармакології тощо.

Для цієї категорії осіб характерне зовнішнє дотримання норм міжособистісного спілкування, загальноприйнятих у законослухняних громадян.

Рядові учасники злочинних груп і формувань – це бойовики, охорона лідерів, особи, які виконують розвідувальні контр розвідувальні функції, конкретні злочини і приховують їх сліди тощо.

Особливістю рядових учасників організованих злочинних структур є доведена до автоматизму слухняність вказівкам керівника.

особам, задіяним як охоронці, бойовики тощо, властиві рішучість, швидкість реакції, професійне використання зброї і прийомів бойової боротьби, агресивність, готовність до розв’язання конфліктів шляхом насильства або залякування, готовність без вагань застосувати жорстокі методи впливу на жертву.

Корумповані посадові особи створюють “дах” для організованих злочинних структур, забезпечують їх безпеку, надають юридичну допомогу тощо.

За відомим російським кримінологом О. Туровим, особа професійного (організованого) злочинця містить наступні характеристики:

1. Стійкий вид злочинної діяльності (спеціалізація), що зумов­люється систематичним вчиненням однорідних злочинів. У ре­зультаті у злочинця формуються певні звички, які стають норма­ми його поведінки з чіткою установкою на вибрану злочинну діяльність (розрізняють понад 100 видів злочинної професійної діяльності). Характерним тут є наявність певного злочинного ста­жу, який не завжди пов'язаний зі спеціальним рецидивом.

Часто чинником спеціалізації є легальна робота, якою при­кривається злочинний професіонал або яка є необхідною схо­динкою до такого професіоналізму (особливо це характерно для економічної злочинності).

2. Необхідні знання і практичні навички (кваліфікація).Вони особливо важливі в епоху технічного прогресу, досяг­нення якого використовуються як злочинцями, так і у сферізахисту від злочинних посягань. Під кваліфікацією маємо на увазі:

спеціальні прийоми злочинної діяльності, які потребують як теоретичних знань (скажімо, психології потенційних потерпілих), так і практичних, відпрацьованих до автома­тизму навичок (наприклад, використання "ляльки" шах­раями). На формування необхідних елементарних навичок"серйозний" кишеньковий злодій витрачає щонайменшепівроку, навчаючись у визнаних професіоналів "козлятни­ків". Наприклад, в Італії існують школи кишеньковихзлодіїв, випускники яких здають три іспити. Це так зва­не шліфування. При цьому злочинці постійно шукають нові ефективні прийоми найменш небезпечного вчинення злочинів, удосконалюють системи міжособистісного взає­мозв'язку, а також зберігання здобутого у злочинний спо­сіб (злочинні спеціалізації розглянемо далі);

поділ злочинної "праці" (внутрішньовидова спеціалізація), що зумовлюється таким: сприяє вчиненню злочинів, які потребують різних знань, навичок, умінь; гарантує вищий рівень ефективності і знижує рівень ризику викриття (на­приклад, розподіл обов'язків у "бригадах" викрадачів ав­тотранспорту).

3. Вчинення злочинів як засіб існування (як правило, осно­вний), причому безбідного, яке не можна порівнювати із забез­печеністю людей, що живуть за рахунок найманої праці.

4. Постійний зв'язок з кримінальним середовищем (коопе­рація). Професійний злочинець потребує більш-менш професій­них контактів з колегами, бо в цьому разі триває і поглиблю­ється його криміналізація, плануються і відпрацьовуються нові злочини, відбувається обмін досвідом, підбираються співучас­ники; злочинець почувається у відносній безпеці; проводить дозвілля.

Для успішного протистояння діяльності правоохоронних ор­ганів, які ведуть боротьбу із злочинністю, представники профе­сійної злочинності виробили особливі кримінальні норми від­носин (на волі й у місцях позбавлення волі), які є не просто даниною традиціям і звичаям злочинного світу, а найраціональнішою відповіддю у боротьбі за виживання кожного зло­чинця і всіх злочинців разом. До таких норм можна зарахувати безперечний авторитет злочинних ватажків, скликання злодій­ських сходок ("хевра", "стрілка") для вирішення питань поді­лу території і об'єктів прикладання "діяльності" окремих фор­мувань, "розборок" із зрадниками, створення своєрідної каси взаємодопомоги ("общак") для подання допомоги на перших порах злочинцям, які повернулись з місць позбавлення волі або перебувають там, а також їх сім'ям, наявність системи конспі­ративного зв'язку з вказаними місцями ("підігрів") та ін.

Поглибленню криміналізації, забезпеченню безпеки і прове­денню відпочинку сприяє й особлива кримінальна субкультура, тобто блатна атрибутика: спеціальний жаргон, кримінальні прізвиська, татуювання різних частин тіла, кримінальний фольклор, "блатне" дозвілля (так зване вузьке розуміння кри­мінальної субкультури).

Усе це напрацьовувалося роками, постійно модернізуючись. Особливі зміни спостерігаються останнім часом.

Злочинець-професіонал — це особливий тип злочинця, для якого вчинення злочинів є засобом існування і який у процесі злочинної діяльності здобув необхідні знання, сформував на­вички, що забезпечують йому максимальний успіх при міні­мальному ризику, постійно контактує із злочинним середови­щем і вважає себе його невіддільною часткою. Професійна злочинність є окремим видом злочинності, що становить сукуп­ність злочинів, які вчиняють злочинці-професіонали.