2.2. За функціональною спеціалізацією розрізняють банки:

• інвестиційні;

• ощадні;

• іпотечні;

• розрахункові (клірингові)

Інвестиційні акумулюють тимчасово вільні грошові кошти на тривалі строки (в тому числі шляхом випуску облігацій) і надають довгострокові кредити, а також надають послуги по випуску та розміщенню ЦП різних емітентів (випускають і розміщують акції промислових компаній)

Ощадні банки спеціалізуються на залученні заощаджень населення у формі вкладів та кредитуванні фізичних осіб. Крім того, можуть виконувати розрахунково-касове обслуговування організацій.

Іпотечні банки здійснюють довгострокове кредитування житлового будівництва під заставу земельних ділянок (іпотеки), інші довгострокові позики під заставу нерухомості. Значна частка їхніх пасивів формується за рахунок власного капіталу і капіталу, мобілізованого шляхом випуску іпотечних облігацій.

Попри спеціалізацію банки можуть виконувати і інші операції, характерні для універсальних банків.

3. За належністю капіталу банку:

• українські

• іноземні

• спільні за участю капіталу

Банки мають право створювати банківські об"єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп.

2. Операції комерційних банків

Сьогодні комерційні банки у країнах з розвиненою ринковою економікою виконують широкий спектр операцій (до 300).

Для розуміння сутності банківські операції класифікують за таким ознаками:

1. За економічною сутністю:

а) базові

• депозитні (приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

• розрахунково - касові (відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів);

• кредитні ( розміщення залучених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик)

б) інші операції, спрямовані на задоволення потреб клієнтів та отримання прибутку

- валютні

- операції з цінними паперами

- інвестиційні

- нетрадиційні ( лізинг, факторинг, гарантії, поручительства, трастові тощо) .

2. За функціональним призначенням:

- пасивні

- активні

- комісійно-посередницькі

Пасивні операції – це операції з мобілізації ресурсів комерційного банку. За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні операції з формування власних, залучених та позичених ресурсів.

Операції з формування власних ресурсів включають:

• операції з формування статутного фонду банку;

• операції з формування резервного фонду банку;

• операції з формування страхових фондів банку;

• операції з формування інших фондів банку спеціалізованого призначення, які створюються за рахунок прибутку банку і використовуються відповідно до рішення, прийнятого вищою управлінською ланкою комерційного банку;

• операції, пов’язані з формуванням і розподілом банківського прибутку.

Операції з формування залучених ресурсів називають пасивними депозитними операціями.

Вони відображають процес залучення й обліку в банківському балансі тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб, банків, які зберігаються на різноманітних рахунках (строкових і до запитання).

Активні операції – це операції з розміщенням мобілізованих комерційним банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні фонди і товарно-матеріальні цінності.

До активних операцій банків належить:

• кредитні операції, пов’язані з наданням кредитів різних форм і видів юридичним, фізичним особам, банкам;

• інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери (акції, державні та корпоративні облігації) на тривалий строк;

• фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;

• валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;

• депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку на депозити в НБУ та інших комерційних банках;

• операції з купівлі-продажу банківських коштовних металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках.

Активні операції комерційні банки здійснюють у межах реально наявних ресурсів, тобто у межах залишку грошових коштів на кореспондентському рахунку в НБУ.

Комісійно- посередницькі операції – операції банків за дорученням клієнтів за певну плату – комісію чи процент:

• касово-розрахункове обслуговування клієнтів

• агентські (купівля – продаж та розміщення ЦП, валюти бухгалтерське обслуговування тощо)

• інші (гарантійні, консультаційні тощо).

2. Відповідно до специфіки банківської діяльності:

• традиційні

• нетрадиційні

Лекція 3.

1.Порядок реєстрації банку.

2. Ліцензування банківської діяльності.

1. Порядок реєстрація комерційного банку

Комерційні банки різних видів і форм власності в Україні

створюються згідно із Законами України та нормативними актами НБУ:

- Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р.

- Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо форми створення банків та розміру статутного капіталу" від 14.09.2006р.

- Положення про порядок створення і реєстрації комерційних банків, їх філій, представництв, відділень. Затв. постановою Правління НБУ від 31.01. 2001 р.

- Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій. Затв. постановою Правління НБУ від 17.07. 2001 р.

Комерційні банки в Україні створюються з дозволу Національного банку України.

Банк вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з моменту внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.

Відповідно Закону України “Про банки і банківську діяльність” суб’єкти підприємницької діяльності без їх реєстрації в НБУ не мають права використовувати у своїх назвах термін “банк” та похідні від нього словосполучення.

Засновниками і акціонерами комерційного банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабміну або уповноважених ним органів за винятком:

• об'єднань громадян;

• релігійних організацій;

• благодійних організацій;

• юридичних осіб, в яких банк має істотну участь ( 10 % і більше статутного капіталу;

Статутний фонд комерційного банку формується тільки за рахунок власних коштів засновників у грошовій формі. Забороняється використання для фор­мування статутного фонду бюджетних коштів та коштів отриманих у кредит.

Внески засновників банку до статутного фонду робляться тільки в національній валюті. Внески іноземних засновників конвер­туються у національну валюту України за офіційним курсом НБУ на дату підписання установчого договору.

Розмір статутного фонду визначається “засновниками банку, але не може бути меншим за нормативні вимоги Національного банку України:

• для місцевих кооперативних банків – 1 млн. євро;

• для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області – 3 млн. євро;

• для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України – 5 млн. євро;

• для банків, коли частка іноземного капіталу становить 50 % і більше – 10 млн. євро.

Згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо форми створення банків та розміру статутного капіталу" від 14.09.2006р. запроваджується єдиний для всіх банків мінімальний розмір статутного капіталу – 10 мільйонів євро.

Всі комерційні банки повинні протягом трьох років довести розмір статутного капіталу до визначеного законом.

Для формування статутного фонду в регіональному управлінні НБУ за місцем створення комерційного банку відкривається поточ­ний рахунок, на який кожен засновник вкладає визначену установ­чими документами частку статутного фонду.

Підставою для від­криття такого рахунку є:

• заява на відкриття рахунку за підписом одного із засновників, якому загальними зборами доручено оформлення документів з орга­нізації товариства;

• копія нотаріально засвідченого установчого договору.

Для реєстрації орган управління банку :

1. У двотижневий строк після аудиторської перевірки фінансового стану засновників подає до регіонального управління НБУ за місцем створення банку такі до­кументи:

1) заява про реєстрацію банку;

2) установчий договір;

3) статут банку;

4) протокол установчих зборів;

5) економічне обгрунтування та мета створення банку;

6) висновок аудиторської організації;

7) бухгалтерська та фінансова звітність засновників;

8) відомості про наявність професійно придатних перших керів­них осіб банку;

9) копія платіжного документа про внесення плати за реєстрацію;

10) копія звіту про проведення відкритої підписки на акції;

11) документ, що підтверджує наявність приміщення;

12) установчі документи акціонерів (учасників) банку.

Установчий договір має містити інформацію про вид товарис­тва та мету його діяльності; про склад засновників і особу, упов­новажену підписувати документи і здійснювати інші дії від їх­нього імені; про розмір, порядок і термін формування статутного фонду; про порядок розподілу прибутку та покриття збитків бан­ку.

Статут банку має відповідати вимогам Законів України “Про банки і банківську діяльність”, “Про господарські товариства”.

Протокол установчих зборів має містити рішення про створен­ня банку, ухвалення статуту, обрання членів органів управління банку та органів контролю, призначення голови правління, головно­го бухгалтера та особи, уповноваженої від імені засновників відпо­відати за реєстрацію банку.

Економічне обгрунтування та мета створення банку являють собою бізнес-план на перший рік діяльності і включають розрахун­ковий баланс, розрахунок доходів, витрат та прибутку на кінець першого року діяльності.

Висновок аудиторської організації включає дані про фінансовий стан та платоспроможність засновників. Перевірку фінансового стану і платоспроможності засновників комерційного банку можуть здійснювати як аудиторські організації, так і окремі аудитори, але за умови наявності ліцензії Аудиторської палати України.

Достовірність висновків про фінансо­вий стан засновників, частка яких становить не менше 5% оголошеного статутного фонду, перевіряється підрозділами НБУ.

Бухгалтерська і фінансова звітність подається всіма засновни­ками – юридичними особами незалежно від розміру їх участі у ста­тутному фонді банку станом на перше число місяця, в якому здійс­нюється внесок до цього фонду.

Плата за реєстрацію банку, його філії та за реєстрацією змін і до­повнень до його установчих документів, установлена Національним банком України у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів заробітної плати.

Копія звіту про проведення відкритої підписки на акції подає­ться банками, що створюються у формі акціонерного товариства від­критого типу. Звіт має встановлену Міністерством фінансів України стандартну форму.

Установчі документи надаються засновниками — юридичними і особами, які за організаційною формою діяльності є акціонерними або пайовими товариствами. Це можуть бути як нотаріально засвід­чені копії, так і оригінали статутів, установчих договорів та прото­колів установчих зборів акціонерних товариств (зборів учасників для пайових товариств).

2. Пакет документів передається на розгляд у регіональне управ­ління НБУ за місцем створення комерційного банку, де протягом двох тижнів мають бути підготовлені висновки щодо фінансового стану, платоспроможності, репутації акціонерів (учасників); наявно­сті приміщення, придатного для розміщення банку; професійної придатності і репутації перших посадових осіб майбутнього банку.

3. Висновки РУ НБУ разом із пакетом документів передаються в центральний апарат НБУ, де розглядаються управлінням реєстрації і ліцензування комерційних банків, департаментом валютного регу­лювання, юридичним департаментом, а в разі необхідності й іншими департаментами.

4. Остаточне рішення про можливість створення комерційного банку з національним капіталом приймає Комісія з питань нагляду і регулю­вання діяльності банків.

Для банків, що створюються з участю інозе­много капіталу таке рішення ухвалюється Правлінням НБУ.

5. Реєстра­ція банку здійснюється шляхом внесення відповідного запису в Респуб­ліканську книгу реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ у місячний строк з дня отримання документів Наці­ональним банком України

Процедура реєстрації іноземного і спільного банку (створеного з участю національного та іноземного капіталу) має деякі особливості.

По-перше, значно ширший пакет документів, що подаються в НБУ. Крім перелічених вище це ще й такі:

• рішення уповноваженого органу іноземного засновника про створення комерційного банку в Україні; .

• письмова згода контрольного органу держави, резидентом якої є іноземний засновник (акціонер або учасник), на участь у створенні банку;

• копії установчих документів іноземних засновників;

• копії установчих документів засновників іноземних засновників (учасників);

• витяг з торговельного (банківського) реєстру країни, де інозем­ний засновник (учасник) офіційно зареєстрований;

• висновок аудиторської організації, яка визнана НБУ як така, що має право здійснювати аудиторську перевірку діяльності іноземних засновників;

• повідомлення керівництва центрального банку іноземної дер­жави або уповноваженого органу про здійснення достатнього конт­ролю за діяльністю своїх комерційних банків, що є засновниками, акціонерами (учасниками) українського банку з участю іноземного капіталу.

Іноземні громадяни, що є засновниками, акціонерами (учасника­ми) вітчизняного комерційного банку, повинні мати підтвердження своєї платоспроможності одним із першокласних банків, а також ре­комендації не менше двох юридичних або фізичних осіб з відомою платоспроможністю.

Усі зазначені документи подаються мовою оригіналу з нотарі­ально засвідченими перекладами українською мовою і мають бути j нотаріально засвідчені за місцем їх видачі і легалізовані в консульських установах України.

Комерційні банки можуть створювати свої філії та представниц­тва як на території України так і за її межами.

Філії та представниц­тва банку є його відособленими підрозділами, розташованими поза межами банку, і функціонують на підставі положень про філію чи представництво. На відміну від представництв, які фінансуються банком і діють від його імені без права виконувати банківські опе­рації, філії виконують усі або деякі його функції.

Представництвам відкриваються поточні рахунки в регіональних управліннях НБУ за місцем їх створення, а філії проводять усі операції за субкореспондентськими рахунками.