Тема 6 Статистика праці

Лекція 6.1

Статистика забезпеченості підприємств робочою силою.

Питання:

1. Статистика вивчення руху чисельності робочої сили.  

2. Показники використання робочого часу. 

3. Методика побудови й аналізу балансу робочого часу. 

4. Джерела статистичних даних з використання робочого часу.

Мета:ознайомитись з методикою статистичного дослідження забезпеченості підприємств робочою силою.

1. Статистика вивчення руху чисельності робочої сили

Склад і розподіл працівників за різними ознаками вивчається за допомогою методу статистичних групувань. За характером виробничої діяльності розрізняють персонал основної та неосновної діяльності. Працівники, які беруть участь у виробництві профільної для підприємства продукції, входять до основного персоналу, а особи, пов’язані з виробництвом продукції, яка відноситься до інших галузей, становлять персонал неосновної діяльності. Згідно з характером функцій, що виконуються, персонал підприємства поділяється на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.

Поряд з цим на підприємствах міського господарства систематично вивчають склад працюючих за ознаками статі, віку, стажу роботи, професіями, кваліфікацією, рівнем освіти, форм організації та оплати праці.

Залежно від завдань статистичного дослідження розраховують різні показники чисельності працівників:

– облікове число працівників за який-небудь день складається з числа осіб, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше; в обліковому складі працівників за кожний календарний день ураховуються як фактично працюючі, так і відсутні на роботі з яких-небудь причин. Якщо підприємство на дату, вказану у формі державного статистичного спостереження, з будь-яких причин не працювало (вихідний або святковий день, з природних, технічних та економічних причин), облікова кількість працівників відображається за станом на останній день роботи, що передував цій даті;

– явочне число працівників – це число осіб облікового складу, які з’явилися на роботу, незалежно від того, чи приступили вони до роботи;

– число фактично працюючих – це особи явочного складу, котрі з’явились і приступили до роботи, незалежно від її тривалості.

Для характеристики чисельності працівників за звітний період розраховують наступні показники:

– середньооблікова чисельність працівників за місяць – обчислюється шляхом підсумовування кількості працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 (для лютого – по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Середньооблікова чисельність працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) розраховується шляхом підсумовування середньооблікової кількості працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, …, 12;

– середньоявочна чисельність працівників визначається діленням суми явочної чисельності (явочних людино-днів або явок) за всі дні на число днів роботи підприємства (робочих днів у звітному періоді);

– середня чисельність фактично працюючих – розраховують шляхом ділення суми фактично відпрацьованих людино-днів за звітний період на число робочих днів у цьому періоді.

На основі цих показників обчислюють наступні коефіцієнти використання робочої сили за її чисельністю:

● коефіцієнт використання облікового складу працівників – відношення чисельності фактично працюючих осіб до їх облікового складу;

● коефіцієнт явок працівників на роботу – відношення явочної чисельності працівників до їх облікового складу;

● коефіцієнт використання явочної чисельності працівників – відношення чисельності фактично працюючих осіб до їх явочного числа.

Між цими показниками існує такий взаємозв’язок: коефіцієнт використання облікового складу працівників дорівнює добутку коефіцієнта явок і коефіцієнта використання явочного складу працівників.

Поряд з вивченням чисельності й складу працівників статистика досліджує процес їх руху.

Рух (міграція) робочої сили – це механічна зміна її чисельності і складу.

Для вивчення руху кадрів широко використовується балансовий метод. З цією метою складається баланс руху робочої сили, який показує загальну картину руху кадрів, джерела їхнього поповнення і причини вибуття. У балансі руху чисельності працівників відображаються наступні показники: чисельність працівників на початок звітного періоду, чисельність працівників, що надійшли на підприємство протягом звітного періоду (у тому числі в розрізі окремих джерел поповнення кадрів), кількість звільнених працівників протягом даного звітного періоду (у тому числі в розрізі окремих причин) і кількість працівників, які значаться на підприємстві на кінець звітного періоду.

Для статистичного вивчення інтенсивності процесу руху й стабільності (постійності) кадрів використовують такі коефіцієнти:

– коефіцієнт загального (валового) обороту – розраховується як відношення суми прийнятих на роботу працівників і тих, які вибули за звітний період, до середньооблікової кількості працівників;

– коефіцієнт обороту кадрів з прийому – обчислюється як відношення кількості прийнятих на роботу за звітний період працівників до середньооблікової кількості працівників;

– коефіцієнт обороту кадрів зі звільнення (вибуття) – розраховується як відношення кількості працівників, які вибули за звітний період, до середньооблікової кількості працівників;

– коефіцієнт плинності кадрів – розраховується як відношення кількості працівників, яких звільнено за прогул та інші порушення трудової дисципліни, невідповідність займаній посаді, а також за власним бажанням (крім звільнених за власним бажанням з поважних причин), до середньооблікової кількості працівників;

– коефіцієнт відновлення працівників – розраховується діленням кількості прийнятих працівників на роботу за звітний період на кількість працівників, які вибули за цей період;

– коефіцієнт постійності (стабільності) кадрів – відношення кількості працівників, які перебували в обліковому складі весь звітний період, до середньооблікової кількості працівників; кількість працівників, які перебували в обліковому складі весь рік, визначається так: із облікової кількості працівників на перше січня виключається кількість працівників, які вибули протягом року (крім переведених на інші підприємства), але не виключаються працівники, які вибули із числа прийнятих у звітному році, оскільки в обліковому складі штатних працівників на перше січня їх не було.