
- •4.Професiйна сфера як iнтеграцiяофiцiйно-дiлового, наукового I розмовного стилів.
- •5. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації
- •6.Класифікація документів(резюме, характеристика, заява, автобіографія)
- •8.Прес-реліз, звіт, протокол, витяг із протоколу
- •9.Етикет службового листування, реквізити листів та їх оформлення
- •Реквізити листа та їх оформлювання
- •10.Науковий стиль української мови, його мовні засоби
- •11. План. Тези. Конспект
- •12.Реферат як жанр академічного письма
- •13. Стаття як самостійний науковий жанр.
- •14 Рецензія, відгук як практичне осмислення наукової праці
- •15. Термін та його ознаки
- •16. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія
- •17.Українські електронні термінологічні словники
- •18.Форми і види перекладу
- •19.Типові помилки під час перекладу наукових текстів
- •20.Лексичні угрупування. Омоніми, пряме і переносне значення слів, синоніми, пароніми, антоніми. Вибір синонімів під час перекладу.
- •21.Презентауія. Типи презентації
- •22. Особливості редагування наукового тексту
- •23.Літературна мова як історична категорія
- •24. Сутність мови. Мова, її природа і функції
- •2. Психічний підхід до рідної мови
- •3. Мова - явище соціальне
- •4. Мова як система знаків
- •25.Знакова система мови. Немовні засоби спілкування
- •26.Мова і мовлення, мова і культура
- •27.Функції мови
- •28.Структура і система мови.Мова як система систем. Розділи українського мовознавства
- •32. Кирилиця. Український алфавіт
- •33. Стилістичне та хронологічне розшарування словникового складу української мови
- •34.Шляхи збагачення словникового складу мови.
- •35. Способи вираження граматичних значень
- •36.Морфологія. Основні принципи теорії частин мови
- •37.Одиниці синтаксису. Словосполучення
- •38.Речення, його ознаки. Актуальне членування речень
- •39.Текст. Ознаки тексту. Типи зв’язку в тексті
- •Ознаки тексту
- •1.1. Членімость
- •2. Види і типи тексту
- •2.1. За стилем
- •2.2. За типом
- •4О. Класифікація мов світу-генеалогічна та типологічна. Місце української мови у системі мов світу.
20.Лексичні угрупування. Омоніми, пряме і переносне значення слів, синоніми, пароніми, антоніми. Вибір синонімів під час перекладу.
Омоніми - це слова, однокові або подібні за звучанням, але різні за лексичним значенням.
Наприклад, балка - яр з положистими схилами і балка - дерев'яний чи металевий брус для перекриття стелі; порох - пил і порох - вибухова речовина; чайка - птах і чайка -човен.
Отже, омоніми мають однаковий звуковий склад, але зовсім різні за значенням, це різні слова, а не різні значення одного й того ж слова: стан - талія, стан - ситуація, обставини, стан - у техніці.
Омоніми сучасної української літературної мови переділяються на дві групи: повні (прості) і неповні (часткові).
Повні омоніми - це такі слова, які зберігають однакове звучання в усіх граматичних формах: деркач - птах і деркач - стертий віник
(пор. деркача, деркачем, на деркачі). Такі омоніми завжди належать до однієї частини мови.
Серед неповних омонімів вирізняють декілька груп.
Омоформи - різні за значенням слова, однакове звучання яких зберігається лише в окремих граматичних формах: ранком (іменник в орудному відмінку однини і прислівник); мати, поле(іменники) і мати, поле (дієслова); світи (іменник у формі множини) і світи (дієслово наказного способу: Світи, сонечко, яскравіше).
Омофони - слова різні за значенням і написання, але однакові за звучанням: сонце і сон це, лежу (від лежати) і лижу (від лизати), мене (до я) і мине (від минати), проте і про те.
Омографи - слова, однакові за написанням, але різні за значенням і звучанням. Вони розрізняються наголосом: обід і обід (у колесі), мала (прикметник) і мала (дієслово), дорога (прикметник) і дорога(іменник).
Омоніми здебільшого вживаються в художній літературі, народній творчості, в розмовно - побутовому мовленні: Погана та мати, що не хоче дитя мати (Народна творчість). Ними послуговуються для створення дотепних висловів, каламбурів.
ПАРОНІМИ
Пароніми - це слова, що мають подібність у морфологічній будові (близькі за фонетичним складом), але розрізняються за значенням: уява (здатність уявляти - плід уяви) -уявлення (знання, розуміння чогось - помилкове уявлення); гривня (грошова одиниця) - гривна (металева шийна прикраса у вигляді обруча); кампанія (сукупність заходів, спрямованих на виконання певного завдання) - компанія (група осіб, пов'язаних певними інтересами або торговельне чи промислове товариство).
Пароніми близькі до омонімів, але не тотожні з ними.
Між паронімами можуть встановлюватися синонімічні (блискучий - лискучий, блукати - блудити, повноваження - уповноваження, особистий - особовий), антонімічні (прогресивний -регресивний, густо - пусто, іммігрант - емігрант) відношення.
Як і омоніми, пароніми є широко вживаними в різних стилях, а також вживаються у мовленні для створення каламбурів.
СИНОНІМИ
Синоніми - це слова тотожні або близькі за значенням, але різні за звучанням: аргумент, доказ, підстава, обґрунтування; конче, доконче, неминуче; будувати, споруджувати, зводити, (хату) ставити, (з каменю) мурувати; (машини) складати, виготовляти; (суспільство) створювати, організовувати; (світогляд) формувати, ґрунтувати.
Синоніми переважно належать до однієї частини мови і відрізняються відтінками значень або стилістичними забарвленням, чи обома ознаками одночасно. Наприклад, дієслова із загальним значенням говорити розрізняються і відтінками значень, і емоційним забарвленням: базікати -говорити про щось не варте уваги, шептати - говорити тихо, варнякати - говорити дурниці, воркотати - ніжно і стиха розмовляти, бурчати - говорити нерозбірливо, з незадоволенням тощо.
Синоніми групуються в синонімічні ряди (синонімічні гнізда).
Синонімічній ряд - це група слів, що мають однакове чи подібне значення: бідність, нестатки, убогість, убозтво, незабезпеченість, злиденність; істотний, посутній, сутній, суттєвий, дуже важливий, значний, вагомий, поважний; шкодувати, жалкувати; (за чим) уболівати; (кого) жаліти, співчувати (кому); (гроші) економити, заощаджувати.
У синонімічному ряді всі слова об'єднуються навколо опорного, стрижневого слова або домінанти. Це слово найуживаніше серед інших, стилістично нейтральне і найповніше виражає значення, властиве всім членам ряду. Наприклад, на означення особи, яка дотримується правил пристойності нейтральним словом виступає прикметник ввічливий. Саме навколо нього групуються всі інші синоніми: чемний, ґречний, вихований, тактовний, обхідливий, коректний, делікатний, галантний, люб'язний, ласкавий, уважний.
Синоніми одного синонімічного ряду функціонують у мовленні неоднаково: одні вживаються в усіх стилях, інші - в якомусь одному стилі.
Виокремлюють такі різновиди синонімів: лексичні і контекстуальні.
Лексичні синоніми - це слова, що належать до однієї частини мови і мають відмінності у значенні.
Серед лексичних розрізняють семантичні, стилістичні, семантико-стилістичні й абсолютні.
Семантичні (поняттєві, ідеографічні) синоніми - це стилістично нейтральні слова, що відрізняються відтінками у значенні: схвалювати, підтримувати, затверджувати; взаємини, стосунки, відносини.
Стилістичні синоніми - це слова, що різняться експресивно-емоційним забарвленням, належністю до мовних стилів: біографія (офіційно-діловий стиль) і життєпис (публіцистичний стиль).
Семантико-стилістичні синоніми - слова, що різняться і відтінками значень, і емоційним забарвленням: бити, ударяти, гатити, гамселити, садити.
Абсолютні синоніми - це слова тотожні за значенням і різняться лише звучанням: алфавіт, азбука, абетка; дієслово, інфінітив, неозначена форма дієслова; безплатний, безкоштовний. Ці синоніми позбавлені експресивно-емоційних відтінків: мовознавець, лінгвіст, баритися, гаятися.
Контекстуальні синоніми - це слова, що мають близьке значення тільки в контексті. Поза контекстом ці слова вживаються з абсолютно різним значенням. Так дієслова провалитися і не скласти не є синонімами, але в певному контексті вони можуть вживатися як синоніми (провалитися на екзамені - не скласти екзамену).
Специфічними синонімами є евфемізми - слова, що вживаються для непрямого, прихованого, ввічливого позначення певного предмета, явища, дії замість прямої їх назви: нерозумний замість дурний; допускати неточність замість збрехати; знешкодження, нейтралізація замість убивство. Джерела евфемізмів - у прагненні уникнути з тих чи інших міркувань прямої назви предмета шляхом заміни її позитивним еквівалентом.
Наявність багатої системи синонімів у сучасній українській літературній мові створює неабиякі можливості для вибору їх у мовленні. Щоб збагатити свій активний запас слів, радимо частіше звертатися до "Словника синонімів української мови" у двох томах (2001 р.).
Антоніми - це слова з протилежним лексичним значенням: день - ніч, холодний - теплий, купувати - продавати.
Протиставлення значень базується на співвідносності понять, що перебувають у взаємній залежності й характеризують явище одного плану.
В антонімічні відношення вступають лише два слова: веселий - сумний, ранкова - вечірня, холод - спека. Слова-антоніми належать до однієї частини мови: радість - сум, прихід - відхід (іменники); шкідливий - корисний, рідкий - густий (прикметники); стояти - лежати, дружити - ворогувати (дієслова); багато - мало, вперед - назад (прислівники); усі - ніхто (займенники).
З погляду структури розрізняють антоніми різнокореневі (зустріч - розлука, знизу - зверху, нагрівати - охолоджувати) й однокореневі (надія - безнадія, в 'їхати - виїхати, воля - неволя).
Не всі слова мають здатність виражати антонімічні відношення. До них належать слова з конкретним значенням (стіл, вікно, нога), усі числівники (один, десять, шістсот), деякі займенники (я, він, цей), вузькоспеціальні терміни (суфікс, наголос, частка, розчин), частина прикметників і дієслів (синій, зелений, червоний, сільський, материн, читати, малювати).
Антоніми широко використовуються як стилістичні засоби в усіх жанрах літератури. Найбагатше представлено явище антонімії в усній народній творчості, зокрема в народних прислів'ях і приказках:Учений іде, а неук спотикається. Краще гірка правда, ніж солодка брехня.
Антоніми підсилюють контрастність, протилежність явищ дійсності. На основі використання антонімів будується стилістична фігура антитеза - протиставлення або зіставлення порівнюваних понять, явищ шляхом поєднання їх в одному контексті. Наприклад: Вона буде вчителькою, вона понесе світло в темряву, потіху - смуткові, поміч - убожеству (М. Коцюбинський)
Одне із значень багатозначного слова є прямим, а всі інші - переносними.
Прямим називається первинне лексичне значення слова, що безпосередньо відображає явища об'єктивної дійсності. З цим значенням слово з'являється вперше у мовленні, воно зрозуміле не тільки у реченні, а й поза ним: рука - верхня кінцівка людини; орел - великий хижий птах з родини яструбових.
Переносним називається вторинне лексичне значення, що розвивається з прямого на основі процесів перенесення за суміжністю чи подібністю предметів. Відповідно до цього за характером його виникнення є 3 типи переносних значень: метафора, метонімія і синекдоха.
Метафора - вживання слова з переносним значенням на основі подібності; схожості між предметами чи явищами.
В основі метафори може бути подібність: а) за кольором (золоте волосся, золоте сонце);
б) за формою (ніс судна, ніс черевика);
в) за формою і функцією (крила літака);
г) емоційним враженням (чорна заздрість).
Метонімія - вживання слова з переносним значенням на основі суміжності, певного зв'язку між предметами чи явищами. Метонімію маємо тоді, коли:
1) прізвище автора вживається замість назви його творів: читати Шевченка, слухати Моцарта;
2) назва міста, вулиці, країни вживається замість назви їх жителів: Київ зустрічає гостя. ШумитьХрещатик;
3) назва певного матеріалу переноситься на ту річ, яку виготовлено з нього: на ньому залізо (кайдани).
Синекдоха - перенесення назви з одного предмета на інший за кількісним характером відношення між ними. Наприклад, замість назви цілого може вживатися назва його частини; зокрема, особа позначається за частиною її зовнішності, одягу: Повз них все йшли і йшли підняті коміри, капелюхи, кепки і спецівки, окуляри і берети, цокали туфельки і човгали матерчаті боти (Є. Носов).
До синекдохи належать випадки переносного вживання однини замість множини: копійка - гроші взагалі; хліб - харчові продукти і взагалі засоби до існування.