16. Особистісне здоров’я і екзистенціальна патологія

Особистісне здоровя і екзистенціальна патологія

Під особистісним здоров'ям пропонується розуміти усвідомлення і задоволення особистістю своїх істинних потреб, а також створення умов для усвідомлення та задоволення іншими людьми своїх істинних потреб; побудова на цій основі чесних відносин з іншими і самим собою. Особистісний здоров'я - це вибір на користь істинних потреб; їх задоволення в творчій загальнокорисної діяльності; сприяння задоволенню істинних потреб інших людей; відмова від патологічних мотивів

Справжні потреби, службовці розвитку індивіда, направляючі конструктивну діяльність, включають: фізіологічні, безпеки та захисту, приналежності і любові, самоповаги, поваги, пізнання, естетичні, справедливості, самоактуалізації. Фрустрація істинних потреб призводить до особистісної патології.

Патологічні мотиви перешкоджають розвитку особистості і направляють деструктивну діяльність; утворюються з істинних потреб, які задовольняються деструктивними цілями і способами їх досягнення.

види патологічних мотивів:

1. Мотиви володіння речами і людьми:

- Мотиви залежності - прагнення бути володіє іншими людьми як речі: принижувати себе, виставляти в гіршому вигляді, шукати покарання і радіти йому, визнавати свою меншовартість; захоплюватися вищестоящими, підтримувати їх і наслідувати їх, надавати їм почесті, підкорятися звичаєм; отримувати опіку, захист від неприємностей, керівництво, розраду, допомогу.

- Мотиви влади - прагнення самому володіти іншими людьми як речами: вдаватися до насильства, нападати, ображати, вбивати, мстити за образи;

- Мотиви марнославства і дефіцитарною любові - прагнення володіти інтересами і часом інших людей: робити враження, привертати до себе увагу, викликати захоплення, шокувати оточуючих,

- Мотиви придбання - постійно змінювати, оновлювати відчуття і емоційні переживання, одержувані від речей і людей, споживати їх надмірно та неконструктивно, наприклад, алкоголь, наркотики, їжу, секс і симбіотичні відносини як заступники любові і ін

2. Мотиви мінімізації зусиль - прагнення брати і отримувати, не віддаючи і не прикладаючи власних зусиль: уникати труднощів і перешкод, утримуватися від дій з метою запобігання невдачі, усуватися від зобов'язань і відповідальності за свої рішення і вчинки, відмовлятися від активності, праці, самовіддачі.

3. Мотиви патологічної безпеки - прагнення неухильно стежити за чистотою і порядком, дотримуватися встановлених правил, уникати всього незнайомого, незвіданого, чужого, підкорятися звичаям, традиціям, виконувати загальноприйняті ритуали

Патологічні мотиви володіння відрізняються від дійсних мотивів присвоєння тим, що перші задовольняються в збиток іншим людям, завдають їм прямий або непрямий шкоду, а другі - без шкоди для інших. При особистісної патології патологічні мотиви домінують над істинними і заміщають їх.

17. Основні положення методології психопатологічного діагностичного процесу.

Диагноз— краткое, обобщенное заключение о болезни как таковой. Он напрямую связан с уровнем знания в той или иной отрасли медицины, а также с доминирующими в ней концепциями и существующей классификацией, что особенно актуально для психиатрии. Определение диагноза является задачей процесса диагностики. Главное предназначение — адекватное осуществление медицинской помощи и решение медико-социальных вопросов. Именно поэтому, не выделяя отдельных компонентов такой помощи, ее и называют лечебно-диагностическая помощь.

Диагностика — процесс распознавания болезни во всем ее много- и своеобразии с оценкой индивидуальных биологических, психических и социальных особенностей пациента. Это — одна из специфических форм познания, а в данном случае — познания феномена болезни. И как познание диагностика должна быть построена методологически правильно, иметь внутреннюю логику, динамику и соответствовать определенным принципам:

• этапность; развернутость во времени;

• направленность от частного к общему, от внешнего к внутреннему, от случайного к сущностному, к причинно-след ственным отношениям, от познания к практике как единственному критерию истины.

Нарушение методологии, логики и этапности диагностического процесса неуклонно ведет к диагностическим ошибкам и, как результат, к формированию неадекватных лечебно-реабилитационных мероприятий.

* Индивидуальный диагноз — частный вариант протекания нозоло-гически самостоятельной болезни в конкретных возрастных, природ-но-антропогенных, микросоциальных, психологических и биологических условиях.

Первый этап диагностики — чувственное познание феномена болезни. Его задачи — выявление, выделение и подробное описание разнообразных признаков расстройства, в том числе психического.

На втором этапе происходит обобщение клинической информации — клинический анализ. Его задачи — гипировать выявленные признаки терминологически, т. е. обозначить их как симптомы, что является предметом семиотики, и систематизировать, объединив симптомы в синдромы, представляющие собой объект синдромологии.

На третьем этапе формируется идеальное представление о болезни конкретного человека — диагностическое заключение о нозологической форме. Его задача — построение кли-нико-динамической модели болезни конкретного больного с формированием представления об особенностях динамики синдромов (синдромогенезе и синдромокинезе), а также о закономерностях взаимосвязи и сменяемости различных синд-ромальных образований — синдромотаксисе, что на данном этапе должно быть объединено со всей имеющейся в распоряжении врача информацией. Именно это единение являет собой базис для формирования диагноза, на основании которого и вырабатывается конкретная терапевтическая тактика.