- •2. Сутність, функції, легітимність , способи існування влади.
- •3. Поняття «політичне лідерство».
- •2.Політична позиція та її типи. Політична поведінка. Людина як суб’єкт і об’єкт політики.
- •1.Роль політики у житті суч. Суспільства
- •2. Типологія політичних систем.
- •3. Умови формування і класифікація політичного лідерства. Лідерство за Вебером.
- •1. . Зміст, особливості й завдання української політології
- •3.Конфлікти у суспільстві, типологія. Шляхи і способи регулювання.?
- •Білет №5
- •1. Зародження політичної думки у країнах Стародавнього світу( Єгипет, Індія.Китай).
- •2. Політична діяльність та її основні форми.
- •3. Політичні кризи, їх типи.
- •1.Політична думка часів середньовіччя.
- •2.Суть та основні напрямки соціальної політики.
- •1.Політика епохи Відродження. Н. Макіавеллі
- •2.Типологія, структура і принцип розподілу влади. Особливості владних відносин в Україні
- •3.Порівняйте структуру цінностей класичного консерватизму і неоконсерватизму. Політичні партії правої та правоцентристської орієнтації в Україні.
- •1.Політичні концепції нового часу.
- •2.Політична спрямованість змі
- •3.Конституція України про політичні права громадян
- •1.Виникнення і еволюція соціально - політичних ідей критично - утопічного соціалізму.
- •1) Хуі-хіх ст. – етап раннього капіталізму, який характеризується первісним накопиченням капіталу і високим рівнем експлуатації робітничого класу;
- •3 Особливості англійського утопічного соціалізму-маржиналізму
- •2.Основні теорії походження держави.
- •3.Типи політичних культур (за г. Алмондом та с. Вербою). Політична культура в сучасній Україні: традиції та інновації.
- •1.Етапи та зміст досліджень західних політологів початку 20 ст. ( Вебер, Міхельс, Парето).
- •2.Політичні інститути, їх роль і місце в політичній системі. Особливості політичної системи України
- •3.Політична культура особи, суспільної групи, народу. Особливості національних політичних культур.
- •1.Формування політичної думки Росії першої половини 20 ст.
- •2. Політична система суспільства: суть, структура, функції.
- •3.Глобальні проблеми сучасного світу та шляхи їх вирішення.
- •1. Політична думка Київської Русі та козацько –гетьманської доби.
- •2. Форми державного правління
- •3.Світові політичні доктрини: лібералізм та неолібералізм.
- •1. Конституція п. Орлика як втілення української державницької ідеї.
- •2. Політична еліта,та її основні,функції і роль у суспільстві.
- •3. Громадсько-політичні організації та рухи
- •1. Політична думка України у 19 столітті. Зародження українського лібералізму. Основні ідеї Кирило-Мефодіївського братства.
- •2. Держава як основний елемент політичної системи. Ознаки, структура та функції.
- •3. Конституційні обов'язки громадян України
- •1.Українське національне відродження та розвиток української думки 19 на поч. 20 ст. Костомаров, Драгоманов.
- •2. Державний апарат управління і бюрократія. М. Вебер про бюрократію.
- •3.Конфлікти у суспільстві їх типологія і шляхи розв’язання.
- •2.Типологія і класифікація політичних партій. Основні партійні системи і їх роль у функціонуванні політичної влади
- •3.Україна – як суверенна європейська держава в системі міжнародного співробітництва
- •1.Липинський і Міхновський
- •2.Політична еліта і демократія. Проблеми формування політичної еліти в України
- •3.Форми державного устрою. Конституція України про державний устрій
- •2.Політичні режими як форма держави та спосіб функціонування політичної системи.
- •3.Світові політико – ідеологічні доктрини: фашизм, неофашизм, тероризм і екстремізм: ідейні джерела, соціальна база.
- •2. Правова держава і громадянське суспільство: зміст і принципи життєдіяльності.
- •3.Політичний маркетинг.
- •1. Сутність та ознаки демократії.
- •1. Демократія має державний характер:
- •2. Демократія має політичний характер:
- •2.Політична свідомість: поняття, структура, функції. Ментальність.
- •3.Зовнішня політика держави: цілі, принципи , засоби. Зовнішня політика України
- •1. Пряма та Представницька демократія. Поняття парламенту. Опозиція її місце та роль .
- •2.Етапи становлення та сучасна партійна система і партійна політика в Україні.
- •3.Світові політико – ідеологічні доктрини: соціалізм та соціал–демократизм, їх місце у політичному житті.
- •1.Виборчі системи та їх роль у функціонуванні демократії.
- •2.Політичні партії, історія виникнення, розвитку і функції.
- •3.Світовий політичний процес: поняття та особливості на початку третього тисячоліття.
- •1.Сутність демократії. Концепції демократії.
- •2.Типологія, основні ознаки і характеристика політичних режимів.
- •3.Конституція України – гарант розвитку громадянського суспільства.
3.Конфлікти у суспільстві, типологія. Шляхи і способи регулювання.?
Конфлікт - це повсюдне явище. Кожне суспільство, кожна соціальна група, соціальна спільність в тому або іншому ступені схильні конфліктам. В науці існує спеціальна галузь соціологічного знання - конфліктологія.
Під конфліктами в суспільстві ми будемо розуміти конфлікти різних сфер суспільного життя (економічної, політичної, соціальної, духовної), в яких відбувається зіткнення інтересів, цінностей, поглядів суб’єктів соціальної взаємодії – націй, держав, класів, партій, союзів.
Економічні конфлікти – це протистояння суб’єктів соціальної взаємодії (націй, держав, класів) на основі протилежних економічних інтересів, які обумовлені положенням і роллю в системі суспільних відносин (приватної власності, влади). Іншими словами, це боротьба різних суспільних сил за вплив в сфері економіки: боротьбу за економічні ресурси, ринки збуту. Основними суб’єктами економічних конфліктів є держави, економічні союзи, великі фінансові об’єднання. Політичний конфлікт – зіткнення суб’єктів політики у їх взаємному прагненні реалізувати свої інтереси і цілі, пов’язані з досягненням чи перерозподілом влади, а також із зміною їх політичного статусу в суспільстві. Іншими словами це боротьба різних суспільних сил за вплив в інститутах державної влади (уряді, парламенті, місцевих і обласних органах управління). Основними суб’єктами політичних конфліктів виступають держави, міжнародні політичні союзи, політичні партії.
Соціальний конфлікт – це особлива форма протистояння громадян з властями, яка зумовлена пригніченням інтересів громадян, а також порушенням їх прав і гарантій в соціальній сфері.
Сутність етнічних конфліктів полягає у тому, що кожний етнос вважає, що захищати свою культуру, самобутність і духовну єдність він зможе тільки з допомогою власної держави. Етнічні конфлікти пов’язані із лозунгом: „Кожному етносу по державі”.
Можна виділити наступні атрибути конфлікту:
1 – сутичка (боротьба, несумісність, розбіжність) — момент протистояння несумісних, суперечливих позицій, інтересів, тенденцій;
2 – наявність полярних начал (ліве і праве, добро і зло), що означає одночасно і взаємопов'язаність, і взаємопротилежність;
3 – наявність суб'єктів як носіїв полярних позицій у сутичці;
4 – активність суб'єктів спрямована на подолання суперечності;
5 – суб'єкти не допомагають одне одному, а стоять на перешкоді або блокують реалізацію інтересів одне одного.
Отже, соціальний конфлікт включає ряд основних складових: учасників (суб'єктів) конфлікту, причини конфлікту, об'єкт і предмет, певну конфліктну ситуацію.
Суб'єктами конфлікту можуть бути окремі індивіди, різні соціальні групи, класи, нації, держави.
Об'єктом конфлікту завжди є дефіцитний ресурс. Це, наприклад, одне директорське крісло, на яке претендують декілька кандидатів.
Предметом конфлікту є об'єктивно існуюча або уявна проблема, яка виступає причиною суперечки між суб'єктами. Власне кажучи, це і є протиріччя, заради вирішення якого і починається боротьба.
Причини конфлікту можуть бути як об'єктивними і суб'єктивними: наявність соціальної нерівності, різноспрямованість ідеологічних засад, соціально-психологічні та морально-етичні причини.
Значимість конфлікту для суспільства найкраще розкривається через функції, які він виконує у суспільстві. Серед основних можна назвати сигнальну, інформаційну, диференціюючу і динамічну функції. Як бачимо, із самої назви, сигнальна функція "сигналізує" про певний стан суспільства. Якщо є конфлікт, значить є певна проблема, яка потребує негайного вирішення.
Існують різноманітні класифікації соціальних конфліктів:
• За формами прояву виділяють соціально-економічні, етнічні, міжнаціональні, політичні, ідеологічні, релігійні, сімейні, військові, юридичні, побутові.
• За принципом доцільності-недоцільності - неминучі, необхідні, вимушені, функціонально невимушені.
• За принципом динаміки — стихійні, заплановані, спровоковані, ініціативні, короткочасні, тривалі, затяжні, керовані, некеровані,ті, що спонтанно припиняються; припиняються під дією засобів, віднайдених протиборствуючими сторонами; вирішуються за втручання зовнішніх сил.
• За складом конфліктуючих сторін — внутріособистісні, міжособистісні та групові, міжгрупові, конфлікти в організаціях.
• За гостротою вияву — мирні і збройні, явні і скриті.
• За особливостями протікання — прості (бойкот, саботаж, переслідування, вербальна та фізична агресія) та складні (суспільний протест, бунт, соціальна революція, війна).
При всій різноманітності критеріїв класифікації соціальних конфліктів кожен з них відіграє важливу роль у вивченні причин, значення, наслідків конфліктів для функціонування і розвитку суспільства.
Конфліктологи розглядають такі способи розв'язання конфліктів: компроміс, співробітництво, домінування, пристосування, згода, втеча. При цьому вони пропонують дотримуватись правил безконфліктної поведінки.
Суть їх в наступному:
(прагнути адекватно оцінити власну поведінку у конфліктній ситуації, зрозуміти точку зору опонента,уникати звинувачень на адресу опонента, контролювати свої емоції та закликати протилежну сторону діяти аналогічно).
Можна запропонувати дещо іншу стадійність управління конфліктним процесом. Першою дією з управління конфліктом слід вважати його інституціоналізацію - встановлення чіткої процедури врегулювання цього конфлікту. Первісний конфліктний аналіз має отримати подальший розвиток у рішеннях державних органів і в нормативних актах. У такий спосіб ліквідується розрив між владними структурами й наукою. В даному разі мова повинна йти про конфліктний моніторинг, тобто про інфраструктуру дослідницьких центрів, лабораторій, громадських служб, процедур відстеження й нейтралізації вибухонебезпечних ситуацій.
Наступний етап - легітимізація конфлікту: він має показати, наскільки добрі чи погані норми та правила, що виступають у формі законів, указів, протоколів, меморандумів.
Подальший етап управління конфліктом - структурування конфліктуючих груп.
Завершальний етап управління конфліктом - редукція, тобто послідовне ослаблення конфлікту завдяки переведенню його на інший рівень. Як базовий інструмент для реалізації даної процедури використовується шкала, що охоплює можливі рівні напруженості конфліктів. Застосовуються такі варіанти: "друг - союзник - партнер - співробітник - суперник - противник" і т. д.
* Феміні́зм являє собою набір рухів та ідеологій, спрямованих на визначення, створення і захист рівних політичніх, економічних і соціальних прав жінок. Це включає в себе прагнення до встановлення рівних можливостей для жінок у сфері освіти та зайнятості. Феміністка обо фемініст це людіна, как є адвокатом або прихильником прав і рівності жінок.
* Ане́ксія (лат. annexio — приєднання) — це насильницьке захоплення державою всієї або частини території іншої держави або народу і включення її до свого складу. За міжнародним правом анексія — один з видів агресії і в наш час спричиняє міжнародно-правову відповідальність.
Так, наприклад, Боснія і Герцеговина, що перебувала під окупацією (тобто фактичним контролем) Австро-Угорщини з 1878-го, була анексована нею тільки в 1908 році, а до того вважалася формально територією Османської імперії.
