Психопатологія / 61 Акцентуації хар-ру. Порушення поведінки
.docХарактер може виявлятися більшою або меншою мірою. Це саме стосується також й рис характеру, кожна з яких має різний кількісний ступінь вияву. Надмірний вияв окремих рис характеру та їх поєднань, крайні варіанти норми в психології називають акцептуаціями характеру.
У людей, акцентуації яких відхиляються від середньої норми, іноді можуть виникати деякі проблеми і труднощі, а при певних обставинах - однотипні конфлікти і нервові зриви. Для запобігання неправильних вчинків, перевантажень та ускладнень на роботі, у навчанні і в побуті кожній людині належить знати слабкі місця свого характеру.
Німецький вчений К. Леонгард виділив 12 типів акцентуацій характеру. Його класифікація базується на оцінці стилю спілкування людини з оточуючими. Типи акцентуацій характеру поділяються К. Леонгардом на дві групи за принципом акцентуації рис або характеру, або темпераменту. До акцентуації рис характеру К. Леонгард відносить демонстративний, педантичний, застряглий та збудливий типи.
Демонстративний тип. Для осіб цього типу акцентуації є характерними схильність до «витіснення» зі свідомості тих оцінок, які є неприємними для образу «Я»; прагнення за будь-яку ціну завжди бути в центрі уваги; завищена самооцінка, намагання приймати «бажане за дійсне».
Педантичний тип. Цьому типу акцентуації притаманні інертність психічних процесів, схильність «загрузати» в дрібницях, наявність проблеми складності прийняття рішення. В спілкуванні люди цього типу приваблюють рівним настроєм, надійністю в справах, сумлінністю та охайністю.
Застряглий тип. Основна риса цього типу акцентуації -значна стійкість афекту, «злопам'ятність», прагнення і в головному і в дрібницях відстоювати свою точку зору, не враховуючи позицію групи.
Збудливий тип. Для таких осіб є характерною схильність до «вибуху» емоцій, як засобу періодичної розрядки нервової системи.
До акцентуацій рис темпераменту відносяться гіпертимний, дистимічний, тривожний, циклоїдний, екзальтований, екстравертований та інтравертований типи.
Гіпертимний тип. Людям цього типу притаманні високий рівень оптимізму, а також жадоба діяльності при можливій схильності до поверхових висновків.
Дистимічний тип. Для цього типу акцентуації є характерною песимістична спрямованість особистості, фіксація на похмурих сторонах життя.
Тривожний тип. Головна риса - високий рівень тривожності, сильно розвинений «комплекс неповноцінності» - як підтвердження заниженої самооцінки.
Циклотимічний тип. Провідна ознака - схильність до невмотивованих різких змін настрою протягом короткого часового інтервалу: від підвищено-оптимістичного до знижено-песимістичного і навпаки.
Екзальтований тип. Для носіїв цього типу акцентуації є характерним великий діапазон емоційних станів, вони захоплюються чимось радісним і так само легко впадають у відчай.
Емотивний тип. Це чутливі та вразливі люди, що відзначаються глибиною переживань у галузі тонких емоцій.
Екстравертований тип. Люди цього типу відкриті до всякої інформації, готові вислухати і надати допомогу кожному, хто до них звертається, здатні до конформізму. Їм притаманні високий рівень товариськості, балакучості, поступливість, ретельність.
Інтровертований тип. Для таких осіб є характерними низька контактність, замкненість, відірваність від реальності, схильність до філософствування. Вони орієнтовані на свій внутрішній світ, на свою оцінку предмета або події, а не на предмет як такий.
Зазначені типи акцентуацій проявляються не завжди. Оскільки структура характеру є динамічною і змінюється протягом життя людини, акцентуації характеру можуть бути зменшені в процесі виховання, самовиховання або психокорекції. Людині слід знати свої характерологічні особливості й удосконалювати їх у разі необхідності.
Лекція 8. Поведінкові реакції як головні прояви підліткової психіки
Порушення поведінки у дітей часто важко аналізувати, соціально-психологічні причини цих порушень можуть поєднуватися з патологічними. Ковальов В.В. і Лічко А.Є. виділяють такі критерії розрізненням патологічних і нормальних (які є результатом реагування на складну життєву ситуацію) поведінкових реакцій: 1) патологічні – як кліше, стереотипно повторюються; 2) понижується загальна критичність при оцінці своєї поведінки; 3) утруднюється нормальна соціальна адаптація; 4) поширюються за межі тієї групи і ситуації, в яких виникли; 5) з’являються невротичні розлади (коливання настрою, порушення сну, дратівливість тощо). Реакція емансипації – проявляється у прагненні звільнитися з-під опіки рідних, вчителів, наставників тощо. Пов’язана із боротьбою за самостійність, самоствердження. Реакція “нормальної” емансипації виникає у психотравмуючій ситуації, конкретно спрямована проти когось, відносно короткочасна. Типи хобі-реакцій у підлітків: - інтелектуально-естетичні; - тілесно-мануальні; - лідерські; - інформаційно-комунікативні; - накопичувальні; - егоїстичні; - азартні. Типи дитячих поведінкових реакцій у підлітків: - реакція відмови; - реакція опозиції; - реакція імітації; - реакція компенсації; - реакція гіперкомпенсації. Реакція грунтування з ровесниками. Група для підлітка є важливим каналом інформації, новою формою міжособистісних відносин, де підліток пізнає себе та інших, в групі підліток задовільняє ті емоційні контакти, які неможливі у сім’ї. Але, незаперечним є факт, що саме в групі підліток вперше знайомиться з алкоголем, з наркотичними речовинами, скоюються злочини. Найчастіше попадають під негативний вплив конформні, соціально та емоційно незрілі підлітки. З віком підліткова конформність понижується, вплив групи зменшується і подальший життєвий шлях залежить від особистісних якостей підлітка. Реакції, пов’язані з підвищеною увагою до своєї зовнішньості. Порівнюючи себе із відомими кінозірками, спортсменами, моделями, підлітки часто знаходять в себе “недоліки” свого вигляду, що викликає почуття незадоволення, невпевненості. Це інколи призводить до формування дисморфофобії (нав’язливий страх, наприклад, вийти на пляж), дисморфоманії (зверхцінна ідея фізичної вади). Найчастіше ці переживання мають перехідний характер, коли не визначають всієї поведінки підлітка, не перешкоджають нормальній соціальній адаптації. Реакції, пов’язані із статевим дозріванням і появою статевого потягу. Для підлітків характерні сексуальні фантазування, розмірковування на теми сексу, захоплення відповідною літературою, фільмами. Але можуть і мати місце ранні статеві зв’язки, петтинг, проміскуїтет (безладні статеві зв’язки).
Лекція 9. Основні форми та прояви порушень поведінки у підлітків
Девіантана поведінка – відхилення поведінки від загальноприйнятих у суспільстві норм. Види девіантної поведінки у підлітків. Делінквентна поведінка – ланцюг проступків, провин, дрібних правопорушень, які не караються кримінальним кодексом. Підлітки можуть проявляти велику делінквентну активність, непокоїти цим дорослих. Найчастіше причинами є недоліки виховання (неповна сім’я, гіпоопіка,...) або аномалії характеру (психопатії, акцентуації). В 1/3 випадків делінквентність поєднується з втечами з дому і бродяжництвом. Види втеч підлітків: 1) емансипаційні (з метою уникнення контролю і опіки); 2) імпунітивні (внаслідок жорстокого ставлення підлітків); 3) демонстративні (з метою привернути увагу, добитися від батьків якихось переваг); 4) дромоманічні (внаслідок раптового немотивованого виникнення потягу до зміни обстановки, поєднуються з розладами потягів, садомозахістичними діями). Суїцидна поведінка підлітків об’єднує всі прояви суїцидної активності: думки, наміри, погрози, спроби, замахи на життя. Види: 1) демонстративна – розігрування спроб самогубства без справжнього наміру це зробити з метою привернути увагу, розжалобити, уникнути неприємностей, покарати кривдника. Внаслідок необережності все може закінчитися фатально; 2) афективна – суїцидні спроби здійснюються у стані афекту, на фоні пригнічення діяльності свідомості, критичності мислення внаслідок дії сильного або тривалого стресу; 3) істинна – обдуманий, виношуваний намір покінчити життя самогубством. Порушення сексуальної поведінки у підлітків найбільше загрожують акселерованим підліткам (у них швидко виникає статевий потяг), інфантильним (попадають під вплив і стають об’єктом розпусти). На відміну від істинних сексуальних перверзій девіації сексуальної поведінки у підлітковому віці ситуативно зумовлені і є транзиторними (перехідними). В окремих випадках можуть пізніше залишитися як звичка і існувати поряд із нормальним статевим життям. Сексуальні девіації підліткового віку: 1) гіперфемінна поведінка хлопців і гіпермаскулінна поведінка дівчат; 2) транзиторний фетишизм; 3) транзиторний ексгібіціонізм; 4) транзиторний вуаєризм; 5) транзиторна зоофілія; 6) транзиторний гомосексуалізм; 7) фротаж тощо.
хімічною залежністю від психотропних речовин, які змінюють психіку. Алкоголізм – хвороба, яка виникає врезультаті надмірного вживання алкоголю, проявляється патологічною залежністю від нього, супроводжується психічними, неврологічними, соматичними розладами. Пияцтво – це антисуспільна форма поведінки, грунт, на якому розвивається алкоголізм. Найбільш широко воно поширене серед неповнолітніх правопорушників при соціально-педагогічній занедбаності і тоді вже в юнацькому віці може сформуватися алкоголізм. Як правило, підліткам притаманна групова психічна залежність від алкоголю, коли бажання випити виникає у певній компанії, індивідуальна трапляється рідко, оскільки є ранньою ознакою алкоголізму. До біологічних факторів формування алкоголізму слід віднести народження дитини в сім’ї алкоголіків. Така дитина народжується ослабленою, через недогляд в неї може бути велика кількість черепно-мозкових травм. Залежність від алкоголю формується дуже швидко, швидко втрачають контроль за дозою випитого, дуже агресивні в стані сп’яніння. В зарубіжній літературі виділяють такі типи особистості, які психологічно схильні до алкоголізму: 1) вважають себе бездоганними, поза критикою, перейняли від батьків думку про себе як зверхцінну особу; 2) агресивні, асоціальні, збудливі, жорстокі; 3) непристосовані, безпомічні, результат виховання зверхтурботливих батьків. Соціальними факторами формування алкоголізму є, наприклад, житейські традиції народу, низький рівень освіти, звичаї найближчого оточення, відсутність профілактичних заходів у сім’ї, школі тощо. Стадії залежності від речовин, які змінюють психіку людини: 1) паління тютюну; 2) зловживання алкоголем; 3) паління препаратів індійської коноплі (гашиш, маріхуана); 4) вживання власне наркотичних препаратів, заборонених для немедичних цілей. Зав’ялов О.К. виділяє такі мотиви вживання наркотиків у підлітків: - субмісивні (підкорення тиску групи); - гедоністичні (пережити ейфорію); - атарактичні (нейтралізувати негативні емоційні переживання); - гіперактивація поведінки; - прагнення позбавитися прояву абстиненції; - самопошкодження (передозування). Форми вживання наркотиків у підлітків. 1. Первинний пошуковий полінаркотизм. 2. Первинний мононаркотизм. 3. Перша стадія наркоманії (формується психічна залежність від наркотику). 4. Друга стадія наркоманії (у підлітків зустрічається рідко, формується фізична залежність від наркотику).