Психопатологія / 34 Інфекційні психози, причини, особливості, перебіг

Психотичні зміни на ґрунті перенесених інфекцій, що виникають під впливом різних мікробів і вірусів, спостерігаються не тільки в тих випадках, коли нейроінфекції (менінгіти, енцефаліти) безпосередньо уражають мозок, але розвиваються також і вторинно внаслідок дії ряду дитячих і загальних гострих та хронічних інфекцій (кір, коклюш, скарлатина, грип, ревматизм та ін.). Звичайно, такий поділ є якоюсь мірою штучним, оскільки ряд загальних інфекцій, наприклад, вірусний грип, може супроводжуватись енце­фалітом із стійкими резидуальними змінами з боку мозку. Беззастережний поділ патології, що виникає, з одного боку, при гострих інфекціях, а з другого — хронічних, також має відносне значення. Так, наприк­лад, епідемічний енцефаліт в одному випадку проті­кає гостро з дальшим повним одужанням, у другому випадку — хронічно, загострюючись протягом ряду років, і врешті призводить до стійкого дефекту. Проте відмінність як у клінічній картині, так і в результатах процесу є.

Взаємозв'язок інфекційного хвороботворного фак­тора з організмом і психічним розладом, що розви­вається, дуже складний. Він визначається станом центральної нервової системи в період дії пошко­дження, загальною та імунологічною реактивністю ор­ганізму, гуморальними властивостями ендокринного апарату і вірулентністю інфекції. Всі ці фактори зумовлюють різні варіації клінічної картини динаміки хвороби.

Психічні розлади при інфекційних захворюваннях залежать насамперед від препсихотичного стану хво­рого і особливостей інфекції. На мікроб і мікробну отруту кора головного мозку, як найбільш реактивна частина, відповідає поширенням охоронного гальму­вання і фазовими станами. Дифузність поширення охоронного гальмування може бути виявлена різною мірою: від звичайної в'ялості до глибокого потьма­рення свідомості. Інфекційний делірій (зміна стану свідомості, хар-ся психомоторним збудженням, галюцинаторно-маячним переживанням) проявляється розладом орієнтування в часі і місці, неусвідомленою тривогою і страхом, галюцинаторним переживанням і психосенсорними розладами, коли навколишні пред­мети сприймаються в спотвореному вигляді.

Звичайно гострі інфекційні психози тривають недовго — від кількох днів до кількох тижнів — і за­кінчуються одужанням. У цих випадках мова йде про достатньо виявлену силу нервових процесів і великі реактивні захисні здатності організму, внаслідок чого психотичні процеси протікають бурхливо з різко вияв­леним охоронним гальмуванням кори мозку і вивіль­ненням підкірки.

У випадках інфекційних захворювань, коли мік­робна інтоксикація діє на мозок особливо інтенсивно і позначається уроджене або набуте ослаблення нервових процесів, неспроможне забезпечити значно­го охоронного гальмування і достатньої мобілізації захисних сил організму, психоз набуває затяжного характеру. При цьому відбуваються і дегенеративні зміни. Такі психози тривають кілька місяців, іноді два-три роки і можуть залишати стійкі резидуальні явища — від легких, майже непомітних, до глибокого слабоумства.

У клінічній картині такого інфекційного психозу, як і в зв'язку з тяжким соматичним стражданням, провідним психопатологічним симптомокомплексом є аменція. Вона характеризується розвитком сплута­ності з ілюзіями і галюцинаціями, порушенням синте­зу сприймань і беззв'язністю мислення. Хворий при­вертає до себе увагу розгубленістю, усе здається йо­му чудним, зміненим і незрозумілим. Аментивний стан часто протікає з руховими порушеннями, які, проте, досить одноманітні і звичайно обмежуються постіллю, що не характерно для делірію.

Після всякого тяжкого інфекційного захворюван­ня, навіть без ознак психозу, у дитини залишаються ще на тривалий час явища психічної слабкості: пост-інфекційна астенія, амнестичний синдром, психопатоподібна поведінка. Мова йде про тимчасове ослаблен­ня психічних функцій при астенічному або депре­сивному фоні настрою — швидкій стомлюваності, безпричинній слізливості і ослабленні мислительних процесів. Такі діти надзвичайно уразливі, дратівливі, плачуть через дрібниці, усім незадоволені, увага їх дуже нестійка і виснажлива, вони не можуть читати або вести бесіду, бо дуже стомлюються. Постінфекційна астенія проявляється пригніченням і гальму­ванням психічних функцій.

Явища амнестичного синдрому в постінфекційному стані виявляються головним чином у більш або менш значному ослабленні пам'яті на минулі і поточні по­дії. Створюється враження, що учень втратив усі свої шкільні навички і знання. Протікання, зрозуміло, сприятливе, і, коли мине астенізація, пам'ять протя­гом 2—3 місяців відновлюється. Після тяжких інфек­цій можуть залишатись стійкі резидуальні явища, які клінічно нагадують різні форми психопатій. Дисцип­ліновані і спокійні діти після перенесеного інфекцій­ного психозу стають рухово розгальмованими, упер­тими, грубими і нетактовними, схильними до неаде­кватних реакцій, бурхливих афектів та імпульсив­них дій.

К і Р- При глибокому ураженні центральної нервової системи кіровою інфекцією вже з перших днів спостерігаються порушення з боку психіки. Для раннього дитячого віку характерним є спочатку сон­ливість, потім — дратливість і слізливість. У школя­рів спостерігаються делірій, онероїдний стан і галю­цинації, переважно страхітливого характеру; іноді га­люцинації відображають зміст ігор і навчання. У тяжких випадках внаслідок загальної інтоксикації мозку спостерігається картина менінгізму, зміни сві­домості, аж до коматозного стану з порушенням ди­хання і тонічними судорогами. Після гострого періоду в деяких випадках виявляються резидуальні явища як з неврологічною, так і з психопатологічною симп­томатикою: афатичні розлади, парези, гіперкінези (надмірні мимовільні рухи), па­ралічі, атаксія (розлад координації рухів), судороги, психопатоподібні риси з ім­пульсивністю і затримка розумового розвитку. Ілюст­рацією дефекту психіки внаслідок перенесеного кору може бути така історія хвороби:

Сашкові 10 років. Батьки і два старші брати — здорові. До 7 років розвивався правильно. Ходити й говорити почав своєчас­но. З трьох років відвідував дитячий садок, був слухняним, добре малював, захоплювався ліпленням, знав багато віршів, з 6 років читав дитячі оповідання. У 7 років захворів на кір з «ускладненням на голову». Від госпіталізації в лікувальний заклад батьки дитини відмовилися і виїхали з нею в село «на свіже повітря». Хвороба протікала тяжко: підвищена температура, кашель, нежить, кон'юктивіт, сип у вигляді підвищених великих

плям по всьому тілу. До основної хвороби приєдналися понос і запалення легенів. На 9-й день хвороби виникли часті затем­нення свідомості з тонічними судорогами, що переходили в епі­лептичний статус. З'явився правосторонній геміпарез, який на 18-й день хвороби зник, але виявилась ригідність. Загальні судо­роги припинилися, але свідомість залишалася трохи плутаною. Після хвороби дитина вже виявляла деякі труднощі поведінки, стала неохайною. їжу приймала дуже неохайно, жадібно, голосно кричала, легко роздратовувалась. У 7'/г років хлопець пішов у школу, але незабаром почав категорично відмовлятись її відві­дувати; була перерва. Два роки сидів у першому класі. Надто дратливий, не мирить з дітьми, імпульсивний, брехливий, у стані гніву виявляє судорожні реакції. Виявлена інтелектуальна від­сталість. Не може вивчити ті вірші, які 3—4 роки тому добре знав.

Скарлатина — гостре інфекційне захворюван­ня, що проявляється гарячкою, ангінами і своєрідним сипом з дальшим лущенням. Неускладнена скарлати­на закінчується за 3—4 тижні. При ускладненні хво­роба затягується до 4—5 місяців. При тяжких септич­них формах, ускладнених енцефалітом, спостерігається бурхливе гарячкове маячіння з різким психомотор­ним збудженням і зоровими галюцинаціями. Спосте­рігаються також і гіперкінези хореїчного (ЗНС, мимовільні аритмічні скорочення мускулатури, зникають під час сну) типу і пара­лічі геміплегічного характеру в поєднанні з афазією (втрата або розлад мовлення). Гнійні ускладнення з боку вуха (отити) можуть при­звести до менінгіту і абсцесу мозку, а ускладнення з боку нирок призводять до уремії з дальшими пору­шеннями з боку психіки. Як резидуальні явища, в ряді випадків, спостерігаються епілепсія, паркінсо­нізм і психопатоподібна поведінка.

Коклюш — гострозаразна хвороба дітей від 1 до 10 років, що виявляється приступами спазматично­го кашлю. Вона небезпечна ускладненнями у вигляді запалення легенів, порушення мозкового кровообігу, ураження судин, внутрімозкових крововиливів, тром­бів синусів вен мозкових оболонок і дегенерації клі­тин кори мозку. Вогнищні зміни з боку центральної нервової системи спостерігаються тим частіше, чим молодша дитина. Вони зумовлені переважно пору­шенням мозкового кровообігу. У клінічній картині хвороби з боку центральної нервової системи спосте­рігаються такі феномени: менінгіальні явища, судоро­ги, парези, паралічі, атаксія, порушення свідомості і епілептиформні припадки, що доходять до епілептич­ного статусу і призводять іноді до смертельного результату. У більшості випадків прогноз сприятли­вий, вогнищні явища з боку нервової системи і психіки минають. Але можуть залишатись деякі стійкі дефек­ти — парези, паралічі, зниження інтелекту.

Хорея — дуже поширене захворювання дитячого віку; розглядається як одна з форм ревматичної ін­фекції. Клінічні прояви хвороби починаються поступово і рідко підгостро. Спостерігаються стомлюваність, го­ловний біль, безсоння, зміна характеру — дратли­вість, слізливість, афекти гніву. Потім виникають мо­торні порушення: гримаси, насильні рухи в м'язах обличчя, рук, ніг, тулуба, змінюються хода, письмо, мова. Поступово зовсім розладнується координація ру­хів, що посилюється при хвилюваннях. У міру на­ростання гіперкінезів посилюється психопатологічна картина хвороби: псевдогалюцинації, галюцинації страхітливого характеру і онероїдно-делірійний стан з порушенням орієнтування в навколишньому. Психо-тичні зміни надзвичайно поліморфні: то спад психіч­ної активності з депресивним фоном, то ейфоричний стан із збудженням. Характерними є насильний плач і сміх.

Грип — поширене захворювання, що уражає ді­тей різного віку. Розрізняють сезонний грип, що ви­значається як катаральне запалення верхніх дихаль­них шляхів, і вірусний (епідемічний, збудниками якого є віруси А і Б). Останній характеризується вели­кою заразливістю і дегенеративно-токсичними зміна­ми в центральній нервовій системі. Психічні порушен­ня при вірусному грипі протікають гостро з явищами енцефаліту і взагалі характеризуються поліморфіз­мом: судороги, гемінарези центрального характеру, делірійний, але частіше — аментивний стан, психосенсорні та інші розлади.

Провісниками грипозного психозу в дітей є розлади сну, адинамія, головні болі, тоскність і немотивований страх.

Грипознии психоз у дітей спостерігається як у га­рячковому періоді, так і значно пізніше, іноді через 20 днів після спаду температури. У першому випадку психотичні явища проявляються картиною тяжкого делірію: потьмарення свідомості, дезорієнтування, галюцинаторні переживання, різке збудження, беззв'язна мова, а в другому випадку — виявленою картиною енцефалітичних ускладнень, де протікання набуває затяжного характеру. При цьому нерідко спостеріга­ються стійкі резидуальні явища: вогнищні симптоми випадання, порушення моторики, парези, гіперкінези, а також симптоми ураження кори мозку — зниження інтелекту і психопатизація.

Ревматизм. Роль ревматичної інфекції в па­тології невропсихічної сфери дуже велика. У осіб, що перенесли ревматичний психоз з дальшими резидуальними явищами слабоумства або виявленою церебрастенією з руховими порушеннями, виявляються точкові крововиливи в артеріях м'якої мозкової обо­лонки, корі і речовині мозку з вогнищами некрозу і за­пустіння. Ці дані дали змогу А. С. Чистовичу, Г. Ю. Сухарєвій та іншим авторам розглядати ревма­тичні психози «як окрему форму ревматичної хвороби з мозковою локалізацією процесу».

Клінічні спостереження показують, що в одних ви­падках психічні порушення при ревматичній інфекції незначні, протікають недовго і закінчуються одужан­ням, в інших — психотичний процес проявляється енцефалітичною формою і має затяжне протікання — від 3 місяців до року і в ряді випадків залишає стій­кий дефект. Нерідко психічні розлади розвиваються не на висоті ревматичного захворювання, а в період його поліпшення, через тривалий час після ревматич­ної атаки. Тяжка енцефалітична форма ревматичного психозу має схильність до затяжного протікання, при­чому найчастіше після спаду температури наростають психічні розлади з глибокою депресією, онероїдними станами свідомості і розладом схеми тіла. Депресія особливо виявлена вранці. Вона буває настільки важ­кою, що хворі здійснюють суїцидальні спроби. У більшості випадків результат ревматичних психозів сприятливий. Проте нерідко спостерігаються стійкі зміни з боку невро-психічної сфери.

ГЛАВА 1. ПСИХИЧЕСКИЕ НАРУШЕ­НИЯ ПРИ ИНФЕКЦИОННЫХ И СОМАТИЧЕСКИХ ЗАБОЛЕВАНИЯХ (СИМПТОМАТИЧЕСКИЕ ПСИХОЗЫ)

При любом инфекционном и соматическом заболева­нии в патологический процесс может вовлекаться цент­ральная нервная система. Это проявляется различными симптомами нарушения психической деятельности.

Психические расстройства, возникающие на фоне ос­новного (инфекционного, соматического, эндокринного) за­болевания, называют также симптоматическими психо­зами.

Обязательным компонентом клинической картины большинства инфекционных и соматических заболеваний является астенический синдром, проявляющийся слабос­тью, утомляемостью, раздражительностью, истощаемостью внимания, расстройствами сна. Клиника симптоматичес­ких психозов всегда включает различные реакции лично-

сти на болезнь. Кроме того, развитие соматического забо­левания может провоцировать обострение латентно проте­кающих эндогенных психозов (шизофрении, МДП).

Сам факт наличия тяжелого соматического заболева­ния является, как правило, психотравмирующим для па­циента. Клинические проявления психогенной реакции на болезнь в первую очередь затрагивают эмоциональ­ную сферу. Чаще всего они выражаются снижением и неустойчивостью настроения, тревогой, страхом в связи с предстоящим лечением и пребыванием в стационаре. Иногда могут возникать приступы гнетущей тоски, со­провождающиеся двигательной и интеллектуальной за­торможенностью, замкнутостью.

При заболеваниях, сопровождающихся выраженной ин­токсикацией, в клинической картине симптоматического психоза преобладают расстройства сознания.

Симптоматические психозы в большинстве случаев про­текают остро, реже принимают затяжное течение.

Острые симптоматические психозы развиваются на фоне астенического синдрома. Проявляются симптомами расстройства сознания: нарушением ориентировки, бес­связностью мышления, частичной или полной амнезией. При разных заболеваниях могут возникать различные син­дромы помрачения сознания: онейроидный, аментивный, делирий или сумеречные расстройства. В тяжелых слу­чаях, особенно в ночное время, может развиться острый вербальный галлюциноз. Слуховые галлюцинации, часто комментирующего характера, могут сохраняться от не­скольких дней до месяцев.

После исчезновения психотических проявлений на пер­вый план вновь выходит астеническая симптоматика.

Острые симптоматические психозы характерны для ос­трых инфекционных заболеваний (гриппа, сыпного тифа, пневмонии), послеродовых септических процессов, острого инфаркта миокарда.

Затяжные симптоматические психозы формируются на фоне длительных астенических состояний и сопровожда­ются изменением личности по психопатоподобному типу. Клинические проявления могут быть различны. Часто встречаются психическая гиперестезия или гипестезия, се-нестопатии, псевдогаллюцинации. Нередко появляются синдромы деперсонализации и дереализации, а также деп­рессивный, параноидный, ипохондрический синдромы (или их сочетание). Реже встречаются Корсаковский амнести-ческий синдром, кататонический и апатико-абулический синдромы.

В последствии может развиться психоорганический син­дром, а в ряде случаев — психопатоподобные состояния. Но может -закончиться и полным выздоровлением.

Затяжные симптоматические психозы встречаются при туберкулезе, ревматизме, хроническом бронхите, хроничес­ком колите, хронических заболеваниях печени и почек, он­кологических процессах и эндокринных расстройствах.