Психопатологія / 26 Розлади особистості та емоційної сфери при епілепсії

Хронічні зміни психіки при епілепсії є надзвичай­но типовими. Їх можна звести в такі дві великі групи порушень: 1) зміна особистості у формі епілеп­тичного характеру і 2) зміна мислення у формі епілептичного слабоумства.

Ці зміни є результатом тривалого протікання хво­роби, і в дітей дошкільного віку бувають ще не зовсім виявленими. Але оскільки епілепсія раннього дитячо­го віку призводить до виникнення рис психічного недорозвитку, які тим різкіше виявлені, чим раніше почалася хвороба, то в більшості випадків і діти ви­являють характерні особливості, які властиві стійким епілептичним змінам психіки. А. Й. Плотичер розро­бив клінічний матеріал (понад 1000 дітей, які страж­дали епілепсією) і виділив такі дві крайні форми про­тікання хвороби: 1) група хворих із злоякісним про­тіканням процесу та глибоким ступенем слабоумства і 2) група хворих з доброякісним протіканням проце­су, повною відсутністю слабоумства, яке тільки почи­нається, але з значними характерологічними змінами. Особливістю епілептичного характеру є афективна в'язкість, спалахуваність, імпульсивність, підвищена сила інстинктів і потягів. Епілептикам властива спо­вільненість психічних процесів. При цьому втрачаються їхня пластичність, гнучкість і жвавість. Інертність кіркових процесів зумовлює тугорухомість асоціацій, внаслідок чого епілептик, важкодум у мислительному процесі, застряє в неістотних деталях, виявляючи ма­лу тямучість і недостатню кмітливість. Усвідомлення своєї неповноцінності, при схильності до афективної в'язкості, сприяє розвитку егоцентризму та егоїзму, що призводить до конфліктів з навколишніми. Дріб'язкова скупість, ханжество, вживання зменшу­вальних і пестливих слів, педантизм і акуратність з перебільшеною люб'язністю, турботою про себе і перебільшеною оцінкою себе, з одного боку, зло­бність, жорстокість, агресивні і насильницькі дії, з другого, є особливістю характеру епілептика. Під час шкільних занять епілептик з труднощами пере­ключається на інший вид розумової роботи. Він не любить нових ігор, не виявляє достатньої ініціативи і творчої фантазії, йому важко пристосуватись до но­вих обставин і нового режиму. Тому навіть незначні зміни в установленому порядку життя приводять його до стану обурення і гніву.

Зміна мислення за типом наростання епілептично­го слабоумства порівняно швидко розвивається в тих епілептиків, захворювання яких почалося в ранньому віці і в яких спостерігаються часті судорожні припад­ки з гострими психічними розладами. Деградація пси­хіки при цьому комбінується з явищами недорозвит­ку, бо хвороба, яка почалася в ранньому дитячому віці, маючи додатковий компонент затримки, формує генералізоване слабоумство, що досягає глибокого ступеня. При цьому пам'ять і тямучість слабшають, коло інтересів звужується, наростає інтелектуальна обмеженість, хворий некритично ставиться до себе і навколишніх, втрачає запас слів, забуває власне ім'я. Слід мати на увазі, що ці особливості психіки з розвитком слабоумства властиві не всім епілеп­тикам.

Психические нарушения специфичны для эпилепсии. Больные эмоционально неустойчивы. У них наблюдаются колебания настро­ения (дисфория). Они склонны к аффективным вспышкам, раздра­жительны, неадекватны. В то же время могут быть льстивы, слаща­вы, угодливы, особенно по отношению к тем, кто сильнее их. Эмоциональная неустойчивость больных сочетается со злопамят­ностью, мстительностью, эгоцентризмом. Больные излишне обстоя­тельны и до педантизма аккуратны. Им трудно переходить от од­ного вида занятий к другому и усваивать новое. Наблюдается сниже­ние внимания. Отличительными чертами интеллекта при эпилепсии являются бедность ассоциаций, невозможность быстро выяснить и уловить главное, слабость обобщения в сочетании с избыточной детализацией.

Больным эпилепсией свойственна стереотипность поведения. Им трудно приспособиться к новой обстановке, к другому режиму. Поэтому даже незначительные изменения в установленном порядке жизни могут приводить их в состояние возмущения. Больные дети, например, не выносят, когда кто-то трогает их игрушки, вещи, про­изводит перемещения на столе и т. д. Постепенно у больных начи­нает преобладать отрицательный эмоциональный комплекс. Они ока­зываются по большей части в подавленном, тоскливом состоянии. Появляются разрушительные тенденции, которые могут сделать боль­ных социально опасными. Больным эпилепсией нередко бывает свой­ственна жестокость с чертами садизма, которые могут проявляться в стремлении мучить животных, издеваться над слабыми или мало­летними. Характерны также замкнутость, подозрительность, недовер­чивое отношение к окружающим. При прогрессировании процесса формируется эпилептическое слабоумие, признаками которого яв­ляются инертность и медлительность мышления, эйфоричность, ду­рашливость, суетливость, двигательная расторможенность. Течение эпилепсии, как правило, прогрессирующее: постепенно нарастают частота и длительность припадков. Появляются изменения личности по эпилептоидному типу. Изменения психики наиболее вы­ражены при больших судорожных припадках, височной эпилепсии и психомоторных припадках. Развитие нарушений психики тем отчетли­вее, чем в более раннем возрасте появляются судороги.