Психопатологія / 32 Психози при енцефалітах

Епідемічний енцефаліт. Хвороба власти­ва кожному віку, але найчастіше хворіють діти. Вхід­ними ворітьми для проникнення вірусу є слизова оболонка носа і зіву. Дослідження показали, що в багатьох людей вірус знаходить пристановище в носоглотці, але проникає в мозок лише внаслідок зміни реактивності організму. Носіями вірусу є хворі, а також здорові люди — вірусоносії.

На інфекцію мозок реагує набряком, порушенням кровообігу у вигляді гіперемії, утворенням у дрібних судинах тромбів з дальшим розм'яканням мозкової тканини і різними деструктивними змінами. Таким чином, у процес залучається і кора мозку, чим і ви­значається різноманітність симптоматики. Хвороба має дві стадії — гостру і хронічну.

Після інкубаційного періоду, який триває від 15 днів до 3 місяців і характеризується швидкою стомлюваністю, загальною розбитістю, болями в м'я­зах і головокружінням, починається гостра стадія хвороби. Для останньої найтиповішими явищами є підвищення температури, делірійний стан, подвоєн­ня в очах і косоокість, гіперкінези (надмірні мимовільні рухи) у вигляді атетозних рухів і вегетативні порушення. Яскравою ознакою є розлад сну: хворий спить удень і вночі, засинаючи в будь-якому положенні. Іноді спостерігається стійке безсоння.

Після закінчення першої стадії настає поліпшення з зовнішньою картиною ніби повного одужання або відразу ж починається хронічна стадія, протікання якої більш поліморфне, ніж гострої. Вона може на­стати безпосередньо за гострою або, що буває часті­ше, розвивається через кілька місяців, а іноді й років після перенесення гострого періоду енцефаліту.

Найчастіше у хронічній стадії розвивається карти­на па р к і н с о н і з м у. Цей стан характеризується психічною і моторною адинамією, підвищенням тону­су м'язів, утрудненням активних і пасивних рухів, розладом ходьби з відсутністю содружніх рухів рук. Розлад ходьби проявляється в своєрідному напівзі­гнутому положенні тіла — тулуб і голова нахилені вперед. Міміка і жестикуляція невиразні, обличчя амімічне (амімія — маскоподібне обличчя).

Розлади мови також є дуже характерними: вона монотонна, мало виразна, надто повільна, іноді при­скорена, але і в цих випадках позбавлена модуляції і емоційної виразності.

Епідемічний енцефаліт у дітей, особливо в ран­ньому віці, при тривалому його протіканні призводить до затримки психічного розвитку, досягаючи іноді рівня глибокого слабоумства. Психічні порушення проявляються головним чином (при формально збере­женому інтелекті) в різкому зниженні активності та ініціативи, в апатії і психічній адинамії. Інтелекту­альна діяльність страждає, таким чином, через край­ню сповільненість психічних процесів. При цьому різ­ко підвищена виснаженість інтелектуальних процесів, знижена або спотворена емоційність. Спостерігаються дві форми резидуальних явищ: гіпердинамічна і адинамічна.

Наслідки епідемічного енцефаліту дуже серйозні і в значному проценті випадків невтішні. Прогноз тим несприятливіший, чим у більш ранньому віці почало­ся захворювання. Адинамічна форма дає значну інвалідизацію з виходом у слабоумство. Незважаючи на стійкість характерологічних змін і порушення емоційно-вольової сфери при гіпердинамічній формі, лікувально-педагогічні заходи дають певне поліпшення, проте навіть після тривалого поліпшення можливі за­гострення. Дані клініки і аналіз складу учнів допо­міжних шкіл свідчать про те, що, поряд з виявленими формами, описаними вище, багато зустрічається ати­пових форм, особливо в останні роки. У ряді випад­ків, коли хвороба перенесена в пізнішому дитячому віці, діти можуть навчатися в масовій школі. За дани­ми М. О. Гуревича, половина дітей, що перенесли епі­демічний енцефаліт, не можуть оволодіти програмою масової школи і повинні продовжувати навчання в допоміжних школах. При цьому відповідне дозуван­ня шкільного навантаження і відпочинку має велике значення для того, щоб запобігти декомпенсації.

Сензорна форма енцефаліту спричи­няється нейротропним вірусом. Гостра стадія, що характеризується підвищенням температури, а також скаргами на біль у животі і суглобах, триває від 5 до15 днів. Вона змінюється хронічним протіканням, де провідною ознакою є різноманітні сензорні розлади. У дітей і підлітків виникають розлади сприймань, го­ловним чином у зоровій сфері, а також порушення просторових зв'язків і «схеми тіла». Спостерігаються також акустичні розлади, викривлення смаку, па­рестезії, іноді елементарні галюцинації з критичним ставленням до них і відсутністю маячного тлумачен­ня. У молодшому шкільному віці спостерігається роз­лад письма і читання. Хоч прогноз в основному і сприятливий, проте тривале протікання, що загост­рюється, дає змогу віднести цю нейроінфекцію до серйозних страждань, що формує навіть після оду­жання своєрідний астенічний стан, який ускладнює дальше навчання