Психопатологія / 53 Особливості неврозів у дітей
.docЛекція 5. Класифікація аномалій психічного розвитку дитини
Невроз (М’ясищев Л.І.) – це хвороба розвитку особистості, коли людина непродуктивно розв’язує суперечності між своїми потребами і значимими сторонами дійсності. Для З.Фрейда невроз – це матеріалізація витіснених у безсвідоме сексуальних і агресивних потягів особистості. Біхевіористи визначають невроз як навичку непристосувальної поведінки, набуту шляхом неправильного научіння. Невроз – це психогенний, нервово-психічний розлад, який виникає в результаті порушень сфери особливо значимих відношень людини. Він характеризується зворотністю патологічних розладів, оскільки прояви неврозу пов’язані з психотравмуючою ситуацією і переживаннями особистості. При неврозі лише окрема сфера відношень особистості стає неадекватною (наприклад, страх відкритого простору), зберігається критичність по відношенню до свого захворювання. Суттєву роль у виникненні неврозу відіграє фактор нервово-психічного перенапруження, він ніби “запускає” захворювання. Але спричинюють загалом це психогенне захворювання біологічні, психологічні, соціальні механізми. Тобто невроз зумовлюється складними взаємовідносинами багатьох передумов, які є результатом всього життя людини, історії формування її особистості. До факторів біологічної природи при неврозі можна віднести, наприклад, наявність у дитини невропатії (нервово-соматичної ослабленості), фактор статі (серед хворих на невроз більша кількість осіб жіночої статі, оскільки вони більш емоційні і схильні до ендокринних змін). Для ілюстрування факторів психологічної природи при неврозі можна навести приклади формування невротичного характеру у дитини. Якщо у характері переважають егоїстичність, несамостійність, навіюваність, інфантильність, то така дитина на шляху до істеричного неврозу. Якщо ж у характері переважають пасивність, нерішучість, замкнутість, страх перед труднощами – це “слабка” дитина, у якої шлях у неврастенію. Соціальними чинниками у формуванні неврозу у дітей є, наприклад, характерологічні “зсуви” у батьків: відсутність відкритості, безпосередньості, проблеми в сфері сексуального життя, дратівливі, неспокійні, також мають різні соматичні хронічні захворювання. Стосунки у сім’ї по типу ізоляції, конфлікту, суперництва.
Патогенез неврозу у дітей Схильність (конституційний фактор) ↓ Особливості розвитку особистості ↓ Психічне травмування (гостра або хронічна психічна травма) ↓ Несприятливі обставини життя ↓ Критичне нарощення напруги ↓ Місце найменшого опору організму (наприклад, рухова сфера – заїкання, емоційна – нав’язливий страх) ↓ Клініка неврозу
Лекція 6. Причини виникнення неврозів у дітей
Невроз, як серйозне захворювання проявляється у формі таких синдромів: 1) астенічний (виснаження нервової системи), який найчастіше зустрічається при неврастенії; 2) обсесивний (феномен нав’язливості); 3) фобічний (страхи, опасіння, тривоги, немотивованого характеру); 4) іпохондричний (неадекватне відношення до свого здоров’я); 5) депресивний (емоційні розлади, пов’язані з конфліктною ситуацією). Існує багато класифікацій видів неврозу. Найбільш поширеною у вітчизняній науці є поділ неврозу на такі види: - неврастенію; - невроз нав’язливих станів; - істеричний невроз; - невроз страху. Дана класифікація грунтується на переважанні певного синдрому і психологічній структурі внутрішнього конфлікту. При неврастенії внутрішній конфлікт виникає, тому що потреби (зазвичай, зі сторони батьків) не відповідають можливостям дитини. Дитина не може ствердитися в якихось важливих для себе сферах. Це конфлікт самоствердження. При неврозі страху внутрішній конфлікт полягає у нездатності захистити себе, зберегти своє “я” від внутрішніх, зовнішніх загроз, при зустрічах з реальною або надуманою небезпекою. Це конфлікт самовизначення. Невроз нав’язливих станів детермінований моральним конфліктом – наявністю несумісних бажань, почуттів у психіці людини, наприклад, між почуттями обов’зку і коханням, між сексуальним потягом і соціальними заборонами тощо. Це конфлікт між емоційними і раціональними компонентами психіки. При істеричному неврозі наявний конфлікт між суб’єктивно завищеними бажаннями і можливостями їх реального задоволення. У порівнянні з іншими областями медичної практики в області неврозів застосування методів психологічного дослідження найбільш актуальне, дозволяє глибоко проаналізувати особливості особистості хворого. Карвасарський Б.Д. пропонує, насамперед, використовувати проективні методики (методика незавершених речень, ТАТ, методика Розенцвейга, MMPI тощо). Питальники менш результативні, оскільки хворі описують не те, що є насправді, а той образ, що є для них позитивним. Отже, задачі психологічного обстеження при неврозі: 1) вивчення системи життєвих стосунків особистості; 2) виявлення психотравмуючих переживань, суті невротичного конфлікту; 3) характеристика пізнавальних психічних процесів.