Психопатологія / 25 продуктивні розлади мислення, їх хар-ка

ПАТОЛОГІЧНА ПРОДУКЦІЯ МИСЛИТЕЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ

(нав'язливі стани, надцінні і маячні ідеї)

Нав'язливі стани являють собою думки, що мимоволі, силоміць вриваються в протікання уяв­лень, порушують це протікання і збуджують неприємні спогади, сумніви, страх, непереборні прагнення і дії з критичним ставленням до них хворого, усвідом­ленням їх непотрібності і безцільності.

Нав'язливість може бути абстрактною, що харак­теризується безплідним мудруванням, і чуттєво-об­разна, що проявляється в насильних спогадах хвороб­ливо-неприємної події минулого, огиді до близького, виконанні безглуздих і аморальних дій і ритуалів, у нав'язливих сумнівах, страхах, потягах та ін. У ді­тей найчастіше спостерігається побоювання почерво­ніти, побоювання чужого погляду. Нічні страхи є однією з поширених патологічних ознак дитячого віку, причини яких часто пов'язуються з психічною травмою дитини і неправильним вихованням. Часто зустрічається боязкість простору — площ, висоти, боязкість натовпу, самотності, гострих предметів, за­мкнутих просторів, інфекції, нав'язливої посмішки та ін.

Нав'язливі стани, незважаючи на їхню різноманіт­ність, тривалість та інтенсивність, самі ще не є озна­кою власне психічного захворювання. Вони найчасті­ше зустрічаються при неврозах і психопатіях, а в невиявленій формі спостерігаються і в практично здо­рових людей. Але еволюція нав'язливих станів дитя­чого віку, особливо страхів, наростаючої невмотивованої і насильної антипатії, ворожості до матері, батька і взагалі до близьких людей, нерідко генералі­зується, набуває маячної настроєності з кристаліза­цією психічного захворювання — хронічної стадії ен­цефаліту, шизофренії та ін.

Нав'язливі стани, безглузді за своїм змістом, лю­дина завжди переживає критично і хворобливо. Але, незважаючи на критичність безглуздої нав'язливості, позбавитись вона її не може, а виконавши нав'язливі дії, відчуває, з одного боку, задоволення, а з другого, каяття. Деякі нав'язливі дії можуть набувати суспільно-небезпечного характеру. Оскільки на таких осіб починають звертати увагу, вони уникають людей, за­микаються в свій власний світ, що в свою чергу ще більше посилює їх хворобливий стан. Отже, нав'язли­вий стан має для самої людини насильницький харак­тер, він виникає проти їх бажання і, безумовно, пе­решкоджає нормальному протіканню мислительних процесів.

Н а д ц і н н і ідеї являють собою домінуючі судження, що незаслужено переважають, над усіма іншими думками. Виникають вони в результаті реаль­них обставин, але потім набувають надмірного емо­ційного забарвлення, починають займати в свідомості людини домінуюче значення і впливають на мислительний процес у цілому. Усі інші думки гальмують­ся або, на впаки, концентруються, посилюють надцінну ідею. Прикладом може бути незначна провина, що виростає в надцінну ідею найтяжчого злочину. Незначна музикальність слуху може стати ідеєю над­звичайної талановитості і т. д. Це вже ознака виявле­ної патології психіки. Якщо нав'язливим станам властива критичність, що супроводиться суб'єктивним обтяжливим почуттям нав'язливості і бажанням звільнитися від нав'язливої дії, то надцінна ідея цим суб'єктивним почуттям не супроводиться. Зміст надцінної ідеї, підпорядковуючи собі почуття і думки, не переживається як насильницьке втручання, суб'єктив­ного бажання звільнитись від цієї ідеї немає, а сама ідея сприймається як природне співзвуччя всіх моти­вів, скерованих на її реалізацію. Від маячіння надцін­на ідея відрізняється тим, що тут немає явно безглуз­дих помилок судження, проте переконати хворого або ослабити надцінну ідею майже не вдається. Вона часто передує маячінню, може зустрічатись і при пси­хічних захворюваннях, як одна з ознак патології мис­лення.

Маячною ідеєю (маячінням) називається помилкове, неправильне судження, що спотворено ві­дображає дійсність, повністю оволодіває свідомістю і не піддається корекції. З точки зору хворого, маяч­на ідея суб'єктивно сприймається як щось достовірне, в якій він не сумнівається, через що вона недоступна виправленню ні за допомогою переконування, ні за допомогою наочних доведень.

Маячна ідея відрізняється від помилкового судження тим, що всяку хибну думку і помилку від­повідним доведенням можна виправити, а маячна ідея, що розвивається на ґрунті хвороби, тим і ха­рактеризується, що не піддається корегуючому впли­ву переконування. Маячні ідеї можуть бути урив­частими, не пов'язаними між собою, і можуть склада­тися в певну систему з об'єднувальною центральною маячною думкою. Відповідно до цього маячіння схе­матично поділяють на систематизоване маячіння тлу­мачення і образно-чуттєве маячіння.

Систематизоване маячіння тлумачен­ня характеризується надзвичайною стійкістю: маячні судження стають системою поглядів, що визначають світогляд особи в цілому. На цих судженнях зосе­реджується все психічне життя хворого, і все навко­лишнє тлумачиться в певному плані упередженості і однобічності, причому перший ступінь пізнання не порушений; спотворюється відбиття внутрішніх зв'яз­ків між явищами реального світу. Одне хворобливе судження пов'язується з іншим, викристалізовуючи маячну систему, яка може проявлятися в таких формах:

Іпохондричне маячіння виявляється в стійкій фіксації і впевненості хворого, що в нього невиліковна хвороба і він має скоро померти. Для доведення він наводить ряд аргументів, що ґрунтуються на відчуттях, клінічних аналізах, хоч вони й негативні, поглядах навколишніх тощо. Особам, що намагаються їх переконувати в помилковості тлума­чення, у тому числі й лікарям, які заперечують наяв­ність хвороби, вони зовсім не вірять.

Маячіння винаходу і відкриття про­являється в тому, що особи, які не мають спеціальної освіти і досвіду, винаходять апарати, двигуни, ліки, відкривають закони руху всесвіту, застосування яких, на їх погляд, сприятиме прогресу і ощасливить люд­ство.

Один хворий, який у 10-річному віці захворів на шизофре­нію і був під нашим наглядом вже 20 років, твердив, що на­пише працю, в якій запропонує радикальний спосіб швидкого лікування всіх психічних хвороб. Другий хворий, юнак, який був під нашим наглядом, винаходив спосіб заморожування Індій­ського океану; третій, підліток, запропонував апарат для роз­витку красномовності. Згадані хворі, які нині працюють і періо­дично лікуються в психіатричних стаціонарах, усі свої сили при­свячують боротьбі за визнання і впровадження своїх винаходів і відкриттів. Вони набули вже чимало «ворогів», які ігнорували їхні відкриття.

Маячіння реформаторства, що зберігає­ться іноді протягом кількох років, полягає в тому, що всі посилки, судження, які спираються на систему суб'єктивних формальних логічних доведень, фіксовані до розробки і впровадження різних реформ, від незначних до світового масштабу, призначених для блага людей.

Хвора, яка перебувала під нашим наглядом, у минулому студентка педагогічного інституту, ось уже протягом кількох років з найдрібнішими деталями доводить потребу відкриття в Токіо «Всесвітньої педагогічної академії дітей хуліганів». Вона ж займається розв'язанням національного питання, реорганізацією структури Міністерства оборони та іншими реформами, що вини­кають на хворобливій основі.

До систематизованого маячіння тлумачення слід віднести маячіння високого походження, сутяжни­цтва, еротичне, ревнощі та ін.

Образно-почуттєве маячіння, яке су­проводиться підвищеною ефективністю і загальною розгубленістю, поряд з порушенням абстрагування, характеризується виявленим розладом чуттєвого пі­знання. Якщо при систематизованому маячінні тлума­чення маячні ідеї зводяться в складну систему дове­день, то образно-почуттєве маячіння не зберігає пев­ної єдності світогляду; воно спирається не на систему доведень, а переважно на образи, фантазію і догадки; звідси — його фрагментність, беззв'язність і безглуз­дість. Найбільш безглузде маячіння зустрічається при тих захворюваннях, які супроводяться слабоум­ством.

Хворий з образно-почуттєвим, наочним маячінням скрізь вбачає натяки на свою адресу. Йому здається, що на вулиці незнайомі люди, зустрічаючись з ним, посміхаються, пильно на нього дивляться, деякі статті в газетах алегорично висвітлюють його вчинки; в електричних лампочках, що освітлюють вулицю, він вбачає сигналізацію уявних ворогів і пов'язує це з небезпекою для свого життя; у близькому він вба­чає ворога, зазнає страху, шукає захисту або сам на­падає. Найчастіше зустрічаються такі клінічні форми згаданого маячіння.

Нігілістичне маячіння містить твер­дження про те, що деякі внутрішні органи перебува­ють у стані гниття, що серце зупинилось, і людина з жахом чекає раптової смерті. Інший твердить, що він — живий труп, що замість легенів — у нього вата, що всі органи загинули і що взагалі немає і його самого, нічого немає, усе зруйноване і загинуло.

Маячіння самообвинувачення прояв­ляється в звинуваченні себе в помилках, аморальних вчинках і різних злочинах.

Учениця VIII класу, що перенесла енцефаліт, твердить, що вона заслуговує загального презирства і смерті, бо в минулому під час розв'язування контрольних задач користувалася конспек­том подруги. Доросла жінка вважає себе нікчемною, обвинувачує себе в тяжкому злочині, якого не вчиняла, який нібито полягає в тому, що 15 років тому вона погано ставилась до своїх дітей.

Маячіння впливу проявляється в тому, що в результаті хвороби, відчуваючи зміни у функціону­ванні організму, і внаслідок порушення пізнання, не маючи можливості дати правильну оцінку цим змі­нам, хворий твердить, що причина змін залежить від сторонньої навмисної дії. Він вважає, що на нього впливають за допомогою гіпнозу, пропускають через нього електричний струм, на віддалі навіюють йому думки та ін.

М а я ч і н н я в т р а т и сприяє ослабленню па­м'яті з наростанням слабоумства. При цьому хворий переконаний, що невідомі злочинці обкрадають його, розоряють, завдаючи його майну шкоди.

Клінічні спостереження над дітьми показують, що страх за своє життя, підвищена помисливість, іпохон­дрична оцінка звичайних відчуттів, що йдуть із внут­рішніх органів, нерідко є провісниками маячіння. У дітей дошкільного віку маячні ідеї зустрічаються рідко, вони уривчасті і елементарні. У школярів маяч­ні ідеї мало чим відрізняються від таких ідей у до­рослих. Вони набувають характеру суджень з ідеями величі, винаходу, самозвинувачення, переслідування та ін. Наявність того або іншого виду маячіння зале­жить від суті психозу, про що мова йтиме при викладі окремої психопатології.