Zbirnyk_NMK_DSID_2014

Експертиза культурно історичнихцінностей

Основні принципи класифікації джерел: об’єктивність, історизм, науковість, зв’язок з дослідницькою та педагогічною практикою.

4.2.Класифікаційні ознаки і критерії класифікації джерел.

«Класифікаційна ознака» як найбільш суттєва, основна риса джерела. Критерії поділу (класифікації) історичних джерел: спосіб

відображення інформації, засіб передачі відомостей, зовнішні та внутрішні характеристики джерела.

Класифікація історичних джерел за способом фіксації інформації: речові, писемні, зображувальні (зображально-графічні), фонічні (І. Ковальченко).

4.3.Основні схеми і моделі класифікації джерел. Поняття

«класифікаційної схеми» (моделі). Основні вимоги до класифікаційної схеми.

Різновиди класифікації джерел: за способом кодування та відтворення інформації; за змістом (соціально-економічні (господарські), політичні, правничі, культурологічні, релігійні та ін.). За походженням (особові, колективні, за фондоутворювачем тощо). За хронологічно-географічною ознакою (історичні епохи (періоди), регіони (країни). За формою (будівлі, літописи, картини, кінофільми тощо).

Групування джерел за рівнем їх наближеності до подій і фактів, котрі вони відображають. Історичні залишки (рештки) та історичні традиції (оповідні, наративні джерела).

Типи історичних джерел. Поняття. Сучасна типологізація історичних джерел за способом кодування та отримання інформації. Речові джерела. Словесні (вербальні) джерела. Зображальні джерела. Звукові (аудіальні джерела). Поведінкові джерела. Конвенціональні джерела.

Родові (видові) ознаки класифікації джерел. Поняття роду (виду) історичного джерела. Класифікація джерел за видами. Речові джерела (залишки людей; знаряддя праці; начиння; прикраси; зброя тощо). Писемні джерела (акти, грамоти (угоди), анкети, трактати (повісті), листи). Звукові джерела (грамофонні; магнітні; лазерні; електронні тощо).

Групування джерел за спеціальними ознаками. Поділ документальних джерел на нормативні і виконавчі. Повторюваність інформації та розмежування джерел на одиничні та масові.

41

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ2

4.4.Особливості класифікації писемних джерел. Класифікація письмових джерел за їх походженням (джерела колективного походження; джерела особового походження).

Класифікація письмових джерел за призначенням і місцем у суспільно-політичному, соціально-економічному та культурному житті.

Класифікація за місцем і часом їх створення, авторством, місцем збереження тощо.

Внутрішньовидова класифікація періодичної преси. Внутрішньовидова класифікація творів політичної, наукової та художньої літератури, мемуаристики.

4.5.Класифікація письмових джерел з історії України.

Документальні; оповідні джерела; періодична преса; джерела особового походження; матеріали конкретно-соціологічних досліджень.

Тема 5. Методика пошуку, опрацювання і використання історичних джерел.

5.1.Методика історичного джерелознавства. Поняття методики історичного джерелознавства.

Методи джерелознавчого дослідження: загальнонаукові (аналітичний, синтетичний, логічний, історичний (ретроспективний), математичний, ілюстративний); історичні (історично-порівняльний, хронологічний, синхроністичний, діахронічний, типологічний); джерелознавчі (критичний, евристичний, метрологічний, археографічний, іконографічний, палеографічний та ін.).

Основні етапи формування наукової методики джерелознавства та критики історичних джерел у вітчизняній історичній науці.

5.2.Основні етапи роботи з історичними джерелами. Дискусійна природа виділення етапів роботи з історичним джерелом та її вирішення у працях М. Варшавчика, А. Ніколаєва та В. Стрельського.

Найважливіші етапи роботи з історичними джерелами (за Б.І. Корольовим): пошук, виявлення та попередній відбір джерел для наступної роботи з ними; класифікація джерел; дослідження джерел, їх аналітична критика; синтетична критика та наукове використання досліджених джерел.

5.3. Методика пошуку та виявлення джерел. Правила пошуку джерел. Пошук опублікованих джерел по темі і його послідовність: ознайомлення з при книжковою бібліографією в ході опрацювання літератури з теми дослідження; робота з каталогами бібліотек; перегляд

42

Експертиза культурно історичнихцінностей

бібліографічних покажчиків; робота в пошукових системах всесвітньої мережі Інтернет.

Пошук неопублікованих джерел в архівних та інших документосховищах. Архівна евристика та її роль для історика. Обов’язкові умови організації пошуку архівних джерел.

5.4.Дослідження джерел. Джерелознавча критика. Правила науково-джерелознавчої критики. Методи джерелознавчої критики (загальнонаукові, міждисциплінарні, загальноісторичні, спеціальні джерелознавчі).

Обов’язкові елементи аналітичної критики джерела: визначення зовнішніх особливостей пам’ятки; доведення її автентичності (справжності); прочитання тексту джерела; встановлення часу, місця, авторства, обставин і мотивів походження; тлумачення тексту; визначення вірогідності джерела, його надійності, наукової значущості.

5.5.Аналітична критика історичних джерел. Аналітична критика джерела як етап джерелознавчого дослідження. Об’єкт і мета аналітичної критики джерела. Синтетична критика історичного джерела (комплексу історичних джерел).

5.6.Методика роботи з масовими джерелами. Поняття «масових джерел». Ознаки та характерні риси масових джерел: ординарність, однорідність, однотипність.

Основні завдання в роботі з масовими джерелами. Спеціальна методика аналізу масових джерел.

Розділ 2. Основні групи історичних джерел Тема 6. Речові та зображальні джерела.

6.1.Загальний огляд речових джерел. Поняття речового джерела.

Його особливості. Основні підходи до групування та класифікації речових джерел.

6.2.Архітектурні пам’ятки. Особливості архітектурних пам’яток як інформаційно-складних речових джерел.

Класифікація пам’яток архітектури: за призначенням (житлові, культові, господарські, оборонні, поховальні споруди); за часом і місцем походження; за технікою створення та матеріалом.

6.3.Предмети озброєння. Особливості предметів озброєння і їх класифікація: холодна зброя (ударна, колюча, ріжуча, рубляча, метальна тощо); вогнепальна зброя (лафетна, ручна, нарізна тощо); захисне спорядження (панцирні, кільчасті, кільчасто-панцирні, дощані тощо).

43

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ2

6.4.Предмети одягу. Географічно-кліматична детермінованість одягу. Функції предметів одягу: захисна, естетична, етнічна, соціальна, статево-вікова.

Основні підходи до класифікації предметів одягу. Класифікації за статтю і віком носіїв, розташуванням на тілі, сезонно-кліматичними ознаками.

Формально-змістові ознаки класифікації одягу: матеріал, техніка виготовлення, призначення, етнічна приналежність.

6.5.Загальна характеристика зображальних джерел. Поняття та особливості зображальних історичних джерел.

Основні підходи та класифікаційні ознаки зображальних джерел. Мистецтвознавча класифікація зображальних джерел: графіка, скульптура, живопис, ужиткове мистецтво тощо. Розмір як формальна ознака класифікації зображальних джерел (монументальні, середні, малі зображальні джерела).

6.6.Книжкова графіка. Запровадження книжкової графіки як джерела історичних досліджень. Особливості. Класифікація книжкової графіки: мініатюра і гравюра.

6.7.Портретні зображення. Поняття портрету та його цінність як історичного джерела. Історичний розвиток портретного жанру: портретна мініатюра, парсуни, портретні зображення на іконах, парадний портрет.

6.8.Жанрові та історичні зображальні джерела. Особливості жанрових та історичних зображальних джерел: час створення твору, індивідуальність автора, специфіка художнього сприйняття світу.

6.9.Кінофотовідеодокументи (аудіовізуальні джерела).

Особливості кіно фото та відео-документів як історичних джерел. Специфіка використання світлин, кіно і відеофільмів як історичних джерел. Джерелознавча критика кінофотовідеодокументів.

6.10.Картографічні джерела. Поняття картографічного джерела. Класифікація картографічних зображень. Особливості географічних і топографічних карт як історичних джерел.

Тема 7. Усні та лінгвістичні джерела.

7.1. Усні джерела. Поняття та особливості усних історичних джерел. Міфологія та фольклор як рівні існування усної традиції передачі інформації. Загальний огляд усних джерел та їх класифікація.

44

Експертиза культурно історичнихцінностей

7.2.Прозові усні джерела. Поняття та класифікація прозових усних джерел. Казки, легенди, перекази, оповідання, замовляння, прислів’я та приказки. Драматичні джерела. Особливості усних прозових джерел.

7.3.Поетичні (віршовані) усні джерела. Поняття та класифікація поетичних віршованих джерел. Народне віршування. Пісенні джерела (календарно-обрядові, родинно-обрядові, соціально-побутові, ліричні, сатиричні та жартівливі пісні.

7.4.Усні історичні твори. Поняття та класифікація усних історичних творів. Билини, думи, історичні, політичні й станові (козацькі, рекрутські, чумацькі) пісні, пісні-гімни.

7.5.Лінгвістичні джерела. Поняття лінгвістичного джерела. Загальна характеристика лінгвістичних джерел. Основні групи лінгвістичних джерел – назви та власні імена природних, географічних об’єктів, небесних тіл, рослин, тварин, людей, етносів, держав. Класифікація лінгвістичних джерел за мовною ознакою (іракомовні, грекомовні, тюркомовні, латино мовні, слов’яномовні, україномовні тощо).

Ономастика та її класифікаційний ряд: антропоніми (імена людей); топоніми (географічні назви); гідроніми (назви річок, озер, морів); етноніми (назви народів, племен, етнічних груп); теоніми (імена богів та інших релігійних персонажів); космоніми (назви зірок, планет та інших космічних об’єктів); зо оніми (прізвиська та назви тварин).

7.6.Антропонімічні джерела. Поняття антропонімічного джерела. Історичний характер формування системи імен українського народу. Основні шари української антропоніміки (давньослов’янський; візантійський; давньоруський; скандинавський; західно і південнослов’янський; західноєвропейський. Територіальні особливості системи імен.

Історичний характер виникнення прізвищ. Основи для формування прізвища: родове ім’я; назва землеволодіння чи маєтку; основні заняття; соціальне походження; етнічне походження; особисті якості; прізвисько.

Прізвиська та псевдоніми в системі антропонімів. Їх специфіка та характерні риси.

7.7.Топонімічні джерела. Поняття топонімічного джерела. Класифікація топонімів. Назви водних об’єктів. Пелагоніми (назви морів). Гідроніми (назви водних об’єктів на суші): потамоніми (назви річок); лімноніми (озер); гелоніми (боліт).

45

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ2

Назви суходільних об’єктів. Ороніми (каньйони, плато). Спелеоніми (печери, гроти). Спелеогідроніми (підземні річки).

Ойконіми – назви населених пунктів (хороніми – назви сіл; годоніми

– назви вулиць; агороніми – назви площ; дромоніми – назви шляхів, доріг).

Спеціальні терміни для назв підприємств (ергоніми); профспілок (соціоніки); лісів (дрімоніми); окремих дерев (фітоніми).

Тема 8. Писемні джерела.

8.1.Загальний огляд писемних джерел з історії України. Найдавніші письмові джерела вітчизняної історії. Твори античних авторів. Літописи, хроніки, джерела особового походження, актові документи.

8.2.Літописи. Оригінальність та особливості літописів як історичних джерел. Вітчизняні літописні традиції ХІІ-ХVIII ст. Різновиди літописів: княжі літописи, місцеві літописи, козацьке літописання.

8.3.Актові документи та документи діловодства. Поняття

«актових джерел». Класифікація актових джерел Х-ХХІ ст. Приватноправові і публічно-правові акти.

Діловодна документація ХVII-ХХ ст. Основні історичні етапи діловодства: діловодство Гетьманщини (до др. пол. ХVIIІ ст.); колезьке (др. пол. ХVIIІ ст.); міністерське (з 1802 р.); діловодство доби УНР та Української Держави 1917-1920 рр.; радянське діловодство УСРР (УРСР) 1919-1991 рр.; діловодство України (з 1991 р.).

8.4.Статистичні джерела. Поняття та особливості статистичних джерел. Види статистичних джерел ХVII-ХІХ ст.: матеріали люстрацій; ревізії; компути; генеральні слідства; описи намісництв, губерній, промислова статистика.

Масовий характер статистичних джерел з другої половини ХІХ ст.

8.5.Періодична преса як історичне джерело. Поняття і види періодичної преси. Специфічні риси періодичних видань як історичного джерела: комплексність, синтетичний характер, оперативність подання інформації про події, безпосередність відображення.

8.6.Джерела особового походження. Поняття джерел особового походження. Їх основні види: спогади (мемуари); щоденники; приватне листування; життєписи; автобіографії; особові анкети; подорожні нотатки; записи усних свідчень очевидців тощо.

46

Експертиза культурно історичнихцінностей

8.7. Агіографічна, наукова та художня література. Значення літературних творів як історичних джерел. Поняття та особливості агіографічної літератури. Житія та авторські твори.

Наукова, науково-популярна та навчальна література з історії як історичне джерело. Поняття історіографічних джерел.

Художня література як історичне джерело. Особливості відображення дійсності та використання дослідником.

Список рекомендованої літератури

Загальні праці, підручники та посібники

Антонович В.Б. Курс лекцій з джерелознавства 1880-1881 // Історія України в університетських лекціях. – К., 1995. – Вип. 1.

Архівознавство. Підручник. – К., 1998.

Багалій Д.І. Нарис української історіографії. Т. 1. – Вип. 2. Джерелознавство. – Харків, 1925.

Бескровный Л.Г. Очерки по источниковедению военной истории России. – М.: Изд-во АН СССР, 1957. – 453 с.

Борщевский В.А. Источниковедение истории СССР (1917-1985): Учеб. пособие. – К., 1985.

1983.-36 с.

Булыгин А.И. Предмет и задачи источниковедения: Текст лекций. – М.: Высшая школа, 1983. – 36 с.

Варшавчик М.А. Вопросы логики исторического исследования и исторический источник // Вопросы истории. – 1968. – № 10.

Варшавчик М.А. О структуре источниковедческой критики // Источниковедение отечественной истории: Сб. ст. – М., 1980. – С. 2338.

Варшавчик М.А. Историко-партийное источниковедение: Теория, методология, методика / М.А. Варшавчик. – К., 1984.

Воронов В.І. Джерелознавство історії України: Курс лекцій / В.І. Воронов. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2003. – 336 с.

Довгопол В.М. Джерелознавство історії Української РСР: Навч. посібник / В.М. Довгопол, М.А. Литвиненко, Р.Д. Лях. – К., 1986.

47

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ2

Документальныe памятники: Выявление, учет, испoльзование: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Под ред. С.О. Шмидта. – М.:

Вышая школа, 1988. – 253 с.·

Джерелознавство історії України. Довідник: Навч. посібник. – К., 1998.

Джерелознавство історії Української РСР. – К., 1986. Источниковедение истории СССР XIX – начала XX ст.: Учебник. –

2-е изд. – М., 1981.

Источниковедение истории СССР: Учебник / Под ред. И.Д. Ковальченко. – М.: «Высшая школа», 1973. – 560 с.

Источниковедение: Теория. История. Метод. Источники российской истории: Учебник / И.Н. Данилевский, В.В. Кабанов, О.М. Медушевская, М.Ф. Румянцева. – М.: Российский гос. гуманитарный

первой половины XVII ст.: Учеб. пособие. – Днепропетровск, 19781979. – Ч. 1-4.

Лукашевич О.А. Хрестоматія з теоретичного джерелознавства: Навч. Посібник / О.А. Лукашевич, К.В. Манжула. – Кіровоград, 1998.

Макарчук С. Писемні джерела історії України: Курс лекцій / С. Макарчук. – Львів, 1999.

Никитин С.А. Источниковедение истории СССР. ХIХ в. (до начала

90-х гг.). – М., 1940.

Николаева А.Т. Теория и методика советского источниковения:

післявоєнного періоду: Навч. посібник. – К., 1972.

Санцевич А.В. Джерелознавство з історії УРСР. 1917-1941: Навч. посібник / А.В. Санцевич. – К., 1981.

Стрельский В.И. Источниковедение истории СССР: период империализма (конец ХIХ в. – 1917 г.). – М., 1962.

48

Експертиза культурно історичнихцінностей

Стрельский В.И. Теория и методика источниковедения истории

СССР: Учеб. пособие. – 2-е изд. – К., 1976.

Черноморский М.Н. Источниковедение истории СССР (Советский период). – 2-е изд. – М., 1976.

Додаткова література

Антонова С.И. Статистические источники по истории СССР

периода капитализма: Учеб. пособие. – М., 1968.

Антонова С.И. Материалы законодательства периода капитализма как исторический источник: Учеб. пособие. – М., 1976.

Боряк Г.В. Національна архівна спадщина України та державний реєстр «Археографічна країніка»: Архівні документальні ресурси та науково-інформаційні системи. – К., 1995.

Войцехівська І.Н. Володимир Іконніков. Джерелознавчі студії. – К., 1999.

Войцехівська І.Н. Структура історичного джерелознавства: традиції та сучасні проблеми // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: Міжвідомчий зб. наук. праць. – Вип. 3. – Джерелознавчі дисципліни. –

К., 2001. – С. 255-270.

Воронкова С.В. Проблемы источниковедения истории России периода капитализма. – М., 1985.

Ганжуров Ю.С. Преса України другої половини 50-х – початку 60-х рр. як об’єкт кліометричннх досліджень у сучасному джерелознавстві // Український історичний журнал. – 1991. – № 12. – С. 39-48.

Голубцов В.С. Мемуары как источник по истории советского общества: Учеб. пособие. – М., 1970.

Граніна О.В. Деякі аспекти джерелознавчого аналізу архівно-слідчих справ репресованих у 1920-х – 1950-х рр. у СРСР // Український історичний журнал. – 1997.

Губа П.І. Преса як джерело вивчення історії національнодемократичної революції в Україні (1917-1920 рр.) // Український історичний журнал. – 1999. – № 4.

Данилевич В.Е. Литературные и вещественные источники русской истории. – К., 1914.

Джерела українознавства. – К., 1990.

Документальные памятники: выявление, учет, использование: Учебн. пособие. – М., 1988.

49

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ2

Древнерусская литература в исследованиях: Хрестоматия / Сост.

В.В. Кусков. – М., 1986.

Древняя Русь в свете зарубежных источников: Учеб. пособие / Под ред. Е.А. Мельниковой. – М., 1999.

Жевахов Ф. Историко-партийные мемуары // Коммунист Украины. – 1967. – № 1. – С. 58-63.

Жиромская В.Б. Всесоюзные переписи населения 1926, 1937, 1939 годов. История подготовки и проведения // История СССР. – 1990. –

№ 3. – С. 84-104.

Жучков Б.И., Кондратьев В.А. Письма советских людей периода Великой Отечественной войны как исторический источник // История

СССР. – 1961. – № 4. – С. 103-114.

Зашкільняк Л.О. Вступ до методології історії. – Львів, 1996. Зашкільняк Л.О. Методологія історії від давнини до сучасності. –

Львів, 1999.

Ісаєвич Я.Д. Джерела з історії української культури доби феодалізму

XVI-XVIII ст. – К., 1972.

Илюшенко М.П. История делопроизводства в СССР: Учеб. пособие.

– М., 1974.

Історичні джерела та їх використання. – К., 1964. – Вип. 1. Истoчниковедеиие. Тeoретические и методические проблемы: Сб.

ст. / Рeдкол.: С.О. Шмидт (отв. ред.) и др. – М.: Наука, 1969. – 511 с. Источниковедческая культура студента-историка: Сб. науч.-метод.

тр. / Редкол. Н.В. Еременков (отв. ред.) и др. – Тверь: ТГУ, 1990. – 160 с.

Кабузан В.М. Материалы ревизий как источник по истории населения России ХVІІІ – первой половины ХІХ вв. (1718-1858) //

История СССР. – 1959. – № 5. – С. 128-140.

Калакура Я.С. Українське історичне джерелознавство: традиції і сучасність // Константи. – 1996. – № 2 (5).

Калакура Я.С. Класифікація та ідентифікація джерел з українознавства // Українознавство в системі освіти. – К., 1996.

Калакура Я.С. Особливості джерелознавчої критики архівно-слідчих документів // Архівно-слідчі справи репресованих. – К., 1998.

Колесник І.І. Українська історіографія (XVIII – початок XX ст.): Навч. посібник. – К., 2000.

50