12499 готово

20. Дайте визначення організаційної культури менеджера.

Організаційна культура – система спільних цінностей, що визначає поведінку працівників та відрізняє дану організацію від інших.

В основу організаційної культури покладено такі критерії:

особистісна ініціатива - ступінь відповідальності, свободи та незалежності, яку має людина в організації;

ступінь ризику - готовність співробітника організації піти на ризик;

спрямованість дій – встановлення організацією чітких цілей та очікуваних

результатів;

узгодженість дій – принципи за якими взаємодіють підрозділи та працівни ки

організації;

управлінська підтримка – забезпечення вільної взаємодії, допомоги і підтримки підлеглих з боку управлінських служб;

контроль - перелік правил та інструкцій для контролю за поведінкою співробітників організації;

ідентичність – ступінь ототожнення кожного співробітника з організацією;

система винагород – ступінь обліку виконання робіт, організація системи

заохочень;

конфліктність – готовність працівника відкрито виявляти свою думку та йти на

конфлікт;

моделі взаємодії – ступінь взаємодії в організації, за якої взаємодія виражена у формальній ієрархії та підлеглості.

21. Дайте визначення поняттю «імідж» та його психологічні показники.

Термін “імідж” (англ. іmage – образ, престиж, репутація) – враження, яке організація та її співробітники справляють на людей і яке фіксується в їх свідомості у формі певних емоційно забарвлених стереотипних уявлень (думок, суджень про них).

У психології під іміджем розуміють характер стереотипу, що склався в масовій свідомості і має емоційно забарвлений образ кого-небудь або чого-небудь. Імідж відображає соціальні очікування певної групи. Формування іміджу відбувається стихійно, але частіше воно є результатом роботи фахівців.

Внутрішні (психологічні) чинники іміджу:

мистецтво подобатися людям;

вміння правильно спілкуватися;

наявність необхідних для позитивного іміджу якостей особистості;

вміння розуміти людей та впливати на них тощо.

22. Дайте визначення поняттю «освітня система».

Система освіти - це сукупність навчально-виховних і культурно-освітніх закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти, які згідно з Конституцією та іншими законами України здійснюють освіту і виховання громадян. Функціонування системи освіти забезпечується державою. У статті 53 Конституції України визначено: "Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам".

23. Дайте характеристику управлінського рішення за ступенем колегіальності: одноосібне, колегіальне, колективне.

За способом розробки і прийняття всі управлінські рішення поділяться на:

колегіальні (колективні);

одноосібні.

Розмежування колективних і одноосібних рішень передбачається установчими документами (статут, установчий договір) організації.

Колективні рішення приймаються загальними зборами акціонерів, зборами учасників товариства, президією, правлінням, ревізійною комісією, спостережною радою та іншими вищими та виконавчими органами управління організації.

При будь-якому способі прийняття рішення у виконавчому органі відповідальність як за правильність, так і за його виконання завжди буває персональною, особи яка очолює колективний орган.

Одноосібне рішення питань віднесених до колективних органів управління вважається незаконним і недійсним.

Оперативні рішення приймаються менеджером одноосібно. Тут відіграє велику роль кваліфікація і ділові якості менеджера і спеціалістів апарату управління, стан системи інформації, зовнішні умови і стиль керівництва, строки прийняття рішення і конкретна виробнича ситуація.

24. Дайте характеристику формам контролю: попередній, оперативний, підсумковий.

Попередній контроль. Деякі найважливіші види контролю організації можуть бути замасковані серед інших функцій управління. Наприклад, планування і створення організаційних структур рідко відносять до процедури контролю. Але вони все ж таки дозволяють здійснювати попередній контроль за діяльністю організації. Цей вид контролю називається попереднім тому, що здійснюється до фактичного початку робіт. Основними засобами здійснення попереднього контролю є реалізація певних правил, процедур і ліній поведінки. Якщо писати чіткі посадові інструкції, пояснювати мету підлеглим, то це збільшить вірогідність того, що організаційна структура буде працювати так, як задумано. В організаціях попередній контроль використовується в трьох ключових галузях: щодо людських, матеріальних і фінансових ресурсів.

Оперативний контроль здійснюється за тими елементами фінансово-господарських операцій, які є або незавершеними процесами локальної дії, або завершеними, але теж локальними.

Кінцевий (підсумковий) контроль запроваджується після завершення виконавчої процедури, тобто зворотний зв’язок використовується після того, як робота виконана. Фактично отримані результати порівнюють із встановленими вимогами (нормативами), ухвалюючи на основі цього висновок щодо окремої дії до цілої системи актів, здійснених протягом певного періоду. Його переваги і недоліки є протилежними попередньому (превентивному) контролю. Він не стримує управлінську ініціативу, даючи оцінку діяльності лише після завершення управлінської процедури. Сам по собі він не дуже ефективний, оскільки контрольна операція лише констатує ситуацію, що фактично вже склалася після виконання рішення, тобто з певним запізненням. Проте, незважаючи на те, що виправити практично вже нічого неможливо, кінцевий контроль виконує дві важливі функції: 1) дає інформацію, необхідну для врахування майбутніх ситуацій; 2) сприяє правильній мотивації (наприклад, з оплати праці для матеріального стимулювання працівників).

25. Назвіть етапи прийняття управлінських рішень.

Процес прийняття рішень у міжнародній корпорації складається із взаємопов’язаних етапів:

1.Підготовка рішення.

2.Прийняття рішення.

3.Реалізація рішення.

На етапі підготовки рішення виявляються проблеми або можливості, що потребують прийняття рішення; аналіз необхідної інформації; визначення цілей, що мають бути досягнуті за допомогою рішення. Всі складові даного етапу є взаємопов'язани - ми та взаємозалежними.

На етапі прийняття рішення виявляються обмеження, формуються альтернативи, здійснюється їх аналіз та оцінка, а також вибір одного варіанту рішення.

Етап реалізації рішення складається з виділення ресурсів, необхідних для своєчасного та повного виконання рішення, доведення прийнятого рішення до виконавців, а також з контролю за виконанням. Етап реалізації рішення є дуже важливим, оскільки навіть правильне рішення, що було реалізоване неналежним чином, має невелике практичне значення.

26. Назвіть основні стилі керівництва. Охарактеризуйте авторитарний стиль.

Виокремлюють три основних стилі керівництва: авторитарний, ліберальний та демократичний.

Авторитарний стиль роботи полягає у тому, що менеджер замикає всі зв'язки на собі, а підлеглим надає мінімум інформації. Він суворо контролює дії підлеглих, часто вмішується в їхню роботу, вимагаючи чітко виконувати його вказівки, залишаючи для працівників тільки невелику можливість для прояву самостійності та ініціативи.

Вимагає від підлеглих все, що вважає за потрібним, не рахуючись з тим, що його вимоги нерідко виходять за рамки власне службових відносин і призводять до порушень трудового законодавства.

У спілкуванні з людьми часто невитриманий і навіть грубий. Але він може бути і доброзичливим, коректним, уважно вислуховувати пропозиції підлеглих, проте не враховувати їх при прийнятті остаточного рішення. У цьому випадку сти ль за суттю залишається авторитарним.

В цілому менеджер-автократ скрізь виступає від свого імені, не поважаючи думки

інших.

На практиці авторитарний стиль у такій різкій формі зустрічається рідко, а інколи авторитарні методи і прийоми роботи можуть викликати симпатію і повагу із-за оперативного рішення поставлених завдань.

В уявленні деяких підлеглих часто автократом стає і керівник, який діє за чітким планом і реалізує його всупереч будь-яким обмеженням. У цьому випадку він може бути жорстким, але не жорстоким, безкомпромісним, але справедливим, владним, але не пригнічуючим, рішучим але не самовпевненим.

Звичайно такий менеджер здатний швидко вирішувати проблеми на базі самоорганізації працівників, сміливо і завчасно приймаючи рішення і наполегливо добиватися їх виконання.

У теперішній час автократичний стиль керівництва стає більш несприйнятливим. Бути автократом - це прояв скоріше слабкості, ніж сили. Він часто стає розгубленим і нездатним пристосуватися до зміни обставин і будувати відносини з підлеглими на довірі і повазі людини.

27. Назвіть основні стилі керівництва. Охарактеризуйте демократичний

стиль.

Виокремлюють три основних стилі керівництва: авторитарний, ліберальний та демократичний.

На відміну від авторитарного, демократичний стиль керівництва передбачає широке залучення працівників колективу до розробки та прийняття рішень. Тут краще використовуються колективні форми обговорення, узгодження та контролю. Менеджер частину своїх повноважень делегує підлеглим. Вони одержують достатню ін формацію, щоб мати уявлення про перспективи роботи своєї організації. Демократичний стиль передбачає гнучке поєднання у процесі управління факторів і механізмів формальної і неформальної структур життєдіяльності колективу. Він створює оптимальні умови для ініціативи працівників і задоволеності своєю роботою, передбачає поважне відношення до підлеглих і турботу про їх потреби.

Менеджер демократичного стилю займається тільки найбільш складними і важливими питаннями, надаючи підлеглим вирішувати інші. Він часто радиться з підлеглими, прислуховується до думок колег, не підкреслює своїх переваг і не ображається на критику, не уникає від відповідальності ні за власні рішення, ні за помилки виконавців. І якщо вимагають інтереси справи, він сміливо йде на розрахован ий ризик, а рішення твердо проводить у життя.

Контроль за діяльністю підлеглих здійснює не одноосібно, а з залученням працівників колективу. Прагнення враховувати думку підлеглих і колег пояснюється не відсутністю власної думки або бажання розділити відповідальність за прийняті рішення, а впевненістю про те, що при обговоренні завжди можуть бути знайдені оптимальні рішення.

Менеджер демократичного стилю керівництва вважає своїм обов'язком постійно і широко інформувати підлеглих про стан справ у колективі. Це виховує у них почуття дійсних господарів.

Все вищевказане показує, що менеджер-демократ орієнтується на можливості підлеглих, на їх природне прагнення до самовиразу через реалізацію свого інтелектуального та професійного потенціалу.

Демократичний стиль заохочує творчу активність підлеглих, сприяє створенню атмосфери взаємної довіри та співробітництва, в якій дисципліна трансформується у самодисципліну всіх працівників. Цей стиль не стає на перешкоді здійснення одноосібного керівництва і в ніякому разі не послаблює владу менеджера. Скоріш навпаки, його реальна влада і авторитет зростають, тому що він управляє людьми без натиску і прояву атрибутів адміністративного впливу, спираючись на їх здібності і рахуючись з їх достоїнством.

28. Назвіть основні стилі керівництва. Охарактеризуйте ліберальний стиль.

Виокремлюють три основних стилі керівництва: авторитарний, ліберальний та демократичний.

Ліберальний стиль керівництва іноді називають стилем невтручання або мінімального втручання менеджера у хід виконання завдан ня підлеглими. Менеджер виступає у даному випадку в ролі посередника при здійсненні контактів між працівниками, забезпечує підлеглих інформацією та матеріалами, необхідними для виконання завдання.

Цей стиль характеризується відсутністю ініціативи, постійни м чеканням вказівок керівництва, небажанням приймати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки, коли вони не бажані.

Менеджер-ліберал мало втручається у справи підлеглих і взагалі не проявляє особливої активності у взаємовідносинах з іншими колективами. Він дуже обережний,

тому що невпевнений у своїй компетентності, а звідси й у положенні в системі службової ієрархії.

Як людина, він непослідовний у діях, легко піддається впливу оточуючих, схильний до поступок обставинам і миритись з ними може без будь-яких важливих причин відміняти прийняте раніше рішення.

У взаємовідносинах з підлеглими менеджер-ліберал дуже ввічливий і доброзичливий, відноситься до них поважно, прагне допомогти у вирішенні їх проблем. Він завжди готовий вислуховувати критику та іншу думку, але переважно буває нездібним реалізувати підказані йому важливі думки.

Недостатньо вимогливий до підлеглих. Не бажаючи псувати з ними відносини, часто уникає рішучих заходів, більш умовляє їх виконати ту чи іншу роботу.

Для придбання авторитету він здатний надати підлеглим різні пільги, виплачувати незаслужені премії, дозволяти невиправдані службовими потребами відрядження та ін. Схильний дуже довго відкладати рішення важливих питань, рідко користується своїм правом говорити "ні", легко роздає нездійсненні обіцянки.

Якщо підлеглий не проявляє бажання виконати його вказівку, то він скоріше сам виконає необхідну роботу, ніж змусить до цього недисциплінованого працівника.

Менеджер-ліберал надає перевагу такій організації діяльності, коли всі дії детально розписані за виконавцями і рідко виникає потреба у прийнятті інноваційних рішень і втручання у справи підлеглих.

29. Назвіть основні функції управління. Визначте функцію прогнозування.

Функції управління — сукупність особливих дій та операцій, які виражають психологічну специфіку управлінської діяльності, цілеспрямованого впливу на зв'язки і відносини людей у процесі життєдіяльності організації.

Сьогодні соціологи виділяють чотири основні функції управління: планування, організація виконання, мотивація, контроль.

Прогнозування — це одна з функцій керування, процес вибору цілей під час прийняття управлінських рішень. Планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень. Функції організації, мотивації і контролю орієнтовані на вироблення стратегічних планів. Процес прогнозування забезпечує основу для керування членами організації. Прогнозування — це набір дій і рішень, що ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених для того, щоб допомогти організації досягти своїх цілей. Процес планування є інструментом, що допомагає в прийнятті управлінських рішень.

30. Назвіть основні функції управління. Розкрийте функцію – аналіз.

Функції управління — сукупність особливих дій та операцій, які виражають психологічну специфіку управлінської діяльності, цілеспрямованого впливу на зв'язки і відносини людей у процесі життєдіяльності організації.

Сьогодні соціологи виділяють чотири основні функції управління: планування, організація виконання, мотивація, контроль.

Аналізом називається функція управління, що спрямована на вивчення стану школи і зовнішнього середовища, що її оточує, об'єктивну оцінку результатів педагогічного процесу і вироблення на цій основі регулюючих механізмів подальшого функціонування або переведення системи в русло нового якісного стану.

31. Назвіть основні функції управління. Розкрийте функцію – корегування.

Функції управління — сукупність особливих дій та операцій, які виражають психологічну специфіку управлінської діяльності, цілеспрямованого впливу на зв'язки і відносини людей у процесі життєдіяльності організації.

Сьогодні соціологи виділяють чотири основні функції управління: планування, організація виконання, мотивація, контроль.

Зміст цієї функції полягає у тому, що суб’єкт управління, по-перше, повинен отримувати регулярну інформацію по каналах зворотного зв’язку про діяльність тих, хто виступає об’єктом управління, зокрема, про те, як виконуються його рішення. По-друге, виявляючи неналежне виконання керівниками (індивідами, групами, організаціями) своїх обов’язків, він повинен реагувати на це, а не займати пасивну позицію, бо управління у цьому випадку втрачає свій зміст. Потрібно виробляти і здійснювати необхідні і відповідні конкретним обставинам заходи, здатні забезпечувати реалізацію управлінських дій. Іноді отримана суб’єктом управління інформація може показати, що якісь його дії, вимоги, рішення не реалізуються тому, що в даних конкретних обставинах вони не можуть бути виконані. Це означає, що їх необхідно під коректувати, тобто піддати їх частковим змінам.

32. Назвіть основні функції управління. Розкрийте функцію контролю.

Функції управління — сукупність особливих дій та операцій, які виражають психологічну специфіку управлінської діяльності, цілеспрямованого впливу на зв'язки і відносини людей у процесі життєдіяльності організації.

Сьогодні соціологи виділяють чотири основні функції управління: планування, організація виконання, мотивація, контроль.

Контроль - процес визначення, оцінки та інформації про відхилення дійсних значень від заданих або їх збігу і результати аналізу. Контролювати можна цілі, («мета / мета»), хід виконання плану («мета / буде»), прогнози («буде / буде»), розвиток процесу («буде / є»). Контроль здійснюється особами, прямо або побічно залежать від процесу. Перевірка (ревізія) - контроль особами, незалежними від процесу. Контроль можна також класифікувати: · За належністю до підприємства суб'єкта контролю (внутрішній або зовнішній), · Підстави для обов'язку (добровільне, за статутом, договірної, за законом), · Обсягу контролю (за об'єктом, за рішеннями, за результатами), · Регулярності (регулярний, нерегулярний, спеціальний).

33. Назвіть основні функції управління. Розкрийте функцію прогнозування.

Функції управління — сукупність особливих дій та операцій, які виражають психологічну специфіку управлінської діяльності, цілеспрямованого впливу на зв'язки і відносини людей у процесі життєдіяльності організації.

Сьогодні соціологи виділяють чотири основні функції управління: планування, організація виконання, мотивація, контроль.

Планування і прогнозування завжди орієнтуються на дані минулого, але прагнуть визначити і контролювати прийняття управлінських рішень в перспективі. Надійність прогнозування залежить від точності одержаної й опрацьованої інформації — фактичних показників минулого.

Можливі різновиди прогнозів:

1.Економічні прогнози мають здебільшого загальний характер і слугують для опису стану економіки в цілому.

2.Прогнози розвитку конкуренції характеризують можливу стратегію і практику конкурентів, їхню частку на ринку тощо.

3.Прогнози розвитку технології орієнтують користувача щодо перспектив розвитку технологій.

4.Прогнози стану ринку використовують для аналізу ринку товарів.

5.Соціальне прогнозування досліджує питання, пов'язані зі ставленням людей до тих чи інших суспільних явищ.

34. Назвіть психологічні методи прийняття управлінських рішень.

До теперішнього часу накопичено досить велика кількість методів вироблення управлінських рішень. Так, В.А. Лисичкин виділяв три класи методів:

загальнонаукові (Методи логічного та евристичного характеру: спостереження, експеримент, аналіз, індукція і дедукція, експертні оцінки, колективна генерація ідей); Найбільш цікавими, на наш погляд є метод експертних оцінок, покликаних дати об'єктивну характеристику якісних і кількісних сторін об'єкта прогнозування на основі обробки та аналізу сукупності індивідуальних думок експертів. І колективна генерація ідей, що полягає в мозковому штурмі, які передбачають встановлення взаємозв'язків і взаємозалежностей між непорівнянними, на перший погляд, пропозиції. У нашій країні застосування методу колективної генерації ідей сильно утруднено з причин жорсткого дотримання статусних відносин, особливо по вертикалі «начальник-підлеглий», що виражається в особливій «низовий солідарності». «У цілому, стрижень управлінських відносин у Росії - вертикальний зв'язок між начальником та колективом (так званої кластерної одиницею), і останній,« як правило, наглухо закритий для свого керівника. Для сьогоднішніх робітників «вони» - майстри і начальники ділянок, для майстрів - начальники цехів, для начальників цехів - дирекція підприємства, для членів дирекції - люди з главку ... Коли хто-то стає начальником, він належить вже до іншого, більш високого рівня, він вже не перший серед рівних, а чужий ». Метод аналізу використовує будь-який керівник, незалежно від його розумових і особистісних особливостей, оскільки аналіз дає можливість діагностувати стан соціального об'єкта і екстраполювати.

інтернаучні (Методи, що не володіють всеосяжним характером, але застосовні до широкого кола об'єктів із різних сфер діяльності: статистика, моделювання і т. д.). Немислимо сьогоднішнє виробництво без використання проектів, конструкцій і моделей. Сама діяльність по прийняттю управлінського рішення полягає в побудові декількох типів моделей: інформаційної та конкретизованої, практичної. Математична обробка даних про життя підприємства, на основі якої будується модель управлінського рішення, також досить добре розвинена і повсюдно знаходить застосування.

приватні (методи, специфічні для одного об'єкта або галузі знань). До найбільш часто застосовуваних методів можна віднести методи конкретного виховного впливу на підлеглих, що передбачає інформацію про конкретної особистості, особливості поведінки та способу життя.

35. Назвіть психологічні прийоми поведінки в успішному прийнятті рішень.

Психологічний механізм прийняття рішень — це загальний принцип розвитку. Розглянемо його стосовно психологічної проблеми прийняття рішення на підставі даних психологічних експериментів.

Експериментально визначено п'ять етапів розвитку психологічного забезпечення прийняття рішення.

Перший з них характеризується нездатністю діяти "розумом". Способи дій не усвідомлюються. Процеси і продукти дій злиті. Мета і цілі формуються і досягаються під безпосереднім контролем речей. В основу регуляції дій покладено безпосереднє сприйняття ситуації. Емоції — єдине, що виступає у ролі зворотного зв'язку.

На другому етапі завдання також зважуються лише в зовнішньому вигляді, шляхом маніпулювання речами. Маніпулювання речами відбувається без осмисленого плану, задуму. Співвідношення приватної і загальної цілей недосяжне: вирішення приватного завдання перетворюється в самоціль, загальне завдання "розчиняється", "виштовхується". 35. Дії здебільшого контролюються речами. Оцінка емоційна, хоча зовнішні мовні вказівки уже починають впливати і на вибір мети, і на контроль дії, на регуляцію і оцінку.

На третьому відбувається розчленування продукту і процесу дії — способи дій стають доступними усвідомленню. Вони становлять основу операцій, що формуються. Слово стає не просто сигналом, а знаковим сигналом, не тільки активізує готову команду,

але може нести в собі зародок власної команди — зародок програми дій. Водночас значно розширюється сфера стимуляції — з'являються власне пізнавальні потреби і цілепокладання, хоча функцію контролю дій ще виконують переважно речі, а в самостійній оцінці результатів дій домінують емоції.

На четвертому етапі завдання зважуються також маніпулюванням певних предметів, але згодом, у разі повторного звернення до завдання, знайдений шлях уже може бути основою плану повторних дій, що строго співвідноситься з вимогами цього завдання. Це забезпечується перекладанням деяких утворень внутрішнього плану на зовнішній план. Формуються інтелектуальні операції, якими здійснюються самокоманди. Хід оперування оцінюється.

На п'ятому етапі тенденції, що виявилися, досягають повного розвитку. Здатність до самокоманди сформована. Дії систематичні, побудовані за задумом, строго співвіднесені з завданням.

36. Назвіть та охарактеризуйте причини неефективності контролю.

Проблема неефективності контролю найчастіше виникає при ліберальному та авторитарному стилях управління. В разі, коли працівники відчувають контроль надмірний – якість виконаної роботи підвищується, а ефективність праці стає нижчою. У випадку ліберальних стосунків – працівники дозволяють собі зайве, неефективно виконуючи свої обов’язки. Серед основних причин неефективності контролю виокремлюють наступні:

1.Затянутість контролю.

2.Відсутність чітких цільових установок на реалізацію навчальних, стимулюючих, розвиваючих, виховних функцій контролю.

3.Функціонально збіднений, безсистемний відбір питань і завдань, переважання

завдань на відтворення.

4.Нелогічність прямування питань і завдань, коли відповідь на наступне запитання не розвиває попередній.

5.Надмірність кількості знань і умінь, обраних для контролю, ведуча до поверхні і необ'єктивності отриманої інформації про їх наявність та сформованості.

37. Обгрунтуйе психологічну складову проблеми підвищення ефективності

праці.

Ефективність праці – це її результативність. Вона показує співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Тобто зростання ефективності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без підвищення трудозатрат. У широкому розумінні зростання ефективності праці означає постійне вдосконалення людьми економічної діяльності, постійне знаходження можливості працювати краще, виробляти більше якісних благ при тих самих або і менших затратах праці. Щоб підвищити ефективність праці, необхідно визначити фактори (рушійні сили), які впливають на неї. Ефективність праці складається під впливом багатьох факторів. Пізнання суті й механізму дії кожного з них є необхідною умовою визначення конкретних шляхів підвищення ефективності праці, науково обґрунтованого управління цим процесом. Знання факторів ефективності праці й механізму їх дії дозволяє цілеспрямовано впливати на досягнення необхідних результатів. Дослідження факторів ефективності праці не слід обмежувати кількісними параметрами праці й капіталу та їх технологічним поєднанням. Ефективність праці залежить від працівників. Як суб’єкти трудової діяльності люди розглядаються з точки зору біологічних, психологічних і соціальних властивостей, що впливають на трудовий процес та його результати. Це стать, вік, стан здоров’я, знання, уміння, досвід, винахідливість, свідомість, сумлінність, дисциплінованість, організованість, інтереси, потреби тощо. Ефективність праці залежить також від умов трудової діяльності: соціально-економічних, організаційних, правових,

3. Етап формаліації і управління. Структура організації стабілізується, вводяться правила, визначаються процедури. Опір робиться на ефективність інновацій і стабільність. Розробка і прийняття рішень стають ведучими компонентами організації. Зростає роль вищої керівної ланки організації, процес прийняття рішень стає більш зваженим, консервативним. Ролі уточнені таким чином, що вибуття тих чи інших членів організації не викликає серйозної небезпеки.

4. Етап розробки структури. Організація збільшує випуск своїх продуктів і розширює ринок надання послуг. Керівники виявляють нові можливості розвитку. Організаційна структура стає більш комплексною і відпрацьованою. Механізм прийняття рішень децентралізований.

5. Етап спаду. У результаті конкуренції на ринку, в організації зменшується попит на свою продукцію чи послуги. Керівники шукають шляхи утримання ринків і використання нових можливостей. Збільшується потреба в працівниках, особливо тих, хто має найбільш цінні спеціальності. Кількість конфліктів нерідко збільшується. До керівництва приходять нові люди, які намагаються затримати занепад. Механізм розробки і прийняття рішень централізований.

40. Охарактеризуйте інформаційне забезпечення ДНЗ.

Інформаційне забезпечення - це сукупність форм документів, нормативної бази та реалізованих рішень щодо обсягів, розміщення та форм існування інформації, яка використовується в інформаційній системі.

Інформаційне забезпечення повинно відповідати наступним вимогам:

1.цілісність;

2.вірогідність;

3.контроль;

4.захист від несанкціонованого доступу;

5.гнучкість;

6.стандартизація та уніфікація;

7.адаптивність;

8.мінімізація введення та виведення інформації.

Методичний кабінет забезпечує вихователів підручниками, методичними матеріалами, наочностями, ТЗН, та іншими подібними засобами, що покращують ефективність роботи вихователя.

41. Охарактеризуйте накази з загальних питань.

Текст наказу. На цьому реквізиті слід загострити особливу увагу, оскільки він є найважливішою складовою частиною наказу. Текст наказу найчастіше складається з двох взаємопов’язаних частин – констатуючої (преамбули) і розпорядчої. Констатуюча частина (преамбула) наказу Констатуюча частина наказу в загальному вигляді містить в собі такі елементи: вступ; доведення; висновок. У вступі необхідно зробити коротке введення в

суть питання, що розглядається. Тут слід зазначити причину, що призвела до видання наказу, викласти теорію питання, коротко описати коли і де вивчалося, перевірялося питання. Причини можуть бути такими: серйозні недоліки в роботі; позитивні результати роботи; виконання наказів і розпоряджень законодавчих органів.

42. Охарактеризуйте накази з особового складу.

У комплекс розпорядчої документації з особового складу входить набір різних за призначенням наказів (розпоряджень), призначених для юридичного оформлення укладеного договору громадянина з установою, організацією або фірмою. Всю документацію в цілому по особовому складу можна класифікувати на чотири групи в логічному порядку - по етапах трудового циклу працівника:

- Документація, пов'язана з комплектуванням персоналу організації;