Sociology_student_8_2015

XXI в.: Тезисы международной межвузовской научно-практической студенческой конференции. – СПб., 2000. – С. 175-177.

6.Полтавцева Н.С. Возрастная динамика тревоги у девочек в период полового созревания // Ананьевские чтения-98: Тезисы научно-практической конференции. СПб. – 1998. – С. 201-203.

7.Прихожан A.M. Анализ причин тревожности в общении со сверстниками у подростков: Автореф. дис. .канд. психол. наук. -М., 1977. 18 с.

8.Психологія сучасного підлітка. / Под ред. Д. І. Фельдштейна. – М., 1987. –

246 с.

9.Сафин В.Ф. Устойчивость самооценки и механизм её сохранения // Вопросы психологии, 1975, №3. – С. 62 - 72.

10.Тревога и тревожность / Под ред.В.М. Астапова. – СПб.: Питер, 2008. – 368с.

А. О. Кмецинська

(науковий керівник – доц. Н. І. Бігун)

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ КОМП'ЮТЕРНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ ОСОБИСТОСТІ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ

Стаття присвячена проблемі комп’ютерної залежності в юнацькому віці. У статті розкривається сутність феномену комп’ютерної та інтернетзалежності. Здійснено аналіз психологічних чинників виникнення комп’ютерної та інтернет-залежності в юнаків і дівчат.

Ключові слова: Комп’ютерна залежність, інтернет-залежність, адикції, юнацький вік, психологічні чинники, особистість.

Протягом останніх двадцяти років в Україні спостерігається зростання чисельності людей з комп’ютерною та інтернет-залежністю. Фахівці зазначають, що через високий рівень стресогенності життя, нестабільності політичної, економічної та соціальної ситуації в країні, духовну кризу, деформації життєвих цінностей багато сучасних українців, особливо це стосується юнацтва та молоді, відчувають труднощі соціальної адаптації та розв’язання численних життєвих проблем. Ця ситуація стимулює особистість до пошуку засобів підвищення само ефективності (соціальної, професійної, комунікативної, побутової тощо) або ж до втечі від некомфортної реальності. Однією з форм такої втечі є втеча у віртуальний світ. Однак, людина, яка, відчуваючи ілюзію комфорту та захисту, знаходить вирішення проблем у відході до віртуальної реальності, насправді не вирішує їх, а тільки погіршує ситуацію.

50

Проблему комп’ютерної та інтернет-залежності досліджували такі вчені, як А. Голдберг, А.Є.Войскунський, А Є. Жичкіна, А.Ю. Єгорова, Ц.П. Короленко, К. Янг, Д. Грінфілд, К. Сурратт та інші фахівці. Серед українських фахівців, що в різних аспектах вивчають феномен інтернет-залежної поведінки

– Л.М. Юр'єва, О.С. Чабан, Г.Я. Пілягина, Н.М. Бугайова.

Науковці вказують на те, що людство занурюється у комп'ютери й комп'ютерні мережі, з кожним днем все більше і більше людей стають психологічно залежними від комп'ютерних ігор та комп’ютерів взагалі. Інтернет та комп’ютер часто замінюють сучасній людині реальне життя.

Існують різні погляди та тлумачення комп’ютерної та інтернет-залежності. Термін «Інтернет - залежність» був запропонований в 1996 році І. Голдбергом для опису нездоланного бажання користуватись Інтернетом. Зараз цей термін означає патологічне використання комп’ютера для залучення у соціальні взаємодії.Термін «комп’ютерна залежність» пояснює даний вид залежності як патологічну тягу людини до роботи або проведення часу за комп’ютером. Вона проявляється, як надмірна захопленість роботою в Інтернеті (власнепошукінформації), хвороблива залежність від відеоігор, поглинення у спілкування з друзями по мережі [3].

Такі вчені, як А. Халл и Д. Парсонс наголошують, що надмірне використання Інтернету може зашкодити когнітивній, поведінковій і афективній сфері [5].

До симптоматики комп’ютерної та інтернет-адикції відносять психологічні, соціальні та фізичні її прояви. Найбільш поширеними психологічними і соціальними симптомами комп’ютерної та інтернет-адикції є: відчуття ейфорії, коли людина знаходиться за комп’ютером, і значне пригнічення, відчуття порожнечі, роздратованості та депресії за межами віртуальної реальності; деструктивні форми поведінки; замкненість; поява труднощів з міжособистісної комунікації; нехтування родиною, друзями; неможливість зупинитися і, як наслідок, проблеми з навчанням чи роботою; зниження інтелектуальних здібностей, гнучкості пізнавальних процесів тощо

[4; 5].

Фізичними симптомами комп’ютерної та інтернет-залежності є синдром карпального каналу (тунельне ураження нервових стовбурів руки, пов'язане з тривалим перенапруженням м'язів), сухість в очах, головні болі, болі в спині, нерегулярне харчування, нехтування особистою гігієною, розлади сну та ін.[4; 5].

Особливу групу ризику щодо комп’ютерної та інтернет-залежності становлять діти, підлітки, юнаки і дівчата. Це зумовлено рядом чинників: особистісна та соціальна незрілість, відсутність життєвого досвіду, інфантилізм

51

у вирішенні життєвих питань, труднощі в соціальній адаптації, вразливість, тривожність, низька самооцінка, емоційна напруженість, недостатній рівень стресостійкості і, як наслідок, прагнення до створення особистого світу та втеча від реальності [5].

Нами було проведено дослідження, що мало на меті виявлення зв’язку між особистісними якостями особистості юнацького віку та комп’ютерною залежністю. Дослідження проводилось у три етапи. На першому етапі здійснювалось теоретичне обґрунтування дослідження, розробка його програми та підбір діагностичного інструментарію.

На другому етапі здійснювалося діагностування досліджуваних щодо наявності у них комп’ютерної залежності та виявлення їх особистісних властивостей.

До експерименту було залучено 55 студентів Міжрегіонального вищого професійного училища зв’язку та Інституту соціології, психології та соціальних комунікацій Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, віком від 16 до 19 років. В ході дослідження нами було використано такі діагностичні методики: тест «Інтернет-залежності К.Янг»[6], опитувальник «Сприйняття інтернету» [7], опитувальник «Спосіб скринінгової діагностики комп'ютерної залежності» [5], опитувальник «Методика діагностики схильності до різних залежностей» [2], опитувальник «Мінімульт»[1].

На третьому етапі констатувального експерименту було здійснено обробку та аналіз результатів діагностичного обстеження. Так, більшість респондентів (91%) виявилися звичайними користувачами Інтернету, які контролюють своє перебування в мережі Інтернет. Лише у 9% опитуваних діагностовано першу стадію залежності, а отже перебування в мережі шкодить їх повноцінному функціонуванню у соціумі. Такі показники загалом підтверджуються і результатами обстеження досліджуваних за методикою «Спосіб скринінгової діагностики комп’ютерної залежності»: на стадії захоплення від Інтернету знаходиться більшість опитуваних (73%). Для них характерно збільшення часу проведеного за комп'ютером, втрата відчуття часу, отримання емоційного задоволення від перебування за комп'ютером, перші ознаки соціальної дезадаптації.

За результатами проведеного кореляційного аналізу найбільш вагомими для виникнення даного виду залежності та розвиткуїї складових мають такі особистісні характеристики, як схильність людини до песимістичної особистісної позиції, високий рівень усвідомлення наявних проблем, схильність до роздумів, інертність в прийнятті рішень, виражена глибина переживань, аналітичний стиль мислення, скептицизм, самокритичність, невпевненість у

52

собі та у своїх можливостях, нестійкість самооцінки, мотивація уникання невдач та підкорення лідеру у стресових ситуаціях. Вказані психологічні особливості найбільше впливають на:

•сприйняття Інтернету, як кращого, комфортнішого порівняно з реальним життям;

•сприйняття процесу спілкування у мережі важливішим, ніж у реальному житті, та надання більш високої значущості віртуальним друзям;

•прагнення жити у реальному світі за правилами та нормами віртуального;

•сприйняття респондентом себе, як приналежного до інтернетсубкультури.

До психологічних чинників, що впливають на сприйняття Інтернету, як кращого порівняно із реальним життям, та процесу спілкування в Мережі слід віднести також емоційну лабільність, залежність від впливів соціального середовища (незрілість власних установок), інфантильність, вразливість, занадто велику потребу в увазі, підвищену тривожність, стримування активної самореалізації, фіксацію на контролі агресивних проявів, гіперсоціальнуспрямованість інтересів, орієнтацію особистості на правила та інструкції.

Нами було виявлено, що наявність таких особистісних рис, як стійкість інтересів, завзятість у відстоюванні власної думки, активність позиції особистості, яка посилюється при протидії зовнішніх сил, виваженість поглядів на життя, прагнення опиратися на власний досвід, консервативність мислення, труднощі адаптації до раптових змін життєвої ситуації, прагнення до здобуття престижної ролі у референтній групі – значно знижує ризик розвиткуІнтернетзалежності.

Таким чином, в ході проведеного дослідження нами було виявлено, що чинники комп’ютерної залежності мають не лише соціальну природу, але і психологічну – виникнення даного виду адикцій пов’язане з наявністю у особистості юнацького віку певних особистісних якостей та характеристик. На нашу думку, це дає змогу вчасно виявляти потенціальних адиктів та, як наслідок,вчасно здійснювати профілактичну роботу, не чекаючи, доки людина перейде на останню стадію залежності та потребуватиме психотерапевтичного і корекційного втручання.

Література:

1.Зайцев В.П. Вариантпсихологическоготест аМini-Мult// Психологический журнал. – 1981. – № 3. – С. 118-123

2.Лозовая Г.В. Признаки нефармакологическихзависимостей// Психологические основы педагогической деятельности: Материалы 30-й научнойконференции. – СПб.: ГАФК им. П.Ф. Лесгафта. – СПб., 2003. – 20 с.

53

3.Малкина-Пых И.Г. Психология поведения жертвы. – М.: Эксмо, 2006. – 1008 с.

4.Чудова И.В. Особенности образа "Я" "Жителя Интернета"// Психологический журнал, 2002. – С.113.

5.Юрьева Л.Н, Больбот Т.Ю.Компьютерная зависимость: формирование, диагностика, коррекция и профилактика: Монография. – Днепропетровск: Пороги, 2006. – 196 с.

6.Янг, К. Диагноз – Интернет-зависимость/К. Янг. – СПБ: Мир Интернета, 2008.

–С. 24-29.

7.http://psylist.net/praktikum/00121.htm

А. В. Колодезна

(науковий керівник – проф. В.У.Кузьменко)

УМОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ

Стаття присвячена місцю та ролі психологічного консультування у структурі психологічної практики. Розглядаються та аналізуються умови психологічного консультування у школі, серед учнів старших класів.

Ключові слова: психологічне консультування, ранній юнацький вік, старшокласники, умови консультування, ефективність психологічного консультування.

Актуальністю даної статті є те, щоу нашому житті не існує жодної сфери людської взаємодії, де б ми не стикались з труднощами, проблемами, у особистісних сферах, або між суб’єктами взаємодії, всі ми в різні періоди нашого життя потребуємо професійної психологічної допомоги.

Психологічне консультування являє собою толерантний та короткочасний вид психологічної допомоги по відношенню до різних вікових груп клієнтів. Психологічне консультування - це відносно нова область професійної діяльності психолога, яка порівняно недавно в нашій країні виділилася в якості самостійної сфери діяльності поряд з такими традиційними формами роботи, як наукові дослідження, викладання психології, психологічна корекція і психодіагностика. Проблему структури та ефективності психологічного консультування, досліджували у своїх працях (Ю. Є. Альошина, П.П. Горностай, С.В. Васьківська, Р.С. Немов, О.В. Хухлаева, Л.Б. Шнейдер, І.М. Цимбалюк та інші). Всі дослідники мають різні погляди на проблему застосування психологічного консультування та його ефективність в практичній діяльності. Психологічне консультування – один з найважливіших і

54

найскладніших видів діяльності психолога. Цей феномен не має достатнього наукового фундаменту, встановлених закономірностей, загальновизнаних рецептів. Тут відбувається зустріч двох світів: світу консультанта і світу клієнта. Готовність консультанта до цієї зустрічі не забезпечується лише знаннями, отриманими в університеті.

Популярність і ефективність такого виду професійної діяльності пов’язана, насамперед, з його доступністю, відсутністю будь-яких спеціальних вимог до клієнта, однаковими можливостями для кожного. Разом із тим, психологічне консультування висуває надзвичайно серйозні вимоги до професійного досвіду консультанта, передбачає кропітку, систематичну роботу з підготовки кожної зустрічі. Психологічна допомога як поняття містить у собі великий обсяг різноманітних теорій та практик. На думку Шнейдер Л.Б це поняття відображує в собі деяку реальність, полем діяльності якого виступає сукупність питань, труднощів і проблем, які мають відношення до психічного життя людини. Психологічна допомога є областю та способом діяльності, призначені для сприяння у допомозі людині або суспільству, в рішенні достатньо широкого спектру проблем [6]. Психологічне консультування, направлене на допомогу людям із дуже великим спектром життєвих труднощів, та швидким рішенням проблем. Тобто однією з привілеїв психологічного консультування можна розглядати, швидкість допомоги людям різного віку [2].

Термін "консультування" у практиці надання психологічної допомоги професіоналами також застосовується в декількох випадках. Наприклад, консультування можна розглядати як особливий вид допомоги, як деякий

небажаних ускладнень, в якому особливе значення має діагностика. Консультування відмовляється від концепції хвороби, тобто визнає право людини на велику варіативність поведінкових реакцій і психічних станів як здорових, а не хворобливих проявів. Основною функцією психологаконсультанта є надання клієнту необхідної психологічної інформації, стимулювання його активності роботи над собою. Підготовка консультанта не орієнтована на глибоке освоєння методів психотерапії. П.П Горностай, С.В. Васьківська зазначають, що психологічне консультування – це «первинна психотерапія» або «початковий етап психотерапії» (В. Ю. Міняйло) [3].

Термін «консультація» походить від латинського consultare, що означає радитися, турбуватися. Метою психологічного консультування є турбота про особистість, яка перебуває в безперервному процесі становлення і росту. Консультування допомагає людині адекватно сприймати себе, інших і життєві ситуації, змінювати систему внутрішньоособистісних і міжособистісних

55

взаємин [6]. Школа є тим місцем, де росте, навчається та розвивається особистість на протязі досить тривалого часу. Під час цього в учнів виникають різноманітні зміни, як у фізичному так і в психологічному планах. Психолог допомагає учням мінімізувати втрати, та отримати більш якісні новоутворення на кожному віковому періоді. Психологічна служба у школі покликана створити психолого-педагогічних умови, які забезпечують духовний розвиток кожної особистості що є складовою навчально-виховного процесу, її душевного комфорту, що лежить в основі психологічного здоров’я та гармонійного функціонування в умовах розвитку.

Старшокласники – учні, які знаходяться у стані дорослішання, тобто вони уже не діти, але й не дорослі. Водночас вони спілкуються та знаходяться серед учнів молодшого віку, але в той же час мають зовсім інші інтереси, погляди, життєві плани. Вони потребують допомоги збоку дорослих, педагогів, психологів у вирішенні власних труднощів у різноманітних ситуаціях.Найбільш важливою відмітною ознакою юнацького періоду є фундаментальні зміни у сфері самосвідомості, які мають кардинальне значення для всього подальшого розвитку та становлення старшокласника як особистості [5].

Хухлаева О.В. вважає, що ідеї вибору життєвого шляху, своїх ціннісних орієнтацій, свого ідеалу, свого друга, своєї професії стають основоположними цілями раннього юнацького віку [7]. Меновщиков В.Ю. в своїй книзі «Психологічне консультування», описує ранній юнацький вік, як один із дуже важливих переходів від дитячості до дорослості, так як саме в цей період, будучи старшокласниками вони мають зробити вадливий вибір власного життя, а саме - самовизначитись у професійному плані. Цей вибір, має важливий аспект, для формування зрілої та цілісної особистості, адже це стосується насамперед: внутрішньої позиції дорослої людини, усвідомлення себе в якості члена суспільства, знайти своє місце у житті [4].

Консультування має мати на меті профілактику із елементами корекції різних форм поведінки, які можуть бути актуалізовані на даному віковому періоді: акцентуацій, делінкветна поведінка і т.д. [6]. Консультування старшокласників, зазвичай, здійснюється відповідно до загальноприйнятої схеми консультації:

-Встановлення контакту з клієнтом;

-Запит учня: опис труднощів і бажаних змін в собі, конкретних людях, ситуації;

-Діагностична бесіда: пошук причин труднощів;

-Інтерпретація: словесно висловлена гіпотеза консультанта про можливі причини труднощів старшокласника;

-Реоріентація: спільне вироблення конструктивних способів подолання

56

труднощів [7].

Психологічна консультація та корекція розвитку старшокласників, що застосовується психологом, має, в першу чергу спрямовувати на розширення границь образу світу, збагачення його змістовності, рівня реалістичності. Останнє передбачає усвідомлення оточуючої реальності не лише як місця задоволення та веселого проведення часу, а також наполегливої праці, невдач, втрат, переживання смутку. Цілісний образ світу молоді полягає у відображення протилежних полярних уявлень про життя, як позитивних, та і негативних. По друге, психолог в бесіді зі школярами актуалізує тему здоров’я, потенціалу фізичного та психічно здорової особистості долати перешкоди, досягати мети, розв’язувати конфлікти.

Ефективність психологічного консультування залежить від багатьох умов психолого-педагогічного процесу, які є визначальними у вирішення труднощів з якими стикаються старшокласники. Психологічного консультування як виду психологічної допомоги потребують старшокласники, які стикаються з важливими труднощами в даному віці. Вони стоять на порозі дорослого життя, яке може їх лякати, або навпаки пробуджувати радість від змін у житті. Дуже часто старшокласники «бояться» проявити свою потребу у спілкуванні, пораді, допомозі, так як всі поклали на них високу самостійність та відповідальність за власні вчинки. Тому психологічний процес взаємодії старшокласників, має бути правильно спланований та організований, щоб саме допомогти юнакам, а не злякати їх ще більше. Тут важливу роль відіграють якості психолога консультанта, його компетенція, підхід до роботи, умови створені адміністрацією школи та самим психологом, для консультативної роботи, авторитет психолога у школі.

Література:

1.Альошина Ю. Є. Індивідуальне та сімейне психологічне консультування. – Вид. 2-е.

–М.: Незалежна фірма «Клас», 2000. – 208 с. – (Бібліотека психології та психотерапії).

2.Елизаров А.Н. Введение в психологическое консультирование. Учебное пособие. –

М.: «Ось–89», 2003. – 336 с.

3.Кочюнас Р. Основи психологічного консультування. – М.: «Академічний проект», 1999. – 184 с.

4.Меновщиков В.Ю. Введение в психологическое консультирование. 2-е изд. стереотипное. – М.: Смысл, 2000. – 109 с.

5.Немов Р. С. Психологічне консультування: Учеб. для студ. вузів. – М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2001. – 528 с.

6.Шнейдер Л.Б., Вольнова Г.В., Зыкова М.Н. Психологическое консультирование. –

М,: Ижица, 2002.

7.Хухлаева О.В. Основы психологического консультирования и психологической коррекции. – М., 2006.

57

Є. К. Курбанова

(науковий керівник – доц. І. М. Ревякіна)

ТЕОРЕТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОЯВУАКЦЕНТУАЦІЙ ХАРАКТЕРУ У СТУДЕНТІВ

У статті проаналізовано теоретичні підходи науковців до вивчення психологічних особливостей прояву акцентуацій характеру у студентів. Розглянуто вікові аспекти розвитку юнаків та їх вплив на формування в них певних акцентуйованих рис характеру.

Ключові слова: акцентуації характеру, студентський вік, психологічні особливості, теоретичні підходи, вікові аспекти розвитку юнаків.

Постановка проблеми. Юнацький вік є одним із найважливіших періодів становлення особистості в рамках її самовизначення та становлення як окремої самостійної особистості. Сепарація від сім’ї, визначення з майбутнім напрямком діяльності, криза смисложиттєвих орієнтацій суттєво впливаютьна їх особистісний розвиток. Враховуючи всі вище вказані особливості означеного вікового періоду можнастверджувати, що молода людина, іноді може мати дещо сплутані почуття та емоційні реакції, що безпосередньо позначаються на її світосприйнятті та міжособистісних взаєминах.Період юності також характеризується проявами певних акцентуйованих рис характеру, що впливають на ефективність тапродуктивність їх діяльності та спілкування.

Мета статті: теоретичневивченняпсихологічних особливостей прояву акцентуацій характеру у студентів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз даної проблематики починається з досліджень вікових особливостей розвитку особистості юнацького віку (Е.Еріксон,Г.Крайг, В.Мухіна). Зокрема, Д.Ельконін,аналізуючи вікові особливості розвитку юнаків, ставить акцент на зміні провідного виду діяльності [6]. Л.Божович пов'язує період юнацтва з визначенням ними власного місця в житті, а також з формуванням світогляду та моральної свідомості і самосвідомості [1]. Поряд з цим у психологічній науцідослідженням акцентуацій характеру здебільшого займався А.Лічко. Вчений вважав, що акцентуації характеру - це надмірне посилення окремих рис характеру, при яких спостерігаються не виходячи за межі норми відхилення у психології і поведінці людини, які межують з патологією [4]. Німецький психіатр К. Леонгард виявив, що у 20-50% людей деякі риси характеру на стільки загострені (акцентуйовані), що за певних обставин можуть привести до однотипових конфліктів і нервових вибухів. На думку К. Леонгарда - це

58

перебільшений розвиток окремих рис характеру в шкоду іншим, в результаті чого погіршується взаємодія з оточуючими людьми [3]. Російський вчений С. Семичов вважав, що акцентуації характеру за певних обставин або при зіткненні зі «слабким місцем» даного типу акцентуації може викликати розвиток відповідних рис характеру, що тягне за собою порушення поведінки і відхилення від норм суспільства [5]. Вітчизняний дослідник Н. Левітов, вивчаючи прояви акцентуацій характеру у студентів стверджував, що студенти можуть мати будь-які акцентуації, але при цьому не проявляти жодних відхилень у поведінці і тому не можнавказувати на те, що відхилення в їх поведінці зумовлене тільки акцентуацією характеру, оскільки їх відсутність не є гарантом наявності інших емоційних порушень [2].

Основний матеріал і результати досліджень. Період студентства пов'язаний із формуваннямсвітогляду, професійнимта життєвим самовизначенням. Однак, в цьому віці нерідко проявляються загостреність певних рис характеру. Так, Німецький вчений К. Леонгард виділив 12 типів акцентуацій характеру. Його класифікація базується на оцінці стилю спілкування людини з оточуючими. Типи акцентуацій характеру поділяються К. Леонгардом на дві групи за принципом акцентуації рис або характеру, або темпераменту. До акцентуації рис характеру К. Леонгард відносить демонстративний, педантичний, застряглий та збудливий типи.Вчений вважає, що у студентів зі схильністю до демонстративного типу акцентуації характеру - яскраво виражений егоцентризм (потреба уваги до особистої персони). Такі студенти часто підтримують інтерес до себе неправдивими історіями. Викриття недостовірності можуть бути травматичними. Педантичний тип акцентуації характеру, як вважає вчений, супроводжується інертністю психічних процесів, схильністю «застрягати» надрібницях, складністю прийняття рішень. В спілкуванні такі студенти приваблюють рівним настроєм, надійністю в справах, сумлінністю та охайністю.Основною рисою застрягаючого типу є значна стійкість афекту, «злопам'ятність», прагнення і в головному, і в дрібницях відстоювати свою точку зору, не враховуючи позицію групи. Збудливий типхарактерний для студентів, що схильні до «вибуху» емоцій, як засобу періодичної розрядки нервової системи.К. Леонгард такожстверджує, що студентамз гіпертимним типом акцентуацій характеру притаманні високий рівень оптимізму тажадоба діяльності за умов можливої схильності до поверхневих висновків.Для дистимічного типу, на думку вченого, є характерною песимістична спрямованість особистості, фіксація на похмурих сторонах життя.Головна риса тривожного типу – високий рівень тривожності, «комплекс неповноцінності» – як підтвердження заниженої самооцінки.Провідна ознака циклотимічного типу акцентуацій – схильність до

59