kozlovez_monograf (1)

Глобалізаційні процеси та національна ідентичність: український контекст

238.Балушок В. Г. Сутність етнічного й етнічні ніші (в контексті сучасних міжетнічних стосунків) // Практична філософія. –

2007. – № 3. – С. 153-162.

239.Розумний М. Світове українство перед викликами майбутнього // Стратегічні пріоритети. – 2006. – № 1. – С. 69-78.

240.Див.: Євтух В., Трощинський В., Попок А. Закордонне українство: Навчальний посібник. – К.: ВІК, 2005.

241.Осташ І. Історія Канади може слугувати прикладом того, як треба писати власну історію: Інтервю з Надзвичайним і Повноважним

Послом України в Канаді /Микола Сірук // День. – 2009. –

25 квітня. – С. 30

242.Сапелюк О. Українська спільнота в Аргентині: історикоетнологічний аспект: Монографія. – К, 2008. - ?

243.Розумний М. Світове українство перед викликами майбутнього // Стратегічні пріоритети. – 2006. – № 1. – С. 69-78.

244.Там само.

245.Укpaїнcькa дiаcпора Росії: стан, проблеми, перспективи: Матерiaли науково-пpактичної конференції: Київ, 22 грудня 2003 р. – К.: УВКР, 2004.

246.Национально-нультypная автономія "Украинцы Рoссии" готовит березовую революцию"? http://www.regnum.ru/news/ 439614.html

247.Див.: Коханець Л. Громадянином можеш ти не бути,а росіянином – будь ласка // Голос України. – 2008. – 6 грудня. – С. 6.

248.Там само.

249.Чeтвepта хвиля eмiграції: регіональні особливості / Iнститут досліджень діаспори. – К: Геопринт, 2002.

250.Розумний М. Світове українство перед викликами майбутнього // Стратегічні пріоритети. – 2006. – № 1. – С. 69-78.

251.Ажнюк Б. Національна ідентичність і мова в українській діаспорі // Сучасність. – 1999. – № 3. – С. 128-140

252.Толкачов О. Українці за кордоном потребують нової державної політики щодо себе //День. – 2008. – 22 листопада. – С. 2

253.Видрін Д., Табачник Д. Україна на порозі ХХІ століття: політичний аспект. – К.: Либідь, 1995.

254.Грач Л. Украина – не Европа. – К.: ТОВ "Друкарня "Бизнес полиграф", 2008.

255.Халапсис А. В. Постнеклассическая метафизика истории: Монография. – Днепропетровск: Изд-во "Инновация", 2008.

256.Панарин А. С. Православная цивилизация в глобальном мире. – М.: Алгоритм, 2002.

257.Кралюк П.М. Філософська думка східнослов’янських народів та її зв’язки із західноєвропейською філософію //Україна в контексті євроінтеграції / Матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції. – Наукове видання. – Суми: Вид-во СумДУ,

2005. – С. 83-85.

258.Тойнбі А.Дж. Дослідження історії. У 2-х т. Т. 1 / Пер. з англ. В. Митрофанова. – К.: Основи, 1995.

259.Toynbee A. J. The Ukraine – a Problem of Nationality. The new Europe

Essays in Reconstruction. London, 1915. – Р. 77 – 80.

551

Глобалізаційні процеси та національна ідентичність: український контекст

281.Гальчинський А.С. Помаранчева революція і нова влада. – К.: Либідь, 2005.

282.Пахльовська О. Ave, Europa!: Ст., доп., публіц. (1989-2008). – К.: Унів. вид-во ПУЛЬСАРИ, 2008.

285.Афонін Е. А., Бандурка О. М., Мартинов А. Ю. Велика розтока (глобальні проблеми сучасності: соціально-історичний аналіз). – К.: ПАРАПАН, 2002.

286.Андрійчук О. Україна – Європа: тести на сумісність. – К.: Смолоскип, 2007.

553

Феномен національної ідентичності: виклики глобалізації

ПІСЛЯМОВА.

Людство на зламі тисячоліть вступило у смугу кардинальних змін, в процесі яких перебудовується і, очевидно, буде перебудовуватись усе наше життя.

Проявляється це у всьому: в новітніх технологіях, нових формах життя, способах світобачення і світорозуміння. Глобалізація створює як нові, небачені раніше, можливості для розвитку і процвітання різних народів і країн, так і нові, дуже небезпечні, виклики та загрози.

Одним із викликів глобалізації є протиріччя між новими реаліями та усталеними формами і способами буття людей, протистояння між універсальними цивілізаційними стандартами і цінностями національно-культурної ідентичності. Національна ідентичність епохи глобалізму є предметом вибору, характеризується гнучкістю, нестабільністю і динамічністю, множинністю, незавершеністю і контекстуальністю. Водночас цей "вибір" не цілком вільний, оскільки здійснюється у певному глобалізаційному контексті, де задано не тільки спектр альтернатив, а й набір різноманітних ідентифікаційних практик.

Наслідки глобалізації для національної ідентичності дуже суперечливі. Глобалізація, з одного боку, робить прозорими кордони між народами і державами, ставить під сумнів попередню роль національної держави і пов’язану з нею національну складову ідентичності, а з іншого, – сприяючи зближенню та інтеграції різних соціальних та етнічних спільнот, вона ж і посилює потребу у визначенні своєї культурної і цивілізаційної ідентичності. На цю обставину, зокрема, вказував С. Гантінгтон: "Взаємодія між народами різних цивілізацій посилюється. Це веде до зростання росту цивілізаційної самосвідомості, до поглиблення розуміння відмінностей між цивілізаціями і спільнотами у межах цивілізації" [1, c. 35].

Національна ідентичність ґрунтується на відношенні "ми" – "вони", на визнанні "іншого", і в цьому плані вона особливо співзвучна нинішній ситуації культурного плюралізму і розмаїття. Однак варто зазначити, що в сучасному глобалізованому світі відбувається зміщення, стирання меж, які раніше виокремлювали "своїх" від "чужих". Категорія "ми"

554

Післямова.

набуває ширшого смислу. Характеристики, які раніше здавалися начебто "чужими", стають більш звичними та знайомими. Усвідомлення розмаїття культур, ідентичностей не як небезпеки, а як реальності світу має слугувати "подоланню бар’єрів" в ім’я діалогу цивілізацій. При цьому локальні цивілізації вестимуть між собою саме діалог, а не силою намагатимуться захищатися від експансії насамперед західної цивілізації.

Глобалізація неминуче розмиває національну ідентичність, розчиняє її у глобальних процесах економізації, комунікації, міграції, інформатизації, культурної стандартизації та ціннісної універсалізації. Але водночас саме глобалізація, на думку Р. Робертсона і Х. Хондкера, задає глобальну рамку (матрицю), в якій цивілізації, регіони, національні держави, етнічні спільноти одержують можливість реконструювати свою історію та ідентичність [2, c. 25-40]. Відповіддю на виклик глобалізації є етнічний ренесанс, посилення націоналізму в межах національних спільнот, а також подрібненням останніх на менші, субнаціональні.

Національна ідентичність в сучасному світі розмивається не лише процесами глобалізації, а й потужним тиском постмодерністської культури. Утверджуючи "плюралізм смислів", рівнозначність (а, значить, сумнівність) морально-етичних цінностей, піддаючи остракізму (висміюючи) національні традиції, ставлячи під сумнів християнські та гуманістичні ідеї епохи Просвітництва, нарешті, урочисто проголошуючи кінець проекту "Людина" і кінець самої всесвітньої історії, постмодерн, по суті, вихолощує національну ідентичність, розмиває її зміст, взагалі намагається зняти питання про ідентичність із порядку денного.

Говорячи про кризу національної ідентичності, не можна не згадати тісно пов’язану з нею ерозію національної держави в тому вигляді, в якому вона формувалася, починаючи з ХV ст. і досягла найвищого розвитку наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. З одного боку, в ході інтеграційних процесів держави передають частину своїх функцій наднаціональним органам, а з іншого – ці процеси є лише відображенням зростаючої могутності транснаціональних економічних структур, вплив яких переважає вплив будь-якої окремо взятої державної інституції. Однак, навряд чи правильно прогнозувати повне зникнення національних держав. Швидше слід очікувати, що вони будуть поступово втрачати функції носіїв винятково суверенітету і включаться в ієрархічну вертикаль як середня ланка: на верхньому щаблі – міжнародні організації та наднаціональні органи інтеграційних угрупувань, а на нижньому – органи

555

Післямова.

надзвичайно складною сферою суспільного життя. У пошуках власної національної ідентичності необхідні ідеї, адекватні реаліям тих процесів, що відбуваються у глобалізованому світі, врахування унікальності української спільноти.

На ці "вічні" питання ідентичності не може бути "вічних" відповідей. Дискусія продовжується. І від того, наскільки плідними виявляться її результати, певною мірою буде залежати і майбутнє України.

Література

1.Гантінгтон Семюел П. Протистоянния цивілізацій та зміна світового порядку / Переклад з англійської Наталії Климчук. – Львів: Кальварія, 2006.

2.Robertson R., Knondker H. Discourses of globalization^ Preliminary considerations // International Sociaology. – L., 1999, vol. 13, № 1 – p. 25-40.

3.Чічановський А. А. Тарас Шевченко як символ України, що

націоналізовується // Матеріали наук.-метод. конференції "Т. Г. Шевченко і світова культура". – К.: Грамота, 2004. – С. 37-40.

557