2. Що таке синтетична критика джерел?

Синтетична критика – етап і вид джерелознавчої критики, зміст якої пов'язаний з формуванням комплексі джерел і здобуванням із нього сукупності наукових фактів як основи для достовірних дослідницьких висновків.

Синтетична критика має на меті на основі критичного аналізу сукупності джерел з певної проблеми сформувати такий їх комплекс, який дав би змогу історикові отримати сукупність науково перевірених фактів з досліджуваної проблеми. Отож, синтез джерел, тобто критичне використання усього їх комплексу, вміле зіставлення аналітичних даних – запорука створення високоякісних наукових праць.

3. Назвіть основні різновиди віршованих усних джерел. У чому, на Вашу думку, полягає їх наукова історична цінність?

Поетичний масив українських фольклорних джерел складають пісні, голосіння та пам'ятки билинного і думного епосів. Проміжною ланкою між народною прозою і пісенною творчістю можна вважати народне віршування.

Пісенні джерела. Необхідність глибокого вивчення пам'яток усної української пісенності зумовлюється багатьма важливими причинами Насамперед, це традиційно величезне значення народної пісні у суспільному й естетичному житті українців. Народна пісня глибше і яскравіше, аніж усі інші види фольклору, здатна передавати специфіку художнього мислення своїх творців і носіїв. І в наш час пісня залишається одним із невичерпних джерел історії національної культури, що є невід'ємною частиною історії нашого народу і держави.

Виняткове значення у формуванні всієї української пісенності мають календарно-обрядові пісні (колядки, щедрівки, веснянки, купальські, обжинкові, весільні та ін.), що творилися і побутували у тісному зв'язку з трудовою діяльністю людей, супроводжуючи сонячний річний цикл.

Календарні купальні обряди також супроводжувались спеціальними піснями, тексти яких свідчать, що на окремих територіях України купальські звичаї колись насаджувалися з тою ж наполегливістю, з якою пізніше (після прийняття християнства) викорінювалися

Це стосується і весільної пісенності, яка в основних своїх формах дійшла до нашого часу й зафіксована у численних варіантах та локально-регіональних виявах.

Замикають ряд родинно-обрядових пісень народні голосіння. Незважаючи на те, що в їх творенні брало участь багато людей (в основному жіноцтво), вони зберігають структурну стабільність. Голосіння — жанр епічний, особливо в тій частині, що присвячена возвеличенню добрих справ померлого

Народні голосіння певною мірою сприяли формуванню літературного жанру "плачів", які вперше з'явились у "Повісті временних літ" і збереглися й у пізніші часи. Близькі до голосінь і окремі різновиди українських дум. Безпосередній зв'язок між цими жанрами народної епіки простежується у циклі невольницьких плачів, тобто в одному з найдавніших пластів думо вої традиції.

Загального визнання в усьому світі набули українські ліричні пісні. Умовно їх можна розмежувати на такі тематичні групи: пісні про кохання, про родинне життя, пісні літературного походження.

Своєрідним історичним джерелом є жартівливі та сатиричні пісні. До великого пласта сатиричних і гумористичних пісень тісно примикають коломийки та частівки відповідного змісту, танцювальні приспівки. Загалом пісні-монострофи, найпоширенішими з яких в Україні є коломийки та частівки, відзначаються універсальністю функцій, широтою тематичного діапазону і здатні виражати велику гаму людських почуттів, відбивати найскладніші моменти суспільного життя.