kultura

31.

Києво-Могилянська академія була першим вищим навчальним закладом, що відповідав запитам і потребам духовного життя українського народу в

період радикальних світоглядних і суспільно-політичних змін, народно-визвольної боротьби, формування національної церкви і держави.

Серед них були письменники, поети, педагоги, перекладачі, вчені, богослови, книговидавці, гравери, художники.Це Захарія

Копистеньский,письменник, автор історичного твору "Полинодія"(1622), Памва Беринда- лінгвіст, гравер, енциклопедист, автор "Лексикону

славеноросського"(1627), удоєний в Києві титула "архитипографа церкви Руської", Тарасій Земка, письменник, знавець мов, редактор, Лаврентій

Зизаній, автор підручників для шкіл, педагог, Кирило Дорофейович, Олександр Митура, Тарасій Вербицький, Андрій Ніколаєвич та ін.

Просвітники гуртувались навколо друкарні Києво-Печерського монастиря під покровом його архимандрита Єлисея Плетенецького. Діяльність вченого гуртка справляла помітний вплив на патріотичні почуття громадян, на їх бажання прислужитися загальним інтересам.До них

належала й знатна киянка із шляхетського роду Волині Галшка Гулевичівна.15 жовтня 1615р. вона вписала до Київських магістрацьких

книг дарчу, за якою свій дім з землею і "всіма до нього належностями" дарувала під фундування монастиря й школи для дітей "народу руського, православного…А щоб тая фундацій скуток свій брала,- писала Гулевичівна,-тозараз…в той двір…школу впровадила й впроваджаю".Таким чином 15 жовтня 1615р. розпочала свою діяльність школа, яка ввійшла в історію я Київська братська школа, родоначальниця Києво-Могилянської академії.

32

Іва́н Мазе́па— укр. військовий, політичний і державний діяч. Зробив великий внесок у екон.-культ. Розв. Лівобережжя. Під патронатом моск. царя Петра І проводив курс на відновлення козацької держави Війська Запороз. в кордонах часів Хмельниччини Гетьман. І.Мазепи увійшло в іст. як період інтенсивного будівн. в Україні. Центром будівництва стала Киє-Мог Доба Мазепи хара-лася надзвичайним піднесенням у всіх галузях мист: арх, різьбярстві, малярстві, графіці, приклад. мист. Кілька століть прикрашали та й нині прикраш. укр міста церкви і собори, збудовані стараннями і коштами гетьмана Маз. За участю гетьмана поновлено церкву Св. Софії, Києво-Печерську лавру, збудовано грандіозну церкву Св. Миколи з унікальним 7-поверх іконостасом, який визнаний шедевром укр.. бароко.

Ма відомий як великий книголюб і меценат тогочасних видань. Його коштом був надрук. арабський переклад Євангелія. Ця дорогоцінна книга викладена діамантами. Гетьман мав у Батурині власну бібліот.. Книжками обдарову. Бібліот. Київської Академії, також численні церкви. М. постійно опік. Навч. закладами. Зокрема, його коштом буд. корпуси Києво-Моги. академії та Чернігів. колегіуму, які пізніше також були збагачені сучасними на той час бібліот й рідкіс. рукописами.

Для розви культ. того часу велике значення мали заходи гетьмана щодо видання творів української літ., зокрема творів Афанасiя Заруднього, Дмитра Туптала, Григорiя Двоєслова та багатьох iнших.

Коштом І.Мазепи було збудовано, реставровано та оздоблено велику кi-сть церк. спор. Найвідомішими з них були будiвлi в таких монастирях, як Києво-Печерська Лавра, Пустинно-Миколаївський, Братський, Богоявленський, Кирилiвський, Золотоверхо-Михай.

33.

Розв стилю бароко, який в Україні отримав назву козацького через набуття нац.. колориту.Естет.особл.є багатобарвність, контраст,мальовничість, посилена декорат, динамізм,велика кі-сть усіляких вимислів і небачена вигадл. форм.Розквіт припав на добу І.МазепиНайвидат. пам’ятки-Спаська церква Мгарського монастиря, церква всіх святих К-П.лаври, Софійський і Золотоверхий собори у Києві.Видатні архітектори-С.Ковнір, І Григорович-Барський. Ковнір Був підданним Монастир зазнав великої пожежі.Тому тут розпочали великі буд. роботи, в яких брав участь Ковнір. За участю К. спорудж. дзвіниці на Ближніх та Дальніх печерах, храм у Китаєві, Кловський палац та інші видатні пам'ятки укр бароко. Яскравим шедевром є Ковнірівський корпус на території Верхної Лаври — колишнє службове монастирське приміщення. Барський-Близько 1760 проводив будівельні роботи у Кирилівському монастирі на околиці Києва. Наново декорував стародавню Кирилівську церкву, збуд мон. огорожу, а також триярусну дзвіницю з брамою та невеликою цер на другому ярусі. Провів реконстр. ще однієї памятки часів Київської Русі — церкви Богородиці Пирогощі Міський водогін із фонтаном «Феліціан» (1748 — 1749)Покровська церква (1766)Церква Миколи Набережного (1772 — 1785)Будинок бурси (1760—1778)КозелецьСобор Різдва БогородиціБудинок полкової канцеляріїЗолотоношаСпасо-Преображенський собор Красногірського монастиря

34.

Бортня́нський (28.10. 1751 р, Глухів, Україна — † 10 .10. 1825 р, Петербург) — укр..композитор, співак і диригент, автор 6 опер, камерно-інструментальних творів, хорових циклічних концертів, 10 двохорних концертів, херувимських та причасних творів. Створив новий тип хорового концерту.

Березо́вський (27.10. 1745, Глухів — †2. 04. 1777, Санкт-Петербург, Російська імперія) — укр. композитор, диригент, співак. Класик європейської музики.

Ве́дель (1767, Київ — †14. 08. 1808, там само) — укр. композитор, диригент, співак, скрипаль. Як і Березо. та Бортня, Ведель дотримувався традицій партесного співу. Концерти багаточастинні (переважно 3- та 4-частинні), більшість з яких побудована за принципом темпового і тонального контрастів, в ряді випадків цілісність циклу скріплюється тематичними зв'язками між частинами. Нерідко частини концертів мають 2-4 відносно самостійні розділи, що складаються з експозиційного викладу, розвитку і закінчення.

35

На другу половину XVII — першу половину XVIII ст. припадає період дальшого розвитку започаткованого наприкінці XVI ст. українського шкільного театру. Якщо до першої половини 30-х pp. XVII ст. головним осередком українського шкільного театру був Львів, то у другій половині XVII ст. його центром стає Київ, власне, Києво-Могилянський колегіум. Саме наприкінці XVI — на початку XVII ст. український театр розвивається у вигляді найпрост його виявів — декламацій і діалогів. Декламація — це віршовані панегірики у формі привітань, надгробних промов, написів, послань. Темами їх були герби або їх елементи, якісь найновіші події (війна, укладання миру, зустріч або відправлення посольства, чиясь смерть, перемога, релігійні свята — Різдво, Великдень та ін., важливі історичні події тощо). Виконувались декламації гуртом у шкільних класах або в церквах без сценічних атрибутів, але під час свят урочистостей допускалося скупе сценічне оформлення (виконавці, одягнуті у відповідні костюми реальних або алегоричних постатей, декламували серед декорацій, вдаючись до відповідних жестів). Збереглися декламації Лазаря Барановича, Димитрія Туптала, Петра Поповича-Гученського, присвячені Ісусу Христу. У київських шкільних драмах, окрім релігійних тем, піднімалися питання утвердження загальнолюдських цінностей, втілених в алегоричних образах і релігійних розмірковуваннях. Найкращою українською шкільною драмою типу мораліте є «Воскресіння мертвих» Георгія Кониського. Драми на історичні теми стали вершиною української шкільної драматургії першої половини XVIII ст. «Владимер» Феофана Прокоповича «Іосиф Патріарха» Лаврентія Горки. На другу половину XVII — першу половину XVIII ст. припадає значна кількість давньої української інтермедії. Вони відзначаються яскравими характерами персонажів, гострими, дійовими, комедійними контрастами і композиційною стрункістю.Популяризаторами інтермедій у народному середовищі були переважно спудеї (студенти) Києво-Могилянської академії, школярі тогочасних колегіумів в Україні.

36.

Григо́рій Са́вич Сковорода́ ( 22 листопада (3 грудня) 1722, Чорнухи, Лубенський полк — † 29 жовтня (9 листопада) 1794, Іванівка, Харківщина) — укр. просвітитель-гуманіст, філос У своїй творч. Сковорода постійно проголошував ідеї демократизму і гуманітаризму, любов до рідного нар. і ненависть до його гнобителів, провіщав світле майбутне своїй батьківщині. оф, поет, педагог. Літ. Спадщина: філософські й пед. трактати, проповіді, притчі, байки, оригінальна і перекладна поезія. Неможливо відрізнити в Сковороді письм. від філософа і навіть людини, бо все це в нього було з’єднано воєдино. Дуже важливою віхою в житті Григорія Сковороди був Переяславський період, коли письменник повернувся із своїх закорд. мандрів; твори, написані в цей період він об’єднав у збірку "Сад божественних пісень". ". В цих поезіях ми знайдемо морально-філос. Роздуми про смисл життя, про істене щастя, добро, чесність; однією з провідн. тем лірика-поета в цей період є тема шукання щастя, моральн. удосконал.

37.

У складний іст. час,Кін18-поч19ст. коли завершується процес ліквідації державності України.У літ зявляється постать Котляревського, та його поема Енеїда. Ця подія стала віхою рішучого повороту від минувшини до розвитку нової літ. і, зрештою, нової культ.. Адже вибір Котляревським мови нар.у став незворотним явищем не тільки для літ..Услід за нею протягом XIX ст. нар.ну мову почали використовувати публіцистика, літ. критика й гуманітарні науки. Іван Котляревський є також автором перших українських п’єс — «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник», які ставилися в Полтаві й започаткували новий укр. театр ворчість Котляревського має основоположне значення в іс­торії становлення нової української літературної мови. Котляревський був талановитим національним поетом і драматургом, що в своїх книгах, написаних живою нар.ною мовою, виступив яскравим самобутнім співцем рідної землі, підніс ряд гуманних ідей на захист простих людей з нар.у і гостро засудив паразитизм, неуцтво, розбещеність панівних верств феодально-кріпосницького сусп.. Звернувшись до нар.ного життя і нар.ної мови, ввівши їх у свої твори, Котляревський спрямував українську літературу на нові шляхи – становлення і розвитку національної літ..

Пісня на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну»  Записи про перші дії російських військ у турецьку війну 1806 року (російською мовою) кантата «Малороссийский губернский общий хор» «Ода Сафо» — переклад на російську мову Размышления на евангелие от Луки, переведенные с французского сочинения аббата Дюкеня.

38.

«Руська трійця» (1833—1837 рр.) — галицьке літ. угруповання, очолюване М. Шашкевичем, Я. Головацьким та І. Вагилевичем, що з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження.Мало слов’янофільський та демократичний х-тер.Головною метою вважалося формування патріотичного національного руху в Галичині за доп. просвітництваГуртківці складали альманахи укр..літ, найвідоміший з них-«Русалкадністрова»(1837), перша україномовна книга, видага в Зах україні(був конфіскований австрійською владою. Члени «Р. т.» «ходили в нар.», записували нар.ні пісні, оповіді, приказки та вислови. Навколо «Р. т.» об’єднувалася молодь, що прагнула працювати для добра свого нар.у. Деякі її члени (М. Ількевич, М. Кульчицький та ін.) були зв’язані з польським революційним підпіллям. Збираючи усну нар.ну творч., вивчаючи Історію рідного нар.у, перекладаючи твори слов’янських будителів та пишучи власні літературні й наукові твори, учасники угрупування твердили, що «русини» Галичини, Буковини й Закарпаття є частиною українського нар.у, який має свою історію, мову й культуру. «Русалку Дністровую» царський уряд заборонив. Лише 250 із 1000 примірників упорядники встигли продати, подарувати друзям і зберегти для себе, решту було конфісковано.

Гурток «Р. т.» припинив свою діяльн. 1843 р. після смерті М. Шашкевича.

39.

17 січня 1805 р. відбулось урочисте відкриття Харків. університету.Викладачами університету на той час були переважно іноземці. До початку ХХ ст. заклад мав тільки чотири факультети: фізико-математичний, історико-філологічний, медичний та юридичний. На території університету знаходилися лабораторії. Пізніше при університеті збудували ветеринарну школу, клініки, астрономічну обсерваторію, ботанічний сад, бібліотеку, музей природи та ціле університетське містечко. Було засновано дослідницькі та наукові товариства.Першими слухачами його були учні Харк.колегії

З університетом пов’язані імена таких відомих учених, науковців та просвітителів, як П. П. Гулак-Артемовський, О. М. Ляпунов, М. І. Костомаров, М. П. Барабашов, М. М. Бекетов, Д. І. Багалій, А. М. Краснов, М. В. Остроградський, В. А. Стеклов, О. О. Потебня, О. В. Погорєлов та багато інших.

Київський університет був заснований наказомМиколи1, 1834ряк КиЇвськ.Імпер.Університет ім. святого Володим.Це був друг ВНЗ після Харк.УН.Початково діяв один філософський факультет з двома відділеннями (іст-філол,фіз.-мат)Згодом відкрився юридичний та медичний факультети.Філософський згодом розпався на два відділи і так працював до 1917р.

40

Український романтизм сформувався у 20-40-х роках XIX ст. У цей час у Російській та Австро-Угорській імперіях особливо голосно почали про себе заявляти національно-визвольними рухами залежні від імперій країни. Тому основою естетичної програми українських романтиків стає боротьба за розвиток національної мови і культури, а патріотична проблематика виступає на перший план. Своїми ідеями і настановами, зокрема наголошуванням народності і ролі та значення національного у літературі і мистецькій творчості, романтизм відіграв визначну роль у пробудженні й відродженні слов'янських народів, зокрема українського.Романтизм був реакцією розчарування у ідеях Просвітництва, стверджував неповторність людської особистості, прагнення до свободи, сомовдосконалення, суперечність між надзвичайною особистістю та буденним оточенням.Літ(Цертелєв «досвід збирання малорос. Пісень», Максимович»Малоросійські пісні!, «укр..нар.пісні»,»Русалка Дністрова».Учасники гуртка»Харківські романтики»Гулак-Артемовський, Срезневський,Успенський збирали етногр. Матер. Слобожанщини..Котляревський,Квітка-Основяненко(Маруся, Конот.відьма),Шевченко, Гребінка. Муз(музичний фольклор, поширені були народні ансамблі, зародження симфон. Музики)Архітстворення декор-пейзажн.парків «софіївка», «олександрія», Живопис(розв. Портретного жанру-Боровиковський, Тропінін,Шевченко, пейзажний живопис(Сошенко, Шевченко)розвиток графіки.

41.

Літ. Перш. Пол.. 19 ст — період в історії літ. від кін. 18 століття до 1860р. Укр. літ. цього періоду розвивалась у скл. умовах протиборства різних сусп-політ. та худ. тенденцій. Попри те, що укр.. територія була розірвана і народ Укр. зазнав соц.. та наці. гноблення з боку царизму та австро-угор.монархії, пошир.демокр. ідеї, прогресивні антикріпосницькі настрої, що сприяло визріванню нових тенденцій у літер.. Найважливішими були відбиття у літ.творах дійсності, поява елементів реалізму та народності, проник. в літ.нар.мови та нар. образного світосприймання. Першим твором нової укр. Літ.тала "Енеїда" І. Котляревського, який поєднав трад.нар. та літ. творчості. П'єсами "Наталка-Полтавка" та "Москаль-чарівник" письменник закріпив нац. основи літ. мови, утвердив жанр побут. драми, лір. віршів та пісень. Під впливом творчості І. Котляр. посил. інтерес до нар. творчості та побуту.З'являються перші збірки укр. Нар.пісень М. Цертелєва, М. Максимовича, В. Залеського, І. Срезневського. Почали виходити альманахи та збірки творів письм-ків укр. мовою. У літ. ввійшли талановиті автори П. Гулак-Артемовський, Г. Квітка-Основ'яненко, Є. Гребінка, у творах яких поєдну. елементи класицизму та сентименталізму, романтизму та просвітницького реалізму, різні течії, стилі та жанри. Величз.вплив на розвиток укр. літ.справила творчість Шевченка. Його "Кобзар" став епохальним явищем. Т. Шев.підняв укр. Літ. на світовий рівн. Він поруш. у своїх творах найгостріші пит.сусп. життя, своєю поезією форм. нац.свідомість укр., заклк. до співчуття та захисту всіх слов'ян. Його творч. вплинула на розв. літ.та культ. слов'янських нард. Велк. внесок у розв. укр. літ. зробили письменники П. Куліш ("Чорна рада"), Грінченко ("Під сільською стріхою"),В. Самійленко (сатир. вірші "Ельдорадо","Патріот Іван" ).

42.

Література другої половини 19 століття. У др.пол.XIX ст. романтизм у літ. поступився місцем реалізмові. Худ. й публіц. твори найвидат. діячів укр.. культ. другої пол.ХІХ ст. містять глибокі роздуми про тодішнє сучасне і майб. укр. нар., відображу. істор.подвиги минулого,оспівують визвольну боротьбу за держ.незалежність Укрн.,пехід від романтизму до реалізму добре помітно на творч. Марка Вовчка (Марія Вілінська-Маркович, 1834–1907). Вона продовжила тему творчості Тараса Шевченка, присвяч. становищу покріпаченого селянства, особливо жінок (Одарка, Горпина,Козачка). Надбанням укра.літ. стала творч. геніального письм. Івана Франка (1856–1916).Майст-сть стилю,злободенність проблем, багатство жанрів та актин.громад.позиція вирізняли Франка в істор. укр.культ. Від романзт. й побут. реалізму письм. перейшов до реал-них, психолог.насич.творів, зрівнявшись із видат.прозаїками Зах. Європи.

43.

Український живопис у другій половині XIX ст. У другій половині XIX ст. в укр. образотв. мистецтві поширились принципи реалізму та народності, їхньому утвердженню та посиленню демократ.тенденцій у живописі сприяло виникнення 1870 р. у Петербурзі Товариства пересувних художніх виставок, до складу якого, крім живописців Росії входили і талановиті українські художники (М. Пимоненко, О. Мурашко, К. Костанді та ін.).Укр. живопис цієї доби представлений різними жанрами. Пореформена демократизація суспільства сприяла актив.розвиткові побут. жанру, представниками якого були Л. Жемчужніков, І. Соколов, К. Трутовський, М. Кузнецов таін.. Вони не тільки збагатили цей жанр новою тематикою та сюжетами, а, передаючи глибину наростаючих соц. контрастів, надали йому більшого соц.. звучання. Видатним майстром побут.жанру був М. Пимоненко, пензлю якого належать «Свати», «Проводи рекрутів», «Жертва фанатизму «Шукачем сонця», майстром сонячного пейзажу називали В. Орловського, автора блискучих у своїй виразності картин - «Сінокіс», «Жнива». Цими творами художник заявив про себе як витонченого майстра колориту та світлотіньових ефектів. Найяскравішою зіркою пейзажного жанру в цей час був С. Васильківський, творча спадщина якого налічує майже 3,5 тис. полотен. Його пензлю належать «Козача левада», «Степ на Україні», «Перед грозою» та ін.

44.

Тарас Шевченко як художник Талант художн. проявився в Т. Ш. значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літ.спроби припадають на 1836–1837р. то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас і відомий під назвою “Погруддя жінки” ( Жіноча голівка) датований самим автором ще 1830 роком. З цієї юнацької роботи і розпоч. творчість видтн. художника. Обдаровн. від природи хлопч. рано відчув тягу до малюв, ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою радістю. Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала своєї хати: візерунками розмал.стіни, призьба.. Хлопець любив зображувати птахів, звірів, людей. ТГШ є автором понад тисячі творів образотв. мист.– станкового живопису, монументально-декоратив. розпису, графіки, скульптури, він був велк. майстром акварелі, олії, пера, офорту, рисунка олівцем. В його картинах відбилася вся глибина і самобутність його особистості

45.

Архітектура 19ст. В архітектурі XIX ст.. на зміну пишноті і розкутості укр..бароко прийшов стриманий, академіч. стиль класицизму. За будівництвом міст наглядали спец. комісії і комітети. Громадс.споруди будувалися з урах. їх призначення –голвн.метою архітектора стало не створення зовн. привабливості, а внут. комфорт (висока стеля, вентиляція, освітлення). У цей час активно забудов. нові міста на півдні Укр. і в Криму- Маріуполь, Олександрівськ(Запоріжжя), Катеринослав (Дніпропетровськ), Миколаїв, Одеса.В Одесі за проектом петербуз. архітектора Тома де Томона в 1809 було споруджено оперний театр. Одночасно відбувалася реконструкція старих міст Слобожанщини і Подніпров'я. Архітект. стиль Києва визначався відомим архітект.А. Меленським. За його проектом споруджені пам'ятник на честь повернення Києву магдебурзького права, церква на Аскольдовій могилі..

46.

Драматургія і театр корифеїв.. Визначним літе.явищем стала драматургія М.Л.Кропивницького (1840-1910), творчі пошуки якого тісно пов’язані зі становленням проф.. театру в Укр. Драматургічна спадщина М. Л. К.-це понад 40 п’єс. Формування естетичних поглядів М.Л.Кропивницького відбувалося під впливом творчості О.Островського. Добре знаючи життя трудящих, К. постійно звертався до скарбниці народної творчості. Він був представником демократ. напряму в літ. й мист., метою якого було служіння народові, сприяння його визволенню. Вже у перш. творі Кропивницького «Дай серцю волю, заведе в неволю» поряд з побут., етнографічними епізодами зображені соц.. віднош. у пореформеному селі, протиріччя поміж біднотою та багатіями. Багатогранним був талант письм. і драматурга М.П.Старицького,автора численних істор.романів (трилогія «Перед бурею», «Буря», «Біля пристані»; «Руїна», «Молодість Мазепи», «Розбійник Кармелюк»). Дбаючи про розшир.репертуару укр..театру, Старицький обробив ряд сценічних п’єс різних авторів та інсценізував багато прозових творів укрх, руських та заруб.письмн.- «За двома зайцями», «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Сорочинський ярмарок», «Утоплена»..Театр корифеїв — перший проф.укр. театр. Його було відкрито 1882 року в Єлисаветграді, і цього року укр. театр відокремився від польського та рос. Засновником театру був Марко Лукич Кропивницький, що володів усіма театральними професіями. Після нього найдіяльнішим був Микола Садовський, що боровся за укр. слово та укр. театр за часів їх заборони. Із Театром корифеїв також пов'язані імена М. Заньковецької, П. Саксаганського.

47.

Музичне мистецтво XIX ст.. На початку 19 ст. в українській музиці з'являються перші симфонічні твори та камерно-інструментальні твори, серед їх авторів — І. М. Вітковський, А. І. Галенковський, Ілля та Олександр Лизогуби. Дія-сть аматорських і відкриття перших проф.театрів, у яких ставилися музично-сценічні твори на національні сюжети, зіграли важливу роль у становленні української опери, першою з яких вважається «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського (1863). У Західній Україні в різних жанрах хорової та інструментальної (в тому числі симфонічної) музики працювали композитори М. М. Вербицький, С. І. Воробкевич, В. Г. Матюк (хори й ін.). в XIX столітті складається світська професійна музична культура. С. С. Гулак-Артемовський на поч. 60-х створює першу укра.оперу «Запорожець за Дунаєм». Перлиною укр. вокал. класики стали «Вечорниці» П. І. Нищинського, які малюють широку муз. картину народного життя. Цілу епоху в музичному житті Укр. скл. творчість М.В.Лисенка – вел. укр. композитора, блискучого піаніста-віртуоза, талановитого хорового диригента, педагога, музикознавця й активного громад. діяча демократ. напряму. Він є основоположником української класичної музики.

48.

укр. культура на поч.. 20ст(1900-1920) Розвиток укр. культ. був невід'ємною складовою тих загал. процесів, які проходили в країні. Ці процеси мали скл., неоднозначний харак.: досягнення супроводж. значними труднощами й перепонами, і сфера культ.,не була винятком. З одного боку, на неї впливало піднесення нац.-визвольного, революційного руху, особл. в період 190-1907 рр., з іншого -шовіністична політика царської влади, продовження русифікації та репресій. Слід зазначити, що на поч.. XX ст. розрив у розвитку культури в Укр.поглибився: якщо невеликий прошарок суспл.виходив у цьому плані на європ. рівень, то переважна більшість насел. не була знайома навіть з найвідомішими досягненнями нац. культури. Після поразки революції в університ. було заборон. викладати укр.мовою. Влада не дозволяла брати на викладацьку роботу педагогів, які підозрювались у «мазепинстві»,«українському сепаратизмі». Разом із тим, під впливом революц. подій 1905—1907 рр., у сфері культури і дух. життя поступово розвив. й ін.позитивні процеси. В деяких школах тимчасово запроваджується вивч. Укр.. мови, викладання нею. Жінкам було дозволено вступати до вищих закладів у якості вільних слухачок. Неперевершений внесок в національну музичну культуру зробив М. Лисенко.Таким чином, у період після револ.реакції укр.. культура не тільки вижила,а й примножувала свої досягнення, сприяючи зміцненню нац.. самосвідомості народу. Поняття «український авангард» введено у вжиток паризьким мистецтвознавцем А. Наковим для виставки «Tatlin's dream», в Лондоні 1973 року. Тоді Захід уперше побачив праці світового рівня безвісних авангардистів України В.Єрмилова і О.Богомазова.

49.

Розстріляне відродження .(20-30 рок 20 ст) Розстріляне відродження — дух.-культурне та літ.-мистецьке покоління 20-х поч. 30-х рр. в Укр., яке дало високохудожні твори у галузі літе, філософії, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом. Початком масового нищення укр інтелігенції вважається травень 1933 року, коли 12—13 відбулися арешт Михайла Ялового і самогубство Миколи Хвильового, у харківському будинку «Слово». Кульмінацією дій радянського репресивного режиму стало 3 листопада 1937 року, тодіу Соловецькому таборі особл. призначення розстріляний Лесь Курбас. . У списку «українських буржуазних націоналістів», розстріляних 3 листопада також були Микола Куліш, Матвій Яворський, Володимир Чеховський, Валер'ян Підмогильний, П.Филипович,в один день за рішенням несудових органів, було страчено понад 100 осіб представників укр.інтелігенції. Головними літ. об'єднаннями були «Ланка» (пізніше «МАРС»), «Плуг», неокласики «Молодняк», «Спілка письменників західної України», ЛОЧАФ (об'єднання армії та флоту). Найвпливовішим був «Гарт», який пізніше - «ВАПЛІТЕ» («Вільну Академію Пролетарської Літ.»). У 30 р. була також знищена і велика кількість діячів культ. старшого покоління, які стали відомими ще до радян.ї влади, і таким чином належ. до покоління діячів початку ХХ ст, а не 1920-30-тих років. Це Людмила Старицька, Микола Вороний, Сергій Єфремов, Гнат Хоткевич та інші.

50.

Потітика українізації . Українізація - це політика в нац.-культурній сфері, яка здійснювалася радян.керівництвом в Укр.у 20-ті. Українізація передбачала задовол.певних нац вимог укр.. народу: висування українців на керівні посади; запровадь.укр.мови в державні та культурні установи, пресу, навч.заклади;розвиток нац. за формою й радянської за змістом культури; створ. відповідних умов для культ. розвитку нац.. меншин, які проживали в Україні. Рушійною силою у справі українізації став Наркомат освіти України, яким у 20р. керували прибічники нац.. відродж. Г.Гринько, Шумський, М.Скрипник. 20ті. стали періодом подальшого нац.відродження. Українізація сприяла залученню до радян. культ.будівництва укр-кої інтелігенції. З еміграції повернулися деякі відомі діячі, М.С.Грушевський. Література і мистецтво досягли значних успіхів завдяки таким діячам, як М.Хвильовий, М.Зеров, Г.Косинка, М.Рильський, В.Яловий, В.Сосюра, Л. Курбас, О.Довженко, Г.Верьовка і багатьом іншим. Українізація сприяла зростанню національної свідомості українців. З кін. 20-х рр. політ. українізації поступово згортається. 1933 р. Сталін назвав місцевий націоналізм основною загрозою для єдності РС.Це означало кінець українізації.