40 Укажіть способи мирного співіснування в соціумі

Аналізуючи проблеми розвитку українського соціуму останніх

років, слід відмітити, що ейфорія перших років незалежності

віра в те, що, нарешті, Україна постане рівною серед рівних

у світовій співдружності націй змінилася в останні роки політичною

економічною, соціальною та психологічною апатією її громадян

що навіть гірше ніж страх чи обурення. Здавалося, що не

має тієї сили, яка б змогла перебороти невідповідність потреб,

прагнень і сподівань українського суспільства та механізмів і

інституцій їх задоволення.

Треба сказати, що розгорнутої концепції соціуму як утворення

яке детермінує суб’єктність людини, індивіда, суспільства

поки що не існує. Досить нагадати тривалі дискусії провідних

вченихпсихологів, культурологів, істориків, етнографів першої

половини нашого сторіччя і радянського періоду: Б.Ф. Поршнєва, Л.І. Анциферової, Г. Беккера, А. Боскова, Н.І. Конрада,

М.М. Бахтіна, О. Шпенглера, Ле Гоффа, О.Ф. Лосева, Л.С. Виготського, В. Вундта, Е. Фромма, Г. Тарда, Ле Бона, Е. Дюркгейма, Ш. Блонделя З. Фрейда, ЛевіБрюля та інших, щоб

зрозуміти всю складність осмислення цієї проблеми. На наш

погляд причина цьому — відсутність розуміння специфіки соціуму, його відмінності від суспільства та спільнот — етнічних сімейних, релігійних, мовних, регіональних і т. д. Бо і сьогодні,

і раніше (за незначним винятком) всі суспільствознавчі пошуки

концентруються навколо проблем розвитку або суспільства,

або людських спільнот. Як характерний приклад можна проаналізувати відому в історії західноєвропейської філософії проблему реалізму та номіналізму суспільства.

Відомий німецький соціолог М. Вебер, як і багато інших науковців, всі проблеми соціальності не виносив за рамки функціонування суспільства, а якщо більш конкретно — за межі окремої людини. На його думку, всяке соціальне утворення треба

розглядати «як продукт і спосіб організації, зв’язку специфічних

дій окремих людей, оскільки тільки люди можуть бути носіями

орієнтованої дії, яка має смисл». Такими поняттями, як «суспільство», «феодалізм» тощо, соціологія, на його думку, позначає «певні види людської спільної дії, і, отже, її завдання полягає в тому, щоб звести їх до усвідомлених дій окремих індивідів,

які в них беруть участь» Тобто соціальною він називає таку дію, яку, згідно з намірами дійової особи, можна співвідносити з діями інших людей

і орієнтувати на них. Згідно цієї логіки, не всім типам людських

взаємовідносин притаманний соціальний характер. Соціальною

є лише та дія, яка враховує поведінку інших людей.

41. Розкрийте суть взаємозв'язку почуттів і дій.

Поняття «почуття» охоплює дуже велику і різноманітну область психічної життя. Людина живе і чи діє у реальної буденної дійсності, пізнаючи світ довкола себе, природу, покупців, безліч їх соціальні взаємовідносини. У процесі діяльності, праці, спілкування коїться з іншими людьми – одне слово, у його життя – в нього складаються буде із суспільством загалом, з людськими колективами, з окремими людьми певні відносини. Реальний світ в усьому його різноманітті відбивається у свідомості індивідуального людини. Поява почуттів має своїм джерелом існуючий незалежно від чоловіка реальний світ, з яким людина входить у різноманітні зв'язку й відносини. Почуття, емоційна життя є своєрідна форма відображення дійсності, у якій виражаються суб'єктивні відносини людини до світу. У процесі взаємодії з довкіллям в людини можуть бути різноманітних відповідні реакцію отримані впливу. Чимало з цих реакцій емоційно вирізняються, Мають стійкий, який повторювався характері і тому переростають в стійкі емоційні ставлення до дійсності, що займають велике у житті людини, що надає певний впливом геть його дії.

Основне в почутті – це емоційне ставлення, яке встановилося в людини до якогось предмета або до колу явищ. Відчуття завжди спрямоване мали на той чи іншого об'єкт дійсності.

Почуття людини різноманітні, так як різноманітні його стосунки з дійсністю. Розмаїття почуттів пояснюється ще й тим, що близькі за своїм характером почуття відрізняються один від одного ступенем інтенсивності переживання і відтінками емоційного забарвлення. Перш за все слід виходити з принципу матеріалістичної психології, що психіка людини являє собою відображення їм об'єктивної дійсності, яка існує незалежно від нього. Питання тому може бути поставлене так: як віддзеркалюється в сфері почуттів людини та дійсність, в якій він живе, діє, з якою він многообразно пов'язаний?

Дійсність розуміється нами в самому широкому сенсі. Це-природа, людське суспільство, люди, соціальні установи (держава, сім'я і т. д.), процес і продукти людської праці, що виступають у різних формах, норми моралі і т. д. В індивідуальній свідомості людини відображені ті риси суспільної свідомості, які притаманні даному суспільству, епосі з її колом поглядів на світ, на життя, правилами і нормами поведінки і взаємин між людьми. Дійсність в її конкретних проявах людина сприймає, керуючись суспільною свідомістю свого часу. Людина живе в цій дійсності. Він діє згідно розвинувся в ньому потребам, оцінками, поглядами на речі і явища, уявленням про моральне і прекрасне і т. д., придбаним у процесі його життя в суспільстві. Ця дійсність віддзеркалюється в його індивідуальній свідомості, в тому числі і в сфері почуттів.