Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Vstup_do_spetsialnosti.docx
Скачиваний:
19
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
74.24 Кб
Скачать

7. Менеджмент і зовнішнє оточення організації

будь-яка організація, підприємство є відкритою системою, що перебуває в постійній взаємодії з тими чи іншими елементами зовнішнього середовища.Зовнішнє середовище — це сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних і міждержавних інституціональних структур та інших зовнішніх (відносно підприємства) умов і чинників, що діють у глобальному оточенні. Залежно від характеру впливу зовнішнє середовище поділяють на середовище прямої та опосередкованої дії. Середовище прямого впливу на організацію утворюють певні суб'єкти — споживачі, конкуренти, постачальники, державні органи, фінансово-кредитні установи та інші зовнішні агенти й контрагенти. Це середовище ще називають середовищем завдань, тому що до нього входять елементи, які безпосередньо пов'язані з операціями організації.Середовище непрямої дії охоплює матеріально-технічні умови, суспільні відносини та інституції, інші чинники, що впливають на організації опосередковано. Цим чинникам властивий високий рівень варіативності, невизначеності й непередбачуваності. До основних з них, за якими підприємство має уважно стежити й правильно оцінювати пов'язані з ними загрози чи зиски під час вироблення підприємницької стратегії, належать економічні, політичні, соціокультурні, науково-технологічні, екологічні й деякі інші.

8. Механістичний та органічний типи упраління

Механістичні структури (їх ще називають ієрархічними, формальними, бюрократичними, класичними, традиційними) характеризуються жорсткою ієрархією влади в компанії, формалізацією правил і процедур, централізованим прийняттям рішень, об’єктивними критеріями відбору кадрів, об’єктивною системою винагороди. Вони функціонують як чітко злагоджений механізм. До цього типу відносять лінійну, функціональну структури та їх симбіоз – лінійно-функціональну і дивізіональні структури управління.

Органічні (адаптивні) структури мають розмиті межі управління, невелику кількість рівнів управління, характеризуються слабким чи помірним використанням формальних правил і процедур, децентралізацією прийняття рішень, амбіційною відповідальністю, неформальними міжособистісними стосунками. До них належать матричні, проектні, множинні і тому подібні організації, що відрізняються великою гнучкістю у взаємодії із зовнішнім середовищем.

Відмінності механістичного й органічного типів керування

Механістичний: Вузька спеціалізація робіт , Робота за правилами, Чіткі права й відповідальність, Ясність у рівнях ієрархії, Цілі й завдання стабільні, Влада визнається

Органічний: Широка спеціалізація, Мало правил і процедур, Амбіційна відповідальність, Рівні керування розмиті, Цілі й завдання нестабільні, Авторитет влади завойовується.

9. Управління як відношення

У найзагальнішому вигляді управління постає як певний тип взаємодії , що існує між двома суб'єктами , один з яких у цій взаємодії знаходиться в позиції суб'єкта управління , а другий - в позиції об'єкта управління . Дана взаємодія характеризується наступними моментами [ 1 ] :

• суб'єкт управління надсилає об'єкту управління імпульси впливу , які містять у собі в прямому чи непрямому вигляді інформацію щодо того , як повинен функціонувати надалі об'єкт управління ( регламентуються ті аспекти функціонування об'єкта управління , що входять до сфери управлінського впливу суб'єкта управління) . Дані імпульси будемо називати управлінськими командами ;

• об'єкт управління отримує управлінські команди і функціонує відповідно до змісту даних команд.

Про управлінському взаємодії можна говорити як про реально існуючому тільки у випадку , якщо об'єкт управління виконує команди суб'єкта управління . Відповідно, тільки тоді можна говорити про те , що здійснюється управління. Для того щоб це виконувалося , необхідно , по-перше , наявність у суб'єкта управління потреби та можливості управляти об'єктом управління , виробляючи для цього відповідні управлінські команди , і , по-друге , наявність у об'єкта управління готовності та можливості ці команди виконувати. Дані умови є необхідними і достатніми для того , щоб суб'єкт управління здійснював управління об'єктом управління .

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]