- •1. Сутність менеджменту
- •2. Поняття менеджмент, управління.
- •3. Цілі і завдання менеджменту
- •4. Професійно-кваліфікаційні вимоги до менеджера
- •5. Визначення поняття організація
- •6. Позиція управління всередині організації
- •7. Менеджмент і зовнішнє оточення організації
- •8. Механістичний та органічний типи упраління
- •9. Управління як відношення
- •10. Обєкт і субєкт управління
- •11. Управління як система, що розвивається.
- •12. Підсистеми управління
- •13. Структурно-функціональна підсистема управління
- •14. Духовна підсистема управління
- •15. Логічна схема розвитку управління
- •16. Закони й закономірності менеджменту
- •17. Методологічні підходи у менеджменті
- •18. Основні принципи управління
- •19. Основні методи управління
- •20. Основні вчення про менеджмент
- •21. Школа наукового управління
- •22. Адміністративна школа менеджменту
- •23. Школа людських відносин
- •24. Розвиток управлынської думки в Україні
- •25. «Синтетичні» вчення про управління
- •26. Менеджмент на зламі 20-21 століть
- •27. Загальна характеристика стратегічного управління
- •28. Аналіз середовища організації
- •29. Модель взаємодії людини і організації
- •30. Проблема встановлення взаємодії людини і організації
- •31. Входження людини в організацію
- •32. Рольовий аспект взаємодії людини і організації
- •33. Особистісний аспкт взаємодії людини і організації
- •34. Взаємодія людини і групи
- •35. Адаптація людини до організаційного оточення і зміна його поведінки
- •36. Загальна характеристика мотивації
- •37. Теорія змісту мотивації
- •38.Теорії процесу мотивації.
- •39.Загальне поняття комунікації.
- •40.Процес комунікації в організації.
- •41.Комунікаційні стадії в організації.
- •42.Невербальна комунікація.
- •43.Загальне поняття прийняття рішень.
- •44.Моделі прийняття рішень.
- •45.Процес прийняття управлінських рішень.
- •46.Загальне поняття влади.
- •47.Джерела влади в організації.
- •49.Загальне поняття конфлікту.
- •50.Типи конфліктів.
- •51.Рівні конфліктів в організації.
- •52.Структурні методи управління конфліктом.
- •53.Поняття "професіограма спеціаліста" з менеджменту.Вимоги до нього.
- •54.Структура знань, умінь та навичок фахівця з менеджменту.
- •55.Загальна, професійна та управлінська культура особистості менеджменту.
- •56.Теорія та практика у підготовці фахівців з менеджменту.
- •57-59.Загальна підготовка спеціаліста у вищому навчальному закладі.
- •60.Рівень загальної культури як критерій ефективності навчально-виховного процесу.
- •61.Складові загальної культури.
- •62.Економічна підготовка та її складові.
- •63.Соціологічна підготовка:
- •64.Політологічна підготовка та її складові .
- •65.Ідеологічна підготовка та її складові
- •68. Теорія управління ,теорія прийняття рішень
- •69. Види управління як спеціалізація фахівця у галузі саморегуляції соціального процесу
- •70.Поняття професійної культури менеджера. Цінності організації та цінності сучасного менеджера.
- •71. Сутність та зміст етичної поведінки менеджера
- •72. Поняття ринку праці (Обєктивні та субєктивні чинники кар'єри менеджера__нема)
- •73. Самостійна робота менеджера над підвищенням свого професійного рівня
- •74. Самоменеджмент як інструмент ділового успіху
15. Логічна схема розвитку управління
Логічна схема розвитку управління має такий вигляд. Початком для розвитку управління є поява нових завдань. Тому їх виникнення можна розглядати як перший крок до логічної схеми розвитку управління.
Другим кроком у цій схемі є вироблення в системі управління реакції на нові завдання, яка привела б до розвитку управління.
Можливі три типи реакції, які найбільше виокремлюються в реальній практиці вдосконалення управління.
Перший тип — спроба нічого не змінювати в управлінні або провести невеликі, часткові зміни, основна увага сконцентрована на виявленні причин, які потребують змін і на їх усунення.
Другий тип — стереотипний підхід до рішення виникаючих завдань. Це найчастіше спроба вирішувати різні управлінські завдання незалежно від їх змісту, природи і динаміки за допомогою підходів, які виправдали себе. Найбільш поширеними з них є проведення організаційних перебудов в управлінні, створення нових управлінських органів.
В дійсності цей стереотип швидше відображає стійку внутрішню тенденцію еволюції системи управління в напрямі збільшення числа її адміністративних підрозділів. Тому поява нових завдань перед управлінням та необхідність їх вирішення швидше виступає як привід для розширення адміністративних служб системи управління, ніж є реальною причиною, яка потребує саме такої спроби вирішення.
Третій тип — комплексна перебудова системи управління у відповідності зі змістом і сутністю нових завдань, які виникають перед управлінням і можливостями його перетворення. Такий тин реакції з наукової точки зору є єдиним правильним, з практичної точки зору — дійсно результативним.
Третім кроком логічної схеми розвитку управління є перебудова основоположних даних, на яких будується система управління.
Після того як у системі управління здійснюється формування нової підсистеми принципів, настає наступний крок — перебудова структури та елементів системи управління. Часто цей крок розглядається у вигляді еквівалента розвитку управління, тому що саме перебудова організаційної структури, методів управління, кадрів управління звичайно розглядається як розвиток управління.
Перебудовою структури і елементів у системі управління логічна схема розвитку управління не закінчується — залишається ще один, четвертий крок - закріплення в управлінні нових якостей і властивостей, наданих йому в процесі зміни. Це передбачає:
по-перше, відповідний розвиток інформаційно-поведінської підсистеми;
по-друге, на даному кроці проводиться регулярне вивчення розвитку і аналіз результатів заходів, які проводяться в рамках перебудови (це необхідно для того, щоб реально оцінювати стан розвитку управління та постійно виявляти гальмуючі фактори);
по-третє, на даному кроці здійснюється цілеспрямоване коригування як всього процесу розвитку управління, так і його окремих складових. Коригування здійснюється з мстою відмови від неможливих для реалізації напрямів розвитку управління, а також для проведення не передбачуваних перебудов в управлінні, необхідність яких виникла в процесі його розвитку.
Приведена логічна схема розвитку управління показує, що це не простий процес. Він потребує постійного співвідношення дій щодо вдосконалення управління з завданнями, які стоять перед управлінням, а також з можливостями, які має в наявності організація в цілому та існуюча в ній система управління зокрема.
