
- •1. Сутність менеджменту
- •2. Поняття менеджмент, управління.
- •3. Цілі і завдання менеджменту
- •4. Професійно-кваліфікаційні вимоги до менеджера
- •5. Визначення поняття організація
- •6. Позиція управління всередині організації
- •7. Менеджмент і зовнішнє оточення організації
- •8. Механістичний та органічний типи упраління
- •9. Управління як відношення
- •10. Обєкт і субєкт управління
- •11. Управління як система, що розвивається.
- •12. Підсистеми управління
- •13. Структурно-функціональна підсистема управління
- •14. Духовна підсистема управління
- •15. Логічна схема розвитку управління
- •16. Закони й закономірності менеджменту
- •17. Методологічні підходи у менеджменті
- •18. Основні принципи управління
- •19. Основні методи управління
- •20. Основні вчення про менеджмент
- •21. Школа наукового управління
- •22. Адміністративна школа менеджменту
- •23. Школа людських відносин
- •24. Розвиток управлынської думки в Україні
- •25. «Синтетичні» вчення про управління
- •26. Менеджмент на зламі 20-21 століть
- •27. Загальна характеристика стратегічного управління
- •28. Аналіз середовища організації
- •29. Модель взаємодії людини і організації
- •30. Проблема встановлення взаємодії людини і організації
- •31. Входження людини в організацію
- •32. Рольовий аспект взаємодії людини і організації
- •33. Особистісний аспкт взаємодії людини і організації
- •34. Взаємодія людини і групи
- •35. Адаптація людини до організаційного оточення і зміна його поведінки
- •36. Загальна характеристика мотивації
- •37. Теорія змісту мотивації
- •38.Теорії процесу мотивації.
- •39.Загальне поняття комунікації.
- •40.Процес комунікації в організації.
- •41.Комунікаційні стадії в організації.
- •42.Невербальна комунікація.
- •43.Загальне поняття прийняття рішень.
- •44.Моделі прийняття рішень.
- •45.Процес прийняття управлінських рішень.
- •46.Загальне поняття влади.
- •47.Джерела влади в організації.
- •49.Загальне поняття конфлікту.
- •50.Типи конфліктів.
- •51.Рівні конфліктів в організації.
- •52.Структурні методи управління конфліктом.
- •53.Поняття "професіограма спеціаліста" з менеджменту.Вимоги до нього.
- •54.Структура знань, умінь та навичок фахівця з менеджменту.
- •55.Загальна, професійна та управлінська культура особистості менеджменту.
- •56.Теорія та практика у підготовці фахівців з менеджменту.
- •57-59.Загальна підготовка спеціаліста у вищому навчальному закладі.
- •60.Рівень загальної культури як критерій ефективності навчально-виховного процесу.
- •61.Складові загальної культури.
- •62.Економічна підготовка та її складові.
- •63.Соціологічна підготовка:
- •64.Політологічна підготовка та її складові .
- •65.Ідеологічна підготовка та її складові
- •68. Теорія управління ,теорія прийняття рішень
- •69. Види управління як спеціалізація фахівця у галузі саморегуляції соціального процесу
- •70.Поняття професійної культури менеджера. Цінності організації та цінності сучасного менеджера.
- •71. Сутність та зміст етичної поведінки менеджера
- •72. Поняття ринку праці (Обєктивні та субєктивні чинники кар'єри менеджера__нема)
- •73. Самостійна робота менеджера над підвищенням свого професійного рівня
- •74. Самоменеджмент як інструмент ділового успіху
49.Загальне поняття конфлікту.
Конфлікт ( лат. conflictus - зіткнення,сутичка) - зіткнення протилежних інтересів і поглядів,напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Залежно від сфери життедіяльності людей він поділяється на:
- виробничі;
- громадські;
- політичні;
- побутові.
Конфлі́кт (від лат. conflictus) — зіткнення або боротьба, ворожі стосунки. Конфліктні ситуації вивчає конфліктологія.
Конфлікт — ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Конфліктувати можуть громадські групи, групи тварин, окремі особистості і особини у тваринному світі, технічні системи. Одним із видів конфлікту є мобінг.
50.Типи конфліктів.
Найчастіше виникають такі чотири типи конфліктів:
• внутрішньоособистісні (інтраперсональні), які виникають на рівні однієї особистості (наприклад на рівні безпосередньо викладача або студента);
• міжособистісні (інтерперсональні), які виникають між двома особистостями (наприклад між двома студентами);
• внутрішньогрупові (інтрогрупові), які виникають всередині групи, зокрема між конкретною особою і групою;
• міжгрупові (інтергрупові), які виникають між соціальними групами, причому як всередині організації, так і за її взаємодії з оточенням (наприклад, між двома підрозділами в організації).
Конфлікти, які розгортаються в організаціях, характеризуються об'єктивно-суб'єктивною природою виникнення: з одного боку, вони зумовлюються зовнішніми, об'єктивними факторами (соціально-політичною та економічною ситуацією в суспільстві, станом розвитку та матеріально-технічного забезпечення галузі, особливостями функціонування конкретної організації тощо), а з іншого - внутрішніми, суб'єктивними факторами (психологічними характеристиками учасників конфлікту, їхніми потребами, інтересами, мірою значущості для них конфліктної ситуації, особливостями характеру тощо).
За причинами виникнення внутрішньоособистісні, міжособистісні, внутрішньогрупові та міжгрупові конфлікти можна класифікувати у такий спосіб:
• конфлікти ролей - зіткнення різних соціальних ролей, які виконуються однією людиною або декількома людьми (групами);
• конфлікти бажань - зіткнення кількох бажань у свідомості однієї людини або зіткнення свідомостей декількох людей (груп) з приводу того самого бажання;
• конфлікти норм поведінки - зіткнення цінностей, норм поведінки, життєвого досвіду при взаємодії та спілкуванні людей (груп).
51.Рівні конфліктів в організації.
За підсумками аналізу рівнів організаційного взаємодії виділяють п'ять рівнів конфліктів у організації:
- всередині особистості;
- між особистостями;
- всередині групи;
- між групами;
- всередині організацій.
Ці рівні тісно пов'язані між собою.
>Внутриличностний конфлікт – цей стан незадоволеності людини чимось стосовно собі або будь-якими обставинами його життя, що з наявністю в нього суперечать одна одній потреб, інтересів, прагнень, що породжують стреси.
Конфліктом цілей внутріособистісний конфлікт стає, коли індивід вибирає і намагається досягти взаємовиключні мети.
Інтенсивність цього конфлікту підвищується із кількості альтернатив, з найбільшим досягненням балансу між його позитивним і негативним результатом і сприйняттям його джерела як дуже важливого моменту прийняття рішень.
Певна ступінь аналізованої неспроможності існує завжди. Інакше наш внутрішній світ був би постійної гармонії із довкіллям і близький досконалості.
На жаль найчастіше внутріособистісний конфлікт змусить індивіда діяти агресивно стосовно іншим державам і викликати цим міжособистісний конфлікт.
>Межличностнийконфликт-етотрудноразрешимое протиріччя, виникає для людей і викликане несумісністю їх потреб, цілей, поглядів,интересов.
І тут в конфлікт втягується дві і більш індивіда. Це, мабуть, найпоширеніший тип конфлікту. Виявляється як зіткнення особистостей щодо цілей і пізнання, соціальній та чуттєвому плані.
Найчастіше це керівника за обмежені, робочої сили, фінанси тощо. Кожен вважає, що й ресурси обмежені, він повинен переконати вище керівництво виділити їх саме, а чи не іншомуруководителю.
Внутрішньогруповий конфлікт є більше, ніж простий сума всередині- і міжособистісних конфліктів. Це зіткнення між частинами та всіма членами групи, впливає на групову динаміку й одержують результати роботи групи загалом.
Найчастішевнутригрупповой конфлікт виникає й унаслідок зміни балансу наснаги в реалізації групі:
· Поява неформального лідера;
· Зміна керівництва;
· Різні умови преміювання двох суміжних відділів у створенні;
· Прихід нових працівників тощо.
>Межгрупповой конфлікт- є протистояння чи зіткнення двох і більше груп у організації.
Таке протистояння може мати професійно - виробничу, соціальну чи емоційну основу. Зазвичай такі конфлікти носять інтенсивний характері і при неправильному управлінні ними не дають одній з груп виграшу.
Перехідмежгруппового конфлікту почуттєво – емоційну стадію руйнівно діє лише з втягнуті у нього групи, а й у організацію загалом і кожного з індивідуальних учасників окремо: групи сприймають одна одну як "ворогів", "ворожі групи". Зазвичай, усе веде довнутриорганизационному конфлікту.
>Внутриорганизационний конфлікт найчастіше асоціюється з протистоянням і зіткненнями, виникаючими з урахуванням того, як було спроектовані окремі роботи, чи організації у цілому, і навіть як формально розподілено владу у організації.
У цьому виділяють чотири різновиду цього конфлікту:
1. Вертикальне;
2.Горизонтальний;
3.Линейно – функціональний;
4.Ролевой.
Вертикальне конфлікт – це конфлікт між рівнем управління у організації. Його виникнення і дозвіл обумовлені тим, що впливає вертикальні зв'язку в організаційну структуру: мети, влада, комунікації тощо.
>Горизонтальний конфлікт втягує рівні статусом частини організації та частіше постає як конфлікт цілей. Розвиток горизонтальних зв'язків у структурі організації багато в чому допомагає його рішенню.
>Линейно – функціональний конфлікт частіше носить пізнавальний характер, або почуттєвий. Його дозвіл пов'язані з покращенням відносин між лінійним управлінням Мінпаливенерго і фахівцями.
>Ролевой конфлікт виникає тоді, коли індивід, виконує аналізовану роль, сприймає неадекватне його ролі доручення, відчуваючи у своїй тиск керівництва та внутрішній дискомфорт. У основі цього конфлікту лежить двозначну сприйняттяроли.