21. Школа наукового управління

Фундамент сучасного менеджменту був закладений засновниками Школи наукового менеджменту Фредериком Тэйлором (1856-1915), подружжям Френком (1868-1924) і Ліліан (1878-1972) Гілбретами (вШиеПі), Гаррінгтоном Емерсоном (1853-1931).

Тейлор Ф., американський інженер і дослідник, вважається основоположником науки управління. Запропонована ним система організації праці й управлінських відносин викликала "організаційну революцію" у сфері виробництва й управління. Уперше свої погляди він виклав у статті "Система кусочних розцінок (1895). Потім вони були розширені в книзі "Цехове управління" (1903) і одержали розвиток в "Основах наукового менеджменту" (1911).

В основу системи Ф. Тейлора покладено такі принципи:

1. уміння аналізувати роботу, вивчати послідовність її виконання;

2.підбір робітників (працівників) для виконання даного виду;

3. навчання й тренування робітників;

4. співробітництво адміністрації й робітників.

Послідовниками Тейлора були його співвітчизники Ліліан і Френк Гілберти

За допомогою методу стоп-кадрів їм удалося виявити й описати 17 основних рухів кисті руки та їхню тривалість. Це дозволило виявити зайві рухи, які при виконанні стандартних дій на звичайному встаткуванні були зайвими, непродуктивними. Наприклад, для укладання цегли було встановлено 4 основних рухи замість колишніх 18, що забезпечило зростання продуктивності праці мулярів на 50 %. Сукупність елементарних мікрорухів робітника отримало назву "треблігами" Завдяки цим роботам Л. Гілберт стала першою в США жінкою - доктором психології.

Г. Емерсон поділяв більшу частину переконань Тейлора й у 1908 р. написав книгу "Ефективність як основа виробничої діяльності й заробітної плати", в якій звернув увагу на важливість обґрунтованої структури організації. Неефективна структура організації, на його думку, може знизити економію на масштабі. Він надавав великого значення стандартизації. Заслуга Ф. Тейлора і його послідовників полягала в тому, що вони домоглися визнання менеджменту як самостійної галузі й виду діяльності й по суті створили його першу наукову школу, що одержала назву школи наукового управління. Його методологічну основу становив традиційний підхід до організації, що розглядалася як щось, що складається із самостійних, ізольованих один від одного елементів. Функціонування цих елементів, підкоряється певним загальним закономірностям.

22. Адміністративна школа менеджменту

Адміністративна школа (класична теорія організації) опрацьовувала підходи до удосконалення управління організацією в цілому. Представники цієї школи (Анрі Файоль – Франція, Ліндалл Урвік – Англія, Макс Вебер – Німеччина, Джеймс Д. Муні – США) намагалися вирізнити загальні характеристики та закономірності управління організацією загалом. Метою їх досліджень було визначення універсальних принципів управління, дотримуючись яких організація досягатиме успіху.

На перший план вони висували соціологічні аспекти; цю школу називали школою бюрократизму. Згідно з цією теорією бюрократична організація повинна базуватися на системі чітко визначених:

1.правил поведінки суб’єктів;

2.компетенції;

3.регламентації поведінки під час праці.

Батьком адміністративної школи менеджменту вважається французький підприємець та інженер Анрі Файоль. Він розглядав організацію в цілому, а не окремі напрямки її діяльності, і дійшов висновку, що будь – яка організація здійснює функції планування, організації, координації, мотивації і контролю. Він став основоположником процесного підходу до управління організацією, розглядаючи управління не як ряд самостійних операцій, а як серію повторюваних взаємозалежних дій, послідовно і безупинно виконуючих названі п’ять функцій. На запитання ‘’Від чого більше залежить успіх організації – від адміністративної спроможності керівника чи від його технічних знань?’’ Файоль відповідав однозначно: ‘’ Головне для керівника – бути гарним адміністратором’’. Більше того, на його думку, всі працівники підприємства тією чи іншою мірою повинні брати участь в адміністративному управлінні. У цьому запорука успіху підприємства, так сам як і запорука успіху просування працівника по щаблях організаційної ієрархії.Ту обставину, що менеджмент не викладали в школах і університетах (як, наприклад, технічні науки), Файоль, пояснював відсутністю теорії менеджменту.

А. Файоль спробував дати визначення теорії менеджменту, яку він розглядав як поєднання принципів, правил і методів управління, вироблених і перевірених загальним досвідом роботи. Оскільки практика набагато багатша теорії, то між ними виникає невідповідність. Це і було причиною тих труднощів, що з’явилися у подальших теоретичних узагальненнях менеджменту і в його викладанні.