69. Холотропна терапія с.Грофа.

Трансперсональна психологія С. Грофа надзвичайно цінна саме практичними техніками та методами. На основі теорії трансперсональної психології сформувалася холотропная стратегія психотерапії. Вона використовує для досягнення терапевтичного ефекту змінення стану свідомості, що викликаються за допомогою керованого дихання, що провокує музики та інших форм звукового впливу, специфічних прийомів роботи з тілом і малювання в заключній частині. В концептуальній схемі основних ефектів холотропної терапії описуються такі явища, як зміна розмірності свідомості, існування сенсорних бар'єрів, що обмежують перехід до більш глибоких рівнів несвідомого, рівнева будова підсвідомості, перинатальні матриці та їх динаміка, трансперсональні явища психіки.

70. Розвиток вітчизняної психології у другій половині XX століття.

Нарівні із загальним історичним кризою в середині 90-х рр.. XX ст. склався і внутрішній науковий криза у розвитку психології.

• Відмова від марксистської орієнтації в науковому пізнанні, серйозна критика вітчизняних теорій, розроблених за радянських часів, зокрема теорії діяльності та її принципу про нерозривний зв'язок свідомості і діяльності. Сьогодні ця теорія, переглянувши деякі положення, що не відповідають сучасній реальності, користується авторитетом як у нас в країні, так і на Заході.

• Аналіз і коректування тих теорій, які були створені в радянський період, і адаптація цих теорій до сучасного життя і висунутим нею вимогам.

• Поширення автентичних концепцій радянських психологів, що зазнали гоніння та заборони, налагодження зв'язку зі світовою психологічної громадськістю, втраченої в роки «залізної завіси», інтеграція західних наукових підходів і концепцій.

• Психологічні розробки в багатьох областях: дослідження пізнавальних процесів в загальній психології, створення нових напрямів і вироблення відповідають сучасності ідей в теорії особистості та соціальної психології.

71. Розвиток психіки за г.С.Костюком.

Згідно позицій корифея української психології Григорія Силовича Костюка, онтогенез людського організму визначається біологічною спадковістю, джерело якої - генетичний апарат людини, а онтогенез особистості - соціальною спадковістю. Ці дві детермінанти тісно пов'язані в процесі становлення особистості.

Соціальна спадковість - сукупність культурних досягнень людства, накопичених в процесі його історичного й суспільного розвитку

Психічний розвиток, згідно позиції Г.С. Костюка, характеризується якісними змінами особистості дитини в цілому, що знаменують собою її прогресуючий рух від нижчих до вищих рівнів структур психіки. Розглядаючи психічний розвиток і навчання в діалектичному взаємозв'язку, вчений підкреслював, що психічний розвиток не зводиться до простого нагромадження навчальних надбань, а являє собою цілісні прогресивні зміни особистості, її поглядів на довкілля, почуттів, здібностей.

Онтогенетичний прогрес психіки виявляється через її кількісні та якісні зміни. Стосовно кількісних змін у психіці, то вони підготовлюють якісні, але самі їх не забезпечують. Структурне удосконалення, що складає зміст цих якісних змін, розкривалося Г.С. Костюком як діалектична єдність.

Рушійні сили психічного розвитку Г.С. Костюк вбачав у характерних для суб'єкта внутрішніх суперечностях. До числа базових суперечностей він відносив:

• розбіжність між виникаючими в суб'єкта новими потребами і наявним рівнем володіння засобами їх задоволення;

• невідповідність досягнутого людиною рівня особистісного розвитку займаному нею місцю в системі суспільних відносин, виконуваним нею функціям;

• суперечність між тенденціями до інертності та стереотипізації, з одного боку, і до рухливості, мінливості особистості з іншого.

Педагогічні впливи, відзначав Г.С. Костюк, повинні сприяти, з одного боку, розв'язанню суб'єктом його внутрішніх суперечностей у потрібному для суспільства напрямку і, з іншої, виникненню нових внутрішніх суперечностей, без яких неможливий подальший розвиток. Актуалізація внутрішніх суперечностей спонукає особистість до саморуху. Підтверджуючи ідеї Л.С. Виготського щодо випереджаючого характеру навчання стосовно психічного розвитку, Костюк уточнював, що навчання не лише сприяє розвитку, а й залежить від нього. Базуючись на здобутках психічного розвитку, навчання веде за собою розвиток.